Розділ «11.3. Основні напрями і породні ресурси конярства»

Основні господарські типи коней відповідають основним способам використання — в збруї і під сідлом; важкоупряжні, легкоупряжні, верхові і в'ючні коні.

Ваговозні коні характеризуються високим ростом (160-170 см), великою масою тіла (600-1000 кг), масивністю, широкотілістю (обхват грудей 190-200 см), приземистістю і спокійним темпераментом. Голова у них велика; шия товста, коротка; загривок слабо виражений; спина часто м'яка; круп широкий (часто роздвоєний); ноги товсті (22-25 см); копита великі, широкі; шкіра товста; оброслість велика; конституція часто рихла, сира.

Верхові коні відносно легені (500-550 кг), жвавого темпераменту, підвищеної сухості статури, характеризуються довгоногістю, квадратним форматом, відносною вузькотілістю (обхват грудей 175-185 см). Спина і поперек у них короткі; голова легка; шия довга; загривок високий; круп довгий; лопатка довга, криво поставлена; кінцівки довгі, тонкі (обхват п'ясті 18-20 см); шкіра тонка; оброслість мала; конституція щільна, суха.

Легкоупряжні коні за типом займають проміжне положення між важкоупряжними і верховими. Вони середньої масивності (жива маса 450-600 кг), середні по росту (155-165 см), по довжині тулуба і костистості (обхват п'ясті 19-22 см), помірній сухості статури, темпераментні.

В'ючні коні низькорослі (130-150 см), невеликої живої маси (300-350 кг), з довгим тулубом, з невеликим обхватом грудної клітки (155-165 см), мають добре розвинені груди завширшки, глибину і довжину, з прямою лінією спини і попереку, на сухих коротких міцних ногах (обхват п'ясті 17-18 см) із міцними копитами. Коні відрізняються витривалістю.

Кондиція коня визначається його вгодованістю, тренуванням, станом шкірного і волосяного покривів, копит. Розрізняють чотири кондиції: заводську, тренувальну і виставкову.

Заводська кондиція — стан племінних тварин, особливо в період злучної кампанії. Вгодованість добра, але без надлишків жиру; тварини бадьорі, енергійні.

Робоча кондиція — коні задовільної вгодованості, мають хорошу втягнуту і тренованість, що забезпечують виконання повсякденної роботи.

Тренувальна кондиція — стан коня, при якому вона здатна проявляти максимальне зусилля при випробуванні на жвавість, силу тяги, вантажопідйомність або витривалість. Тренувальна кондиція досягається тренуванням нервової системи, органів кровообігу, дихання і апарату руху коня.

Виставкова кондиція — стан коня, при якому він характеризується округлими формами. Тварини мають хорошу вглодованість, здоровий і бадьорий вигляд, хороший стан волосяного покрову, шкіри і копитного рогу.

Народногосподарське значення коня в умовах науково-технічного прогресу визначається чотирма основними напрямами: племінне; робочокористувальне, продуктивне і спортивне. Кожен з цих напрямів має свої завдання і особливості.

Племінний напрям. Воно полягає у вдосконаленні тих, що існують і виведенні нових типів і порід коней; виробництві коней високого класу для масового поліпшення поголів'я в колгоспах, радгоспах, для міжнародних і всесоюзних змагань, експорту. Інтенсифікація напряму піде по шляху значного підвищення селекції за рахунок широкого використання кращих вітчизняних і імпортних жеребців-виробників при строгому індивідуальному підборі до кобил; застосування найбільш ефективних міжпородних схрещувань; розробки і впровадження нових технологічних систем вирощування племінних і спортивних коней. У перспективі велике значення має широке використання в племінній роботі особливо цінних кобил шляхом трансплантації ембріонів.

Робочокористувальний напрям. В даний час використання коней на сільськогосподарських і транспортних роботах (обслуговування тваринницьких ферм, пасіння худоби, обробка присадибних ділянок) розглядається як важливий і стійкий резерв енергетики.

Не дивлячись на зниження ролі і значення коня як живої тяглової сили, робочокористувальний напрям продовжує залишатися ведучим за чисельністю поголів'я.

Продуктивний напрям. Втративши свою основну роль як тяглова сила, коня набуває велике значення як додаткове джерело дешевого м'яса і кумису.

Продуктивне конярство, окрім дешевого товарного кінського м'яса, дає дієтичний і лікувальний напій кумис, а також сировина для біологічної промисловості, кінські шкури для виготовлення хутряних виробів.

Інтенсифікація м'ясного продуктивного напряму йтиме за рахунок широкого розведення і використання місцевих порід, створення нових спеціалізованих типів і порід коней, добре пристосованих до умов табунного утримання; застосування промислового схрещування місцевих порід з ваговозними; раціональної структури табуна; організації крупних спеціалізованих господарств і ферм; організації відгодівлі коней на промисловій основі; оптимальних термінів реалізації коней на м'ясо. Інтенсифікація молочного конярства і виробництва кумису піде за рахунок розробки і впровадження раціональної технології цілорічного виробництва кумису па промисловій основі, на базі комплексної механізації доїння кобил і виробництва кумису. Розробка такої технології на крупних комплексах і фермах стаціонарного типу (із утриманням від 100 до 400 кобил) дозволить отримувати до 1500-2000 кг молока і більш на 1 середньорічну кобилу.

Спортивний напрям. Він включає вирощування і підготовку коней для класичних видів кінного спорту, кінноспортивних ігор і змагань, кінного туризму і прокату, міжнародних змагань, олімпійських ігор. Інтенсифікація спортивного напряму піде за рахунок вдосконалення тих, що існують, створення нових типів і порід коней спортивного напряму; розробки і впровадження прогресивної технології вирощування коней для різних видів спорту; створення спеціальних центрів по підготовці коней до міжнародних і олімпійських ігор; підготовки кваліфікованих кадрів.

У всіх країнах світу розводять коней понад 250 порід і порідних груп. Різноманіття кінських порід викликає необхідність їх класифікації, тобто розділення всієї маси порід на групи, схожі по господарський корисних ознаках, біологічних і екстер'єрних особливостях і історії створення.