Шкури свиней

Технології побічної продукції тваринництва

До свинячих шкур відносять шкури домашніх свиней та диких кабанів. Серед шкур домашніх свиней розрізняють шкури поросят, свиней та хряків. З туш свиней знімають також крупон – частина шкури з огузка, спини, боків та шш (рис. 12).

Топографія шкур свиней

Рис. 12. Топографія шкур свиней:

1 – поли; 2 – крупон; 3 – лапи

Шкури поросят мають невеликі розміри й незначну товщину. Іх площа не перевищує 30 дм2, товщина – 2 мм. Маса шкури поросяти, знятої повністю, не більше 1,5 кг, а без міжсоскової частини – не більше 1,3 кг. Шкури поросят вкриті тонкою щетиною. Вироблена із шкіри поросят шкура має невисоку якість. II відносять до нестандартної сировини. Більшу частину цієї сировини використовують для виробництва галантерейної та рукавичної шкіри.

Шкури свиней поділяють на легкі, середні й важкі.

Легкі шку ри отримують від молодих свинок та кабанчиків, при цьому площа шкур становить 30-70 дм2, товщина 2-2.3 мм, маса шкур. знятих цілком, від 1,5 до 4 кг, а шкур без міжсоскової частини – від 1.3 до 3 кг. Такі шкури використовують для виробництва хромової шкіри, яка призначена для верху взуття, підкладочної та галантерейної шкір. З кращих шкур виробляють взуттєвий лак.

Нині розроблені методики обробки шкур свиней, які забезпечують отримання з них шкір високої якості, з нанесенням штучного лицьового шару ("лиця") з наступним тисненням мереї різного типу (під шевро, опоєк та ін.). Шкіряні напівфабрикати такого типу застосовують для виробництва взуття. одягу та галантерейних виробів.

Середні шку ри знімають з туш напівдорослих свиней обох статей; площа їх 70-120 дм2, товщина 1.5-2.5 мм. маса шкур, знятих цілком, від 4 до 7 кг. а шкур без міжсоскової частини – від 3 до 6 кг. Використовують такі шкури так як і легкі свині.

Важкі шкури отриму ють з туш дорослих свиноматок та кастрованих кну рів (боровів). Площа їх більш 120 дм2, іноді сягає 300 дм2; товщина, в середньому, складає 2.7-3.7 мм. в окремих випадках – 4 мм. Важкі шку ри свиней відрізняються значною нерівномірністю за товщиною. Маса шкур знятих цілком, перевищує 7 кг. а шкур без міжсоскової частини – 6 кг. Використовують їх у виробництві прошивної підошви та устілкової шкіри, шкіри для рантів, шорно-сідельної шкіри, взуттєвої та шорно-сідельною юфти, а також гужовій сириці і пергаментній обшивці.

Шкури кнурів (дорослих самців) мають більш кру пні розміри (більш 180 дм2) та більшу масу. Характерна особливість – наявність хрящового наросту (хрящевини) в області лопаток і воротка, товщина якого може сягати ЗО мм і більше.

Шкури кнурів використовують для виробництва прошивної підошви та пергаментної обшивки.

Крупон можна знімати лише з туш свиней масою не менше 60 кг. Свині крупони поділяють на мілкі (від 30 до 50 дм2, масою від 1,3 до 2 кг) та крупні (більше 50 дм2, маса більше 2,1 кг). Використовують крупони для виробництва різних видів шкіри для верху взуття.

Наступний розділ:

Шкури овець і кіз


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шкури свиней“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней
  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини

  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці