Кістковий жир становить значний відсоток жирової сировини. Кістки складаються із неорганічних (60-70 %) і органічних (40-30 %) речовин. Органічна частина кістки складається із білкових речовин, колагену (клею) і жиру. Кістки старих тварин містять більше жиру і менше води. Жиру найбільше у грудній кістці (до 30 %), потім у трубчастих кістках (22-28), тазовій кістці (до 22,5), в ребрах (до 21), лопатках (до 14) і найменше у кістках голови (6-10 %). Канали трубчастих кісток здорових тварин заповнені кістковим мозком, який містить 87,2-92,3 % жиру. Плоскі і дрібні кістки мають трубчасту будову, і жир із мозку таких кісток рідкий, оливкового кольору.
Кістки поділяють на ковбасні (консервні), столові і польові. Найбільше високоякісного жиру одержують із ковбасних кісток (чим свіжіша кістка, тим вища якість жиру і тим більше він придатний для їжі). Із несвіжих кісток жиру отримують менше, він брудно-сіруватий, має високу кислотність і придатний лише для технічних потреб. Столова кістка, звичайно, виварена, жиру в ній на 50 % менше, ніж у ковбасній кістці.
Оскільки столові кістки часто затримують і переробляють у несвіжому вигляді, то топлений жир із них володіє високою кислотністю і неприємним запахом; він має тільки технічне застосування. Польова кістка сіра, вивітрена, неприємного вигляду, з досить високою кислотністю. Жир із таких кісток використовують тільки для технічного призначення.
Жировою сировиною є також копитні, вінцеві і путові кістки. Будова їх губчаста. Жир мозку таких кісток складається переважно (на 85- 90 %) із тригліцеридів ненасичених жирних кислот. Для отримання копитного жиру кістки потрібно переробляти у свіжому вигляді. Незастигаюча фракція копитного жиру (при 3-4-разовій кристалізації на холоді) використовується для змазування точних механізмів.
Консервування, зберігання, пакування та транспортування жиру. Вади жиру-сирцю
На м'ясокомбінатах переробляють, звичайно, свіжу жирову сировину. Проте восени (при масових забоях худоби) у свіжому вигляді його не завжди встигають перетопити і доводиться зберігати кілька діб. Особливо часто це роблять на невеликих м'ясокомбінатах, бойнях, санітарно-забійних пунктах.
Призначений для зберігання жир-сирець необхідно сортувати, видалити із нього багаті водою і білковими речовинами прирізки тканин, згустки крові, частинки каниги. Таку очистку проводять до остигання жиру. Потім очищений жир-сирець промивають холодною водою (для остигання). Кишковий жир не можна змішувати з іншими видами сировини (навколонирковий, грудний, підшкірний і т. д.), тому що він має запах вмісту кишок і швидко загниває. Навіть у разі короткочасного зберігання (2-3 дні) жир-сирець розкладають тонким шаром на стелажах у темному і прохолодному приміщенні. Якщо жир необхідно зберігати довше, то його консервують заморожуванням або солінням.
Заморожують жир-сирець, як правило, взимку природним холодом. Для цього його розкладають на стелажах або розвішують на гачках. Заморожений жир-сирець не рекомендується розморожувати і знову заморожувати, бо при цьому погіршується його якість. Заморожений на місцях жир-сирець запаковують у кульки, рогожу, ящики, а потім відправляють для переробки. На місці переробки жир-сирець злегка розморожують, потім подрібнюють і закладають у котел. Іноді двічі заморожений жир забруднюється і набуває неприємного запаху, тоді його промивають холодною водою протягом 10-20 год. Топлений жир із замороженого жиру-сирцю має неприємний смак і запах, швидко псується, тому не рекомендують змішувати його із свіжим жиром.
Соління – найбільш прийнятий і поширений спосіб консервування жиру-сирцю на забійних підприємствах. Відсортовану, очищену і охолоджену сировину засолюють у бочках (ящиках) сухим способом. На дно бочки насипають 2-3 см солі, потім шарами, товщиною 5-6 см, укладають жир-сирець, пересипають його шари сіллю. Верхній шар жиру також засипають сіллю і бочку (ящик) закривають кришкою. Витрати солі становлять 6-10 % до маси жиру-сирцю, для засолювання кишкового жиру-сирцю – 10-13 %.
Зберігають жир-сирець у темному приміщенні з вологістю повітря 75-80 %, неконсервований – при температурі 2-6 ° С, заморожений – при 2-3 °С і солений – при 6-8°С. Тривалість зберігання становить 2-3 міс. Солений жир-сирець перед переробкою старанно промивають до повного видалення солі. Ослизлий, запліснявілий, з неприємним затхлим запахом жир-сирець миють холодною водою протягом 10-20 год. Невимитий, з вадами жир-сирець перетоплюють для технічних потреб.
Технологія і гігієна витоплення тваринних жирів. Перетоплення жиру-сирцю починають не пізніше, ніж через 2 год. після його надходження у жировий цех, а охолодженого водою (у разі витоплення у відкритих котлах) – не пізніше 6 год. У жировому цеху сировину, за необхідності, додатково обробляють – зачищають від нежирних прирізків. Жир-сирець забруднений і другої групи промивають у проточній водопровідній воді (10-15 °С). Кишковий жир-сирець промивають окремо від іншої сировини, солений старанно відмивають від солі, заморожений перед витопленням розморожують у холодній питній воді. Не допускається переробка жиру-сирцю разом з соленим, замороженим та зі шпиком або курдючним жиром після тривалого зберігання; мороженого жиру-сирцю з соленим; жиру-сирцю першої групи з кишковим
Харчовий жир отримують з жиру-сирцю шляхом витоплювання. Процес витоплювання жиру складається з таких операцій: підготовка сировини, витоплювання жиру, очищення, охолодження та пакування.
Харчові тваринні жири використовують у кулінарії, для виробництва маргарину, кондитерських виробів, других швидкозаморожених страв, у ковбасному та консервному виробництві. Крім цього, харчові топлені жири використовують у парфюмерно-косметичній промисловості для виробництва мила, кремів, жирних кислот.
Якість топлених жирів залежить від органолептичних показників (колір, запах, смак, консистенція, прозорість) і фізико-хімічних (масова частка вологи, кислотне число) показників. Харчові топлені жири випускають вищого і І сортів, за винятком збірного, а пташині жири – І і II сортів.
Зміни жирів у процесі виробництва і зберігання. Під час зберігання в жирах відбуваються складні хімічні зміни, які призводять до зниження їх якості і псування. Більше псується жир-сирець. Чинники псування жирів різноманітні і їх можна поділити на 3 основні групи:
• біологічні фактори (дія ферментів ліпази, плісняви, мікроорганізмів);
• фізико-хімічні фактори (дія світла, води, кисню повітря, різних каталізаторів);
• технологічні фактори (погане знекровлення туш, недостатня очистка від прирізей м'яса, забруднення жиросировини вмістом шлунково-кишкового тракту та ін.).
Розрізняють два види псування жиру: гідроліз та окислення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кістковий жир: отримання та застосування“ на сторінці 1. Приємного читання.
