Розділ 13. Страхування відповідальності за екологічне забруднення довкілля

o для груп об'єктів 2 категорії небезпеки - 70000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;

o для груп об'єктів 3 категорії небезпеки - 45000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми.

Страхові виплати проводяться у розмірах:

1) на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб внаслідок настання страхового випадку, - 50% страхової суми, у т.ч. на одну особу страхова виплата встановлюється:

o у разі виплати страхового відшкодування спадкоємцям третьої особи, яка загинула (померла), - 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

o у разі встановлення третій особі 1, II і III групи інвалідності - відповідно 450, 375 і 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

o за кожний день непрацездатності третьої особи - один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більше, ніж 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втрати працездатності;

2) на відшкодування шкоди, заподіяної природним ресурсам, територіям та об'єктам природно-заповідного фонду, - 30% страхової суми;

3) на відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, - 20% страхової суми.

Розмір максимального страхового тарифу у відсотках від страхової суми на 12 місяців визначається у залежності від категорії небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки й становить:

для груп об'єктів 1 категорії небезпеки - 1,5%;

для груп об'єктів 2 категорії небезпеки - 0,6%;

для груп об'єктів 3 категорії небезпеки - 0,4%.

У разі настання страхового випадку під час дії договору страхування страхувальник повинен протягом двох робочих днів з дати його настання письмово повідомити страховика про настання страхового випадку, його характер, попередньо встановлені причини, розмір шкоди та вжиті заходи для зменшення збитків.

Запровадження в обов'язковому порядку даного виду страхування безумовно сприятиме підвищенню матеріальної відповідальності забруднювачів довкілля, дозволить використовувати страхування як додатковий фінансовий інструмент на природоохоронні потреби підприємств, тим самим забезпечуючи необхідний рівень екологізації технологічних процесів.

13.3. Обов'язкове страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів

Одним із найбільш небезпечних джерел забруднення навколишнього природного середовища є відходи. Запровадження обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людині, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, спрямоване на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу внаслідок виникнення страхових випадків.

Правові засади розвитку даного виду страхування регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року

№ 121958, вимогами Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.), законами України "Про страхування" та "Про відходи"0.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають експортери небезпечних відходів та особи, які відповідають за утилізацію (видалення) небезпечних відходів.