РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНТЕГРАЦІЇ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛІВ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ

2.1.2. Методологія дослідження

Будь-яке наукове дослідження здійснюється певними прийомами і способами, а також по певних правилах. Вчення про систему цих прийомів, способів і правил називають методологією.

Поняття "методологія" в літературі вживається в двох значеннях: сукупність методів, вживаних в якій-небудь сфері діяльності (науці, політиці і так далі); вчення про науковий метод пізнання.

Метод – це сукупність прийомів або операцій практичної або теоретичної діяльності, а також форма теоретичного і практичного освоєння дійсності, яка витікає із закономірностей поведінки об'єкту, що вивчається. Класифікація методів наукового пізнання представлена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Класифікація методів наукового пізнання

По "широті" використання, тобто із співвідношення "загальне і приватне" методи діляться на: загальні (загальнолюдські прийоми мислення); загальнонаукові; методи конкретних наук.

По співвідношенню емпіричного знання (тобто знання отриманого в результаті досвіду, досвідченого знання) і знання теоретичного, суть якого полягає в пізнанні суті явиш, їх внутрішніх зв'язків, методи бувають: емпіричного дослідження; емпіричного і теоретичного дослідження; теоретичного дослідження.

У дослідженнях наукових проблем найбільш поширеними є методи емпіричного і теоретичного дослідження (рис. 2.3).

В даний час в світі склалася нова область наукового знання – штучний інтелект (Ш І), об'єднуюча велике число напрямів, принципів, шо займаються дослідженням, і закономірностей розумової діяльності і моделюванням завдань, які традиційно відносять до інтелектуальних.

Рис. 2.3. Класифікація методів емпіричного і теоретичного дослідження

Термін Ш І в перекладі з англійської (Artificial Intelligence) буквально означає "уміння міркувати розумно", але не "інтелект" (Intellect), що, проте, достатньо точно відображає завдання Ш І як наукового напряму, який виник ще в 40-х рр. XX століття. Воно пов'язане із створенням електронних обчислювальних машин (ЕОМ) і кібернетики, де роботи по Ш І, вважалися за частину кібернетики. Термін Ш І був запропонований в Дартмутському коледжі США в 1956р. на семінарі з аналогічною назвою.

В нашій країні становлення Ш І почалося в ті ж 50...60 рр. XX ст., але вітчизняні роботи тоді вирішували насамперед проблеми Ш І методологічно і концептуально (зарубіжні йшли до теорії від практики і експериментів).

Після визнання Ш І окремою галуззю науки, відбулося її розділення на два основні напрями: нейрокібернетика і кібернетика "чорного ящика", що є осно-

вою технічної кібернетики. Сьогодні ці напрями розрізняються як в методології, так і в технології дослідження.

Останнім часом в Ш І все більшого поширення набуває термін "інтелектуальна система" (IS) від англ, intelligent system. Це в цілому технічна або програмна система, здатна вирішувати завдання, що традиційно вважаються творчими, які належать конкретній наочній області, знання про яку зберігаються в пам'яті IS.

Істотними доповненнями даного визначення є те, що до завдань IS відносяться завдання, що володіють, як правило, наступними особливостями:

- по-перше, використовується інформація у вигляді зображень, малюнків, знаків, букв, слів, звуків (окрім традиційних даних в числовому форматі);

- по-друге, невідомий алгоритм (потрібно зробити вибір між багатьма варіантами в умовах невизначеності).

Тому під IS розуміють, перш за все, адаптивні системи, що дозволяють будувати програми доцільної діяльності за рішенням поставлених перед ними (програмами) завдань на підставі конкретної ситуації, що складається на даний момент в навколишньому середовищі. Так інтелектуальні робототехнічні системи (ІРС) містять змінну, модель зовнішнього світу і реальної виконавчої системи, що настроюється, з об'єктом управління. Ціль і дії, що управляють, формуються в ІРС на основі знань про зовнішнє середовище, об'єкти управління і на основі моделювання ситуацій в реальній системі.

Моделювання відноситься до загальнонаукових методів пізнання (рис.2.4).