Оцінка якості шкіряної сировини

Технології побічної продукції тваринництва

Приймаючи шкіряну сировину, заготівельні організації оцінюють шкури з врахуванням їх маси, розміру або площі, наявності різних ушкоджень (вад).

За масою приймають крупну шкіряну сировину, тобто шкури у парному стані масою більше 10 кг, зняті з головною частиною, а без неї – більше 9,3 кг – це шкури великої рогатої худоби, верблюдів, коней, віслюків, мулів та шкури диких тварин: лосів, ізюбрів, маралів.

За площею приймають овчини, козлини, шкури північних оленів та дрібних диких тварин: косуль, сайгака, джейрана та ін.

Маса і площа шкур є визначальними показниками при встановленні їх вартості. Закупівельні ціни встановлено з розрахунку за 1 кг шкури диференційовано за способом консервування для сировини, яке приймають за масою, і за 10 дм2 шкури для сировини, яке приймають за площею.

Визначення маси та розміру шкур. Для визначення маси шкури зважують на вагах різної конструкції, які забезпечують точність до 100 г. Масу парних шкур визначають в остиглому вигляді, після повного стікання води та відсутності обвантажувачів – залишків м'яса, жиру, бруду, навалу, зайвої вологи, солі і т.д.

Маса шкури змінюється залежно від способу консервування. Це відбувається через втрати нею вологи під дією солі та під час висушування. При правильному проведенні консервування, коли дотримуються норм витрат консерванту, режимів, строків і відповідній температурі, звичайна втрата маси шкур буде відповідати, %: 5 – у морожених; 13 – в мокросолених; 56 – в сухо- солених та 60 – в прісно-сухих.

Втрати маси шкури під дією солі називають усолом, під дією підвищеної температури – усушкою.

Масу парної шкури приймають за 100%, мороженої – за 95, мокро- соленої – за 87, сухосоленої – за 56, прісно-сухої – за 40% по відношенню до парної маси. Оскільки на практиці часто виникає необхідність переводити масу шкур різного способу консервування в парний стан, застосовують перевідні коефіцієнти. Для морожених шкур такий коефіцієнт становить 1,05, мокро солених – 1,15, сухо солених – 1,8 і прісно- сухих – 2,5. Ці перерахунки зазвичай роблять при прийманні сировини для встановлення сорту шкур.

Маса шкур змінюється в процесі їх виробництва, зберігання та транспортування. Так, якщо мокро солені шкури зберігають у сухому приміщенні, вони будуть підсихати і втрати маси можуть досягти вже більше 13%. В таких випадках на сировину (підсушену), щоб отримати правильну залікову масу в мокросоленому стані, роблять надбавку до фактичної маси. Якщо мокросолені шкури знаходилися на відкритому просторі у сиру погоду, вони зволожуються і їх маса збільшується. В цьому випадку, щоб визначити масу в перерахунку на мокросолений стан, необхідно зробити знижку з фактичної маси. Відсоток необхідної знижки або надбавки до маси шкур визначають органолептично або лабораторним шляхом за ГОСТ 13104-77 "Сырьё кожевенное. Методы определения усола и массы нетто".

При заготівлі шкіряної сировини деякі види шкур (овчини, козлини, шкури свиней, північних оленів і т.д.) оцінюють залежно від їх площі. її визначають згідно вимог стандарту в квадратних дециметрах множенням довжини шкури від основи вух ( при відсутності головної частини – від верхнього краю шиї) до основи хвоста на її ширину.

Для кожного виду шкіряної сировини характерні свої особливості вимірювання площі шкури. Довжину та ширину шкури вимірюють дециметровою лінійкою або виготовляють для цього дециметровий планшет. При вимірюванні площі шкура повинна бути в розправленому вигляді, але без розтягування. Треба пам'ятати, що при консервуванні шкур їх площа змінюється згідно вказаних вимог (табл. 3).

Площа овчин, козлин і шкур свиней, які були заморожені або висушені комом та з великою кількістю складок, визначають виходячи з того, що маса 1 дм2 таких шкур дорівнює, г: мороженої овчини вовнової – 40, напіввовнової – 37, голяка – 34, прісно-сухою вовновою – 20, напіввовновою – 18, голяка – 16; мороженої козлини – 37, прісно-сухою -16; мороженою шкурою свиней – 58, сухосоленою – 36.

3. Співвідношення площі консервованих та парних шкур, %

Шкура, спосіб консервуванняПлоща
овчин і козлиншкур свиней
Парна100100
Морожена10097
Мокросолена10095
Сухосолена9488
Прісно-суха90-

Наприклад. В наявності є морожена шкура свині. Через велику кількість складок, визначити її площу неможливо. Шкуру зважують, її маса сягає 5,8 кг. Отже, площа шкури дорівнює 100 дм2 (5800 : 58).

На практиці шкури овець і кіз часто висушують, розтягуючи на дерев'яних рамках. При прийманні таких шкур роблять знижку з їх площі у розмірі 10%.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка якості шкіряної сировини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней

  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини
  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці