Розділ 5. Страхування від нещасних випадків

Страхувальниками за даним видом страхування є Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи та заклади охорони здоров'я, науково-дослідні установи та підприємства, які уклали із страховиками договори обов'язкового страхування.

Страховими випадками є:

o смерть працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

o визнання працівника інвалідом внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

o тимчасова втрата працездатності працівником внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;

o інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків.

Страхові платежі вносяться страхувальниками один раз на рік у термін, передбачений договором страхування. їх розмір становить 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного застрахованого працівника.

Загальна сума страхових платежів визначається страхувальником з урахуванням фактичної чисельності працюючих осіб, посади яких віднесені до категорії медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, станом на 31 грудня попереднього року.

Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі смерті працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків,-у розмірі десятирічної заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою;

б) у разі визнання працівника інвалідом внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків:

I групи - у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

II групи - у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

III групи - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) у разі тимчасової втрати працездатності працівником внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним службових обов'язків - за кожну добу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, але не більш як 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час тимчасової втрати працездатності протягом дії договору обов'язкового страхування;

г) у разі інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страхові суми виплачуються з урахуванням рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Вимогу про виплату страхової суми застрахований працівник (спадкоємець) може пред'явити страховику протягом трьох років від дня настання страхового випадку.

Для отримання страхової суми необхідно пред'явити документи, що засвідчують ВІЛ-інфекцію у зв'язку з виконанням професійної діяльності.

Від 31 травня 1995 року № 378 діє Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного страхування спортсменів вищих категорій", з урахуванням внесених змін до діючої Постанови КМУ у 2003 році28.