Розділ «6. Визначення точки замерзання молока. Термісторний кріоскопічний метод (ДСТУ 30562:2003; ISO 5764-87)»

При забезпеченні електроживлення сітьову напругу стабілізують (усередині приладу або зовні) таким чином, щоб відхилення не перевищувало ±1% від номінального значення, коли живлення в мережі коливається в межах ± 6%. Охолоджувальною рідиною є 33%-вий (за об'ємом) водний розчин 1,2-етандіолу (етиленгліколь).

Приготування розчинів та реактивів. Приготування стандартного розчину. У бюксі зважують відповідну кількість сухого хлористого натрію (табл. 30). Розчиняють у дистильованій воді, переносять кількісно в мірну колбу ємністю 1000 см3 і розбавляють до мітки дистильованою водою температурою 20±2°С. Розчин зберігають при температурі 5°С у добре закупорених поліетиленових пляшках ємністю не більш 250 см3.

Перед використанням стандартного розчину пляшку необхідно повільно перевернути й обертати пляшку декілька разів, ретельно перемішуючи її вміст. Стандартний розчин не можна струшувати, тому що це може привести до потрапляння повітря.

Точка замерзання стандартних розчинів

Примітка. Калібрування кріоскопа (за Хортветом) проводять з розчином сахарози.

Якщо відомо метод калібрування, то результати, отримані одним методом, можна відкоригувати з іншим у такий спосіб:

Тс = 0,9656 Ти; (31)

Ти = 1,0356Тс, (32)

де Тс — точка замерзання за Цельсієм, °С; Тн — точка замерзання за Хортветом, °Н.

Необхідну порцію стандартного розчину виливають із пляшки без застосування піпетки. Розчини не можуть бути використані, якщо в пляшці залишається четверть її вмісту, а також при зберіганні більше 2 міс. без консервування фунгіцидом (наприклад, розчином тіомерсала 1° г/дм3).

Калібрування термісторного кріоскопа

Для проведення калібрування кріоскоп включають в електромережу не менш ніж за 12 год. до калібрування, переконавшись при цьому, що він знаходиться в робочому стані відповідно до інструкції виготовлювача. Перевіряють положення зонда, амплітуду вібрації дроту для перемішування і температуру охолоджувальної рідини. Після цього із табл. 31 вибирають два стандартних розчини, точки замерзання яких близькі до очікуваної точки замерзання досліджуваного молока. Різниця температур у точках замерзання двох розчинів повинна бути не менше -°,1°°°С. Наливають 2,5 см3 стандартного розчину в чисту суху пробірку для проби і проводять вимірювання.

Примітка. Пробірки для проб, що використовують при калібруванні, повинні бути виготовлені з такого ж скла, що й пробірки для аналізів проб молока. Температура стандартних розчинів повинна бути аналогічна температурі проб молока.

Відповідно до вимог інструкції виготовлювача регулювання проводять доти поки показання кріоскопа не буде відповідати точці замерзання стандартного розчину. Процедуру повторюють з іншим стандартним розчином і продовжують це регулювання доти, поки послідовні показники на кожному розчині не дадуть правильного значення точки замерзання без подальшого регулювання. Після цього вважають, що кріоскопа підготовлений до роботи.

Відбір і підготовка проб до аналізу

Виконання аналізу

Опрацювання результатів вимірювань