Розділ 10. Вівчарство

Використання тварин харківського внутріпородного типу в користувальних господарствах забезпечує ріст шерстної продуктивності на 712%, майже подвоюється число тварин з білим та світлим жиропотом.

Молодняк відрізняється високою скороспілістю і хорошою оплатою корму.

До моменту відлучення (4 місяці) жива маса досягає 28-30 кг, при забої (8-9 місяців) отримують тушки з масою 19-20,5 кг, що указує на підготовленість молодняка до забою в рік народження для отримання високоякісної молодої баранини.

Руно штапельної будови середньої густини. На площі 1 см2 шкіри до 3,5-4 тисяч шерстних волокон, тонина баранів-виробників — 9-10 см, маток — 8-9 см.

Настриг шерсті баранів-виробників — 8- 10 кг, маток — 4-5 кг з виходом чистого волокна 48-50 %.

Жива маса баранів-виробників — 85-100 кг, маток — 58-62 кг.

Напівтонкорунні

Вівці напівтонкорунних порід мають специфічні конституціонально-продуктивні особливості. У переважній більшості вони добре поєднують високу м'ясну і шерстну продуктивність, дають однорідну шерсть, яка товща, ніж у мериносів. Тонина шерстних волокон у напівтонкорунних овець коливається в широких межах: від 58-ої до 36-ої якості (25,1-43,1 мкм), довжина — від 6 до 20 см і більше.

У помісей, отриманих від схрещування мериносів і напівтонкорунних овець, а також від чистопородних скоростиглих м'ясошерстних овець (північнокавказька, радянська м'ясошерстна, куйбишевська і ін.).

Кросбредна шерсть широко використовується для вироблення різних тканин і трикотажних виробів. Попит на неї у всіх країнах світу систематично підвищується. В даний час питома вага кросбредної шерсті в світовому виробництві шерсті всіх видів складає 43-44 %.

Друга особливість напівтонкорунних порід овець — добре виражена м'ясна продуктивність. Молодняк м'ясошерстних порід при відгодівлі дає вищі (на 25-30 %) добові прирости і на приріст 1 кг живої маси витрачає на 1,5-2 корм. од. менше, ніж тонкорунні ягнята. В умовах інтенсивного вирощування молодняк м'ясо-шерстних порід завдяки високій скороспілості досягає забійних кондицій і може бути реалізований на м'ясо у віці 5-6 міс. Велика різноманітність напівтонкорунних порід овець по довжині, тонині, звитості, блиску, валкоздатності шерсті, а також по відгодівельних і м'ясних якостях зумовило ділення їх на ряд груп.

Напівтонка шерсть має багато різновидів залежно від тонини, звитості, довжини, пружності, жорсткості і так далі. Серед напівтонких різновидів шерсті технологічно найбільш цінною і у всьому світі вироблюваною в найбільшій кількості є кроссбредна шерсть. її отримують при разведенні і помісях, отриманих від схрещування мериносів і напівтонкорунних овець, а також від чистопородних скоростиглих м'ясошерстних овець (північнокавказька, радянська м'ясошерстна, куйбишевська і ін.).

Залежно від ступеня вираженості блиску шерсть довгошерстих овець ділять на 2 групи:

- з люстровою шерстю;

- з полулюстровою шерстю. Породи з довгою люстровою шерстю

До цієї групи відносять овець порід лінкольн і російська довгошерстна.

Для цих овець характерні міцна конституція; добре розвинений кістяк; широка, об'ємна голова; комолість; оброслість голови шерстю руна до лінії очей (на лобі шерсть утворює чубок); бочкоподібний, з добре вираженими м'ясними формами тулуб; широкі і глибокі груди із злегка виступаючим вперед підгруддям; широкі спина, поперек і крижі; рівна лінія спини і попереку; добре виповнені стегна; широко поставлені ноги.

Вівцям з люстровою шерстю властиві товста шкіра і велика маса руна (на 1 кг живої маси доводиться 50-70 г митої шерсті).

Шерсть однорідна, біла, завдовжки у овець породи лінкольн не менше 16-17 см у російської довгошерстної породи — 14-15 см.

У баранів шерсть 40-46-ої якості, у маток — 44-48-ої, у баранчиків-однолітків допускається шерсть 48-ої якості, у ярок — 50-ої; на 1 см доводиться 0,9-1,3 завитка.