Рис. 23. Будова щетини:
1 – епідерміс; 2 – дерма; 3 – підшкірний жир; 4 – цибулина; 5 – потова залоза; 6 – стрижень; 7 – сальна залоза; 8 – прапорець
Рис. 24. Схема будови стрижня:
1 – стрижень з китицею; 2 – поздовжній розріз: 3 – поперековий розріз; А – кутикула. Б – корковий шар: В – серцевина
щується серцевинний канал, наповнений рихлою тканиною із ороговівших клітин. Серцевинний канал проходить від основи цибулини до початку "прапорця". Від ступеню розвитку серцевини залежить міцність щетини на розрив, її пружність, товщина та інші властивості. Чим більша серцевина, тим нижча міцність і пружність щетини. її складовою частиною є кератин, який стійкий до хімічних речовин.
Основними фізико-хімічними властивостями, які характеризують якість щетини, є: колір, блиск, еластичність, гнучкість, пружність, прямолінійність, довжина, товщина, міцність на розрив та розщеплення верхівки стрижня "прапорця".
На переробних підприємствах щетину збирають висмикуванням, стриженням і шпаркою (щетина-шпарка). Кращою за якістю є щетина висмикнута, в якій зберігаються всі її властивості (довжина, пружність, вирівняність і т.п.) та луковиця, що являє значну цінність у виробництві щіток тому що щетина з луковицею краще тримається в щітці.
Висмикують щетину вручну за допомогою крючка або машини. Крючок – це зігнутий 125-150-миліметровий цвях, наполовину вбитий у дерев'яну ручку розміром 10 см. Висмикують щетину довжиною не менше 7 см зі свинячих туш на лінії знекровлення або з парних туш перед забілуванням або шпаркою
Сировину пучками укладають в ящики, поділяючи за кольором на три категорії: білу, чорну і змішану (решта кольорів). Щетину кожної категорії укладають в окремий ящик, розміщуючи щетину цибулиною до цибулини, прапорець до прапорця. Ящики для її укладання – дерев'яні. з фанери або картонні з матер'яним дном розміром приблизно 0,5X0,3X0,1 м.
Пучки білої щетини при укладці в ящик сортують також за довжиною на дві категорії: довжиною (приблизно до 80 мм і більше 80 мм. Пучки чорної та змішаної щетини укладають в ящик без сортування за розмірами. За робочим місцем розташовують чотири ящики: два для білої двох категорій, один для чорної і один для змішаної щетини. Інколи застосовують один ящик з чотирма відділеннями.
Для висмикування щетини є й машини різних конструкцій. Однак всі вони пристосовані для видалення щетини із шкури, а не з туші. Тому на м'ясокомбінатах їх практично не застосовують, а використовують для зняття щетини на шкіряних заводах.
Зстрижена щетина менш цінніша, тому що вона менш довша і у неї немає цибулини. Перед стриженням знекровлену тушу обмивають водою температурою до 30°С. Стрижуть щетину на туші перед забіловкою (забілуванням) або шпаркою машинками, які використовують для стриження вовни, чи спеціальною стригальною машинкою, що являє собою видозмінену модель машинки для стриження вовни, з більш широким захватом і пристосуванням для збору щетини. Машину за допомогою тросу підвішують на конвеєрних або безконвеєрних підвісних шляхах. Стрижуть щетину зазвичай трьома способами: з хребта (у два- три проходи) і з боків.
За допомогою машинки можна зістригати щетину і зі шкур свиней. Стриженню піддаються парні шкури. Консервовані шкури перед стриженням необхідно відмочити та промити. Тривалість промивки 2-3 години при температурі води 28-35°С. Для стриження їх укладають на стіл щетиною до гори. Спочатку стрижуть хребцеву щетину, а потім – бокову.
Щетина-шпарка – самої низької якості. При ошпарюванні під дією гарячої води вона втрачає ряд цінних якостей – пружність, міцність, вирівняність і сильно переплутується (хребтова з боковою, корінь з верхівкою). З видаленням щетини на скребальній машинці видаляється й епідерміс шкури. Перед шпаркою хребтову щетину висмикують вручну. В процесі видалення щетини скребальною машиною туша весь час обмивається гарячою водою температурою 62-64°С протягом 3-5 хв., що сприяє кращому відділенню щетини та епідермісу. Верхній шар шкіри (епідерміс) розм'якшується і цибулина щетини легше виходить із волосяної сумки. В умовах підвищення температури чи збільшення тривалості білки дерми денатурують, відбувається зварювання колагена, щетина стискається і при обскрібці не висмикується, а ламається, тому що цибулина не може вийти з волосяної сумки. При недоошпаренні щетина погано висмикується. Одночасно змивається знята щетина з туші і з робочих поверхонь машини.
Знята і змита щетина направляється у висувний ящик. Зібрану щетину промивають холодною водою.
З метою сертифікації щетини використовують ДСТУ 3116-95 Щетина заводська. Технічні умови. Стандарт поширюється на щетину, яку знімають із свинячих шкур механічним способом на шкіряних підприємствах і застосовують у щетинно-щітковій галузі.
Заводська щетина повинна відповідати вимогам цього стандарту. II поділяють:
• за кольором на: світлу (білу та жовту) та темну (суміш чорного, сірого, коричневого та інших кольорів);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки“ на сторінці 2. Приємного читання.
