Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

Технології побічної продукції тваринництва

Забій і первинна переробка тварин має ряд послідовних операцій: оглушення, знекровлення, забілування і зняття шкур, видалення внутрішніх органів, розпилювання туш на напівтуші, оцінка якості м'яса і клеймування та зважування.

Забілування та знімання шкур. Після проведення знекровлення туші передають на зняття шкур.

Знімання шкур з туш тварин найбільш трудомісткий процес, який потребує ретельності та обережності. Цей процес повинен здійснюватись якомога якісніше, без потрапляння мікрофлори на поверхню шкіри та туші тварин. Обсіменіння м'яса мікрофлорою спричинює швидке його псування, робить його небезпечним при вживанні в їжу; воно може бути джерелом харчових токсикоінфекцій.

Недбале знімання призводить до ушкодження поверхні м'ясної туші і шкури, утворюються вихвати та прирізи жиру і м'яса, що знижує товарні якості м'яса, робить його нестійким при зберіганні. Підрізи, дірки та вихвати в шкурі знижують цінність шкіряної сировини.

Знімання шкури з туші здійснюють за найменш міцним шаром підшкірної клітковини так, щоб по-перше, з поверхневої сторони зберегти цілісність шкури, а по-друге – фасцію (сполучну оболонку, яка вкриває тупу і в подальшому оберігає її поверхню від дії мікрофлори). Порушення цілісності фасції, а разом з нею прирізи жирової і м'язової тканини не лише погіршує товарний вид туші, але й зменшує вихід м'яса.

На різних ділянках поверхні туші направлення підшкірної мускулатури, а також міцність із шкурою різні. Тому, для її відділення необхідно застосовувати різні зусилля. Методи, які існують для знімання шкур, проводяться або вручну ножем, або із застосуванням механічного зусилля (лебідка та ін.). Знімання шкури вручну займає до 50% об'єму всіх робіт при переробці худоби, а застосування механізації значно полегшує цю роботу.

Процес знімання шкур складається з двох операцій: забілування часткове знімання вручну і остаточного знімання, яке проводиться механічними засобами.

Площа забілування у великої рогатої худоби складає 20-25%, овець – 40%, свиней – 35-40% від всієї поверхні туші. До неї відносять знімання шкури з голови, шиї, передніх і задніх кінцівок та хвоста, розріз шкури по середній білій лінії черева і часткове знімання її з грудної і черевної частини туші. Чим вище вгодованість тварини, тим більша площа забілування. Від якості забілування залежить подаль-ше знімання шкури.

Місця забілування при знятті шкури

Рис. 1. Місця забілування при знятті шкури

1 – вид збоку; 2 – вид зі сторони черева

Забілування можна проводити при вертикальному і горизонтальному положенні туші. Перший варіант найбільш доцільний, тому що при цьому продуктивність праці збільшується вдвічі та скорочується виробнича площа.

Забілування і знімання шкур з туш великої рогатої худоби. Забілування туш великої рогатої худоби, які підвішені у вертикальному положенні, проводять в наступній послідовності: відрізають вуха у основи, знімають шкуру з голови, починаючи з лобної частини від рогів до губ, потім – із щік, шиї, нижньої щелепи, іншої щоки, загривка. Відділяють голову і підвішують її на гачки за нижню щелепу або калтик для огляду ветеринарним лікарем. Після цього знімають шкуру з задніх кінцівок Для цього оголюють ахіллові сухожилля, розрізають шкуру на кожній задній кінцівці від утримуючого ланцюга по внутрішній стороні вздовж скакального суглоба, не доводячи розріз на 15-20 см до початку білої лінії черева

Прорізають отвір між ахілловими сухожиллями і гомілковою кісткою, вставляють гачки, звільнюючи кінцівки від ланцюга. Після зняття шкури із задніх кінцівок відділяють путовий суглоб, перерізав сухожилля і зв'язки суглобу за додатковими копитцями.

Надалі знімають шкуру з вимені (мошонки), паху, роблять розріз хвоста за його внутрішньою стороною. Відділять прохідник, розрізуючи тканини вздовж анального отвору на глибину 10-12 см. Для знімання шкури з черева та грудей роблять повздовжній розріз по білій лінії, починаючи від прохідника до соколка грудей. В області черева шкуру натягують за краї та за допомогою ножа стягують її зверху донизу по всій довжині розрізу по обидва боки на 8-10 см. Потім в нижній частині грудей розріз поступово розширюють до 25-30 см з таким розрахунком, щоб нижні краї бокового лопатково-плечового і віялоподібного м'язів були оголені на 4-6 см. Не допускається розріз м'язів і фасції, яка вкриває поверхню туші. Забіловку задніх кінцівок завершують зніманням шкури із стегон і гомілок після попереднього розрізу від прохідника до паху або вимені.

Забіловку передньої частини туші починають з передніх кінцівок. Для цього розрізом поперек путового суглобу (за додатковими копитцями) відділяють нижню частину кінцівки (путовий суглоб) і знімають шкуру з лопатково-плечового і віялоподібного м'язів на 5-7 см, починаючи від соколка грудей. Потім знімають шкуру з бокової частини грудей, лопатки, соколка і третьої частини шиї. Після цього остаточно знімають шкуру за допомогою механічних засобів. З туш вищої вгодованості її знімають лише вручну. Як виняток, допускається механічне знімання, але при уповільненій швидкості обертання – 2-3 об/хв., т.я. лише в цьому випадку можна запобігти великих прирізей м'яса та жиру в шкурі.

Знімають шкуру вручну, починаючи зверху (задня частина) донизу (передня частина) за допомогою ножа, а на окремих ділянках – рукою, прикладаючи зусилля.

Забіловку і знімання шкури з туш великої рогатої худоби, яка знаходиться в горизонтальному положенні, також проводять в певній послідовності. Починають знімати шкуру з голови і, відокремивши її, перевертають їх ніх спиною донизу. Для утримання туші в необхідному положенні її фіксують підпорками. Потім знімають шкуру з передніх і задніх кінцівок.

Наступний розділ:

Первинна обробка шкур


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування
  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней

  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини

  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці