TextBook Слід зазначити, що згідно з Керівництвом з грошово-кредитної та фінансової статистики фінансові інструменти класифікуються як фінансові активи (ресурси) або як інші (умовні та похідні) фінансові інструменти.
Особливість фінансового рахунку полягає в тому, що для його побудови використовується одна й та ж сама класифікація для активів і для пасивів (табл. 2.12).
Фінансовий інструмент — це будь-який контракт, що започатковує виникнення фінансового активу, з одного боку, та фінансовою зобов'язання, з іншого.
Згідно з СНР класифікацію фінансових інструментів побудовано на таких критеріях:
- правові характеристики, тобто опис взаємовідносин між кредитором і позичальником;
- ліквідність, тобто оборотність, можливість передачі, конвертованість. Класифікація фінансових інструментів, яка наведена у табл. 2.12, у Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики наведена як класифікація фінансових активів.
До інших фінансових інструментів належать умовні та похідні фінансові інструменти.
Багато видів фінансових договірних угод між інституційними одиницями не приводять до виникнення безумовних вимог. Угоди, які не мають економічної вартості і не можуть передаватися іншим одиницям, називаються умовними активами. Ці угоди не враховуються в СНР.
ДОВІДКОВО
До умовних фінансових активів належать, наприклад, гарантія погашення боргу, надана третьою стороною; кредитна лінія; акредитив (договір, що містить зобов'язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені всупереч документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому банку (банку-виконавцю) здійснити цей платіж); програми випуску цінних паперів з банківською підтримкою; угода про процентну ставку за терміновими угодами. Бенефіціар — кінцевий отримувач коштів, на рахунок якого зараховуються кошти в іноземній валюті, переказ яких був ініційований за допомогою платіжного доручення в іноземній валюті. Будь-які платежі, пов'язані зі створенням умовного фінансового активу, розглядаються як плата за послуги і не відображаються у фінансовому рахунку.
Похідними фінансовими інструментами називають такі, які належать до певного фінансового інструменту, показника або товару, за допомогою яких на фінансовому ринку можна проводити операції купівлі-продажу конкретних фінансових ризиків (таких як процентний і валютний ризики, ризик зміни курсу акцій і цін на товари, кредитний ризик і т. ін.) незалежно від основного інструменту.
Вартість похідного фінансового інструменту є похідною від ціни базового об'єкта, яким може бути, наприклад, актив. При цьому не відбувається передача основної суми, яка повинна бути погашена, і не нараховується інвестиційний доход. Похідні фінансові інструменти використовуються для різних потреб, в тому числі для управління ризиком, хеджування (страхування від можливого падіння ціни), арбітражних операцій між ринками та спекуляцією.
Таблиця 2.12. Класифікація фінансових інструментів у фінансовому рахунку
| пор. | Вид | Характеристика |
| 1 | Монетарне золото та спеціальні права запозичення (СПЗ), які випускає МВФ | Активи, для яких на стороні пасивів не існує відповідних фінансових зобов'язань. Монетарне золото є власністю органів грошово-кредитного регулювання або інших одиниць, стосовно яких вони здійснюють реальний контроль. До категорії монетарного золота належить тільки золото, яке є активом і частиною валютних резервів країни. Монетарне золото звичайно представлено у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби. Його продаж як правило здійснюється на організованих ринках або в рамках двосторонніх угод між нейтральними банками. СПЗ — це міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою поповнення існуючих міжнародних резервних активів. Це "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно. |
| 2 | Готівкові гроші та депозити (Р.2) | Готівкові гроші включають банкноти і монети, які знаходяться в обігу та широко використовуються для здійснення платежів (крім пам'ятних монет, які фактично не знаходяться в обігу). Слід розрізняти національні гроші та іноземну валюту, тобто грошові кошти, що є зобов'язаннями одиниць-резидентів, таких як центральний банк, інші банки та центральний уряд, і грошові кошти, що є зобов'язаннями одиниць-нерезидентів, таких як іноземні центральні банки, інші банки та центральні уряди зарубіжних країн. Готівкові гроші можуть бути активом для будь-якого із секторів, однак емісія грошей є функцією, яка виконується тільки фінансовими корпораціями, зокрема в Україні Національним банком. Депозит (вклад) — кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою. Розрізняють переказні та інші депозити, власниками яких можуть бути всі інституційні сектори економіки. Однак найчастіше депозити у формі зобов'язань беруть на себе фінансові корпорації і сектор загального державного управління. До переказних депозитів належать депозити, які можуть: за вимогою підлягати обміну на готівку за номіналом без сплати штрафу або будь-яких обмежень; вільно переводитись за допомогою чеків; використовуватися для здійснення платежу в інший спосіб. Інші депозити включають всі вимоги (крім переказних депозитів) до центрального банку, інших депозитних установ і державних органів, а в деяких випадках і до інших інституційних одиниць, які підтверджені відповідним документом. Типовими формами депозитів цієї категорії є непереказні ощадні вклади, термінові вклади і непереказні депозити в іноземній валюті. До цієї категорії також належать акції або аналогічні свідоцтва участі в капіталі, які випускаються позиково-ощадними асоціаціями, будівельними товариствами, кредитними спілками тощо; ці акції або депозити обмінюються на готівку на законній підставі або на практиці за вимогою або з короткочасним повідомленням. |
| 3 | Цінні папери, крім акцій (Р.3) | Це облігації, казначейські зобов'язання, ощадні, інвестиційні та іпотечні сертифікати, векселі, приватизаційні папери та похідні цінні папери. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх і місцевих позик; облігації підприємств; облігації зовнішніх державних позик України. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їхнім власникам права на участь в управлінні. Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації можуть випускатися процентними і процентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист на виплату процентів. Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються лише на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленою строку депозиту і процентів за ним. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Іпотечний сертифікат — особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками (вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог коштом предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника). Іпотечні сертифікати мають номінальну вартість та строк обігу. Номінальна вартість та строк обігу сертифікатів одного випуску повинні бути однаковими. Номінальна вартість може бути встановлена в національній валюті з урахуванням інфляційного застереження. Строк обігу сертифікатів одного випуску не може перевищувати строк існування іпотечних активів, які є забезпеченням цього випуску, та строк відчуження іпотечних активів. Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власни- |
| 4 | Кредити та позики (Р.4) | ку векселя (векселедержателю). Існують прості та переказні векселі. Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Нові випуски цінних обігових паперів нерідко забезпечуються наявними активами, такими як позики, іпотеки, або інші активи (включаючи дебіторську заборгованість). Таку реорганізацію активів часто називають сек'юритизацією. Створення нових активів відображається у формі проводок на фінансовому рахунку, де новостворені активи повинні включатися до категорії цінних паперів, крім акцій. Вихідні активи повинні значитись на балансі інституційних одиниць, які є їх власником. Індексовані цінні папери — це фінансові інструменти, для яких або платежі за купонами (проценти), або величина основної суми прив'язуються до індексу цін, ціни товару, індексу валютного курсу тощо. Крім отримання процентного доходу, такі папери дозволяють зберігати купівельну спроможність або вартість цінностей під час інфляції. Коли індексуються купонні платежі, вони реєструються як процентний прибуток по аналогії з будь-яким іншим фінансовим активом, ставка за яким змінюється. Коли індексується основна сума, то ціна емісії приймається за основну суму, а платежі, які обумовлені індексацією та виплачуються періодично, з настанням строку погашення реєструються як процентний доход (доход від власності). Такі нарахування здійснюються протягом всього періоду обігу цінного паперу, а відповідна контрпроводка на фінансовому рахунку здійснюється для цінних паперів, крім акцій. Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання або продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Розрізняють короткострокові та довгострокові цінні папери. До короткострокових цінних паперів, крім акцій, належать цінні папери, початковий строк погашення яких складає один рік і менше, навіть якщо вони випущені в рамках довгострокових програм, наприклад, програм випуску з банківською підтримкою. До довгострокових цінних паперів, крім акцій, відносяться цінні папери, початковий період погашення яких становить більше року. Вимоги, термін погашення яких встановлюється довільно і найпізніший термін становить більше року з невизначеним періодом платежу, слід класифікувати як довгострокові. Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредити та позики включають всі фінансові активи, які: утворюються внаслідок прямого надання фінансових коштів позичальнику кредитором; представлені документом, що не знаходиться в обігу, або стосовно яких кредитор не отримує ніякого цінного паперу, який би засвідчував укладання угоди. До цієї категорії належать всі позики та аванси (крім дебіторської або кредиторської заборгованості за комерційними кредитами і авансами), які надаються підприємцям, органам державного управління, домашнім господарствам, банкам, фінансовим компаніям та іншим установам. Кредити та позики включають також споживчий кредит, оренду товарів з можливістю їх купівлі, позики на фінансування комерційного кредиту, угоди з фінансового лізингу та інші аналогічні угоди, а також вимоги до МВФ у формі виданих позик. Розрізняють короткострокові та довгострокові кредити і позики. Короткострокові кредити і позики включають такі, початковий термін погашення яких становить один рік і менше. Всі позики, які погашені за вимогою кредитора, класифікуються як короткострокові, навіть якщо очікуваний строк їх погашення становить один рік і більше. До довгострокових кредитів і позик належать такі, початковий термін погашення яких зазвичай перевищує один рік. |
| 5 | Акції та інші цінні папери, які забезпечують участь в капіталі (Р.5) | До акцій та інших цінних паперів, які забезпечують участь в капіталі, належать всі інструменти та облікові записи, що визнаються після того, як були задоволені фінансові претензії всіх кредиторів у вигляді вимог на ту частину капіталу, яка залишається після ліквідації корпорації. Цінні папери, пов'язані з участю в акціонерному капіталі, не дають право на отримання заздалегідь установленої суми доходу або фіксованої суми, що виплачується при ліквідації корпорації. Проста акція засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Категорія акцій та інших цінних паперів, які забезпечують участь в капіталі, включає чисту частку власника у капіталі квазікорпорації, а також акції і дольову участь в капіталі корпорацій. Згідно з СНР корпоративне підприємство може бути власником наявних в нього коштів, крім дольових коштів його власників, а коштами, наявними у квазікорпорацій, володіють їхні власники. |
| 6 | Страхові технічні резерви (Р.6) | Страхові технічні резерви поділяються на чисту вартість активів домашніх господарств у резервах страхування життя та в пенсійних фондах і попередні виплати страхових премій та резерви для покриття неврегульованих страхових претензій. Чиста вартість активів домашніх господарств у резервах страхування життя та в пенсійних фондах поділяється на вимоги домашніх господарств щодо резервів страхування життя і резервів пенсійних фондів. Чиста вартість активів домашніх господарств у резервах страхування життя Резерви страхування життя складаються зі страхових резервів на покриття застрахованих ризиків і резервів страхування життя з правом отримання призначеного доходу, тобто доход додається до страхової суми, що виплачується після закінчення періоду дії договору страхування життя з отриманням доходу або аналогічних полісів. Хоча страхові компанії отримують і розпоряджаються резервами страхування життя, ці резерви вважаються активами застрахованих осіб або домашніх господарств, а не частиною власних коштів страхових компаній. Сукупний обсяг цих резервів дорівнює чистій вартості активів домашніх господарств у резервах страхування життя. У фінансовому рахунку СНР відображаються тільки зміни їх дольової участі. Ці зміни в результаті операцій, у яких беруть участь страхові компанії і |
| домашні господарства, включають приріст дольових коштів за вирахуванням їх скорочення. Приріст дольових коштів домашніх господарств у резервах фондів страхування життя складається з таких компонентів: загальної суми страхових премій, фактично отриманих домогосподарствами протягом поточного звітного періоду; загальної суми додаткових внесків (яка дорівнює сумі доходів на інвестовані резерви, включені у рахунок домашніх господарств-власників страхових полісів). З цього приросту вираховується плата за послуги зі страхування життя. Скорочення дольової участі домашніх господарств у резервах страхування життя складається з таких компонентів: страхові суми, які належать власникам полісів після досягнення відповідного віку (власникам полісів страхування на дожиття та аналогічних страхових полісів, включаючи премії або доходи, зароблені на ці страхові поліси); суми, що належать бенефіціару (особі, якій призначений платіж) у випадку смерті застрахованої особи, включаючи премії або доходи; платежі, належні за страховими полісами, анульованими до закінчення періоду страхування. Чиста вартість активів домашніх господарств у пенсійних фондах Система недержавного пенсійного забезпечення — це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка основана на добровільній участі фізичних та юридичних осіб (крім випадків, передбачених законами) у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання ними додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Недержавний пенсійний фонд — юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та проводить діяльність винятково з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду. Кошти недержавних пенсійних фондів складаються з резервів, що належать фондам, які засновані або роботодавцями, або працівниками, або спільно роботодавцями і працівниками та призначені для виплати пенсій працівникам після їх виходу на пенсію. Ці резерви, як і резерви страхування життя, вважаються активами домашніх господарств, а не інституційних одиниць, які ними розпоряджаються, і тому називаються чистою вартістю активів домашніх господарств у пенсійних фондах. Фінансовий рахунок СНР відображає зміни у величині цієї участі. Такі зміни є результатом операцій, в яких беруть участь недержавні пенсійні фонди або домашні господарства, і включають приріст дольових коштів за вирахуванням їх скорочення. Приріст дольової участі домашніх господарств у резервах недержавних пенсійних фондів складається з таких компонентів: загальної суми фактичних внесків до недержавних пенсійних фондів, які сплачуються працівниками, роботодавцями або іншими інституційними одиницями від імені приватних осіб і домашніх господарств, які мають фінансові вимоги до цих фондів: загальної суми додаткових відрахувань, які дорівнюють сумі доходів, отриманих у результаті інвестування резервів недержавних пенсійних фондів і включених у рахунок домашніх господарств-учасників недержавних | ||
| пенсійних фондів. З цього приросту вираховується оплата за послуги з управління коштами цих фондів. Скорочення дольової участі в недержавних пенсійних фондах складається з таких компонентів: загальної суми виплат пенсіонерам або їх утриманцям у вигляді щотижневих, щомісячних або інших регулярних платежів; загальної суми одноразових виплат особам при їх виході на пенсію. Попередні виплати страхових премій та резерви для покриття неурегульованих страхових претензій Попередні виплати страхових премій — це виплати, здійснювані заздалегідь, на початку періоду, охопленого договором страхування, який не збігається зі звітним періодом. Таким чином, в кінці звітного періоду при зведенні балансу виявляється, що частина страхових премій, виплачених протягом звітного періоду, може бути використана для покриття ризиків наступних періодів. Ці авансові виплати премій є активами власників страхових полісів і складають частину страхових технічних резервів. Суми премій, що відображаються в обліку як операції між власниками страхових полісів і страховими компаніями, — це отримані премії, тобто такі, що були внесені в поточному або в попередньому періоді і призначені для виплати страхових сум щодо ризиків, не покритих у поточному звітному періоді. Резерви для покриття неврегульованих страхових претензій — це резерви страхових компаній, призначені для врегулювання пред'явлених, але ще не оплачених страхових претензій, включаючи претензії, які можуть бути оскаржені. Обґрунтовані претензії, прийняті страховими компаніями для оплати, розглядаються як такі, що належать оплаті тоді, коли відбувається подія або нещасний випадок, і є основою для виникнення страхової вимоги незалежно від того, скільки часу потрібно для врегулювання цієї претензії. Отже, резерви для покриття неврегульованих претензій є активами страхувальника або застрахованих осіб і зобов'язаннями страхових компаній. Зміна в обсязі попередньо виплачених страхових премій і резервів для покриття неврегульованих страхових претензій, які є результатом операцій між власниками страхових полісів і страховими компаніями, відображаються у фінансовому рахунку СНР у загальній категорії "страхові технічні резерви". | ||
| 7 | Інша дебіторська / кредиторська заборгованість (Р.7) | Це комерційні кредити та аванси, а також іншу дебіторська / кредиторська заборгованість за вирахуванням комерційних кредитів та авансів. До категорії "Комерційні кредити та аванси" належать: комерційні кредити на купівлю товарів та послуг, надані безпосередньо корпораціям, органам державного управління, некомерційним організаціям, домашнім господарствам та іншим країнам світу; аванси на виконання незавершених робіт (які включені до матеріальних оборотних коштів) або майбутніх робіт. Комерційні кредити та аванси не включають позики на фінансування комерційних кредитів, що відображаються в категорії Р.4. Іноді потрібно провести розбивку цієї категорії на короткострокові та довгострокові кредити і аванси, використовуючи той самий критерій, який застосовується при розподілі інших фінансових активів на короткострокові і довгострокові активи. До категорії "Інша дебіторська /кредиторська заборгованість за вирахуванням комерційних кредитів та авансів" належать усі інші види дебіторської і кредиторської заборгованості, зокрема заборгованість по виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних допомог, податків тощо. |
Існує дві категорії похідних фінансових інструментів: форвардні контракти і опціони (рис. 2.2).
* У фінансовому рахунку піна опціону відображається як придбання покупцем фінансового активу і як прийняття зобов'язання продавцем. Коли опціонний контракт реалізується, відповідні операції відображаються у СНР залежно від їхнього характеру. У фінансовому рахунку вони можуть враховуватися в категоріях депозитів або цінних паперів.
Рис. 2.2. Класифікація похідних фінансових інструментів
Операції з монетарним золотом включають продаж і купівлю золота, які здійснюються між органами грошово-кредитного регулювання різних країн. Золотий запас України створюються Національним банком України і є державною власністю.
Купівля (продаж) монетарного золота відображається у фінансовому рахунку органів грошово-кредитного регулювання певної країни як приріст (скорочення) активів, а відповідна контрпроводка записується як скорочення (приріст) активів на рахунку інших країн світу. Операції із золотом, здійснювані іншими секторами (включаючи нерезервне золото, яке належить державним органам, і все золото, яке належить фінансовим установам, крім центрального банку) розглядаються як придбання цінностей за вирахуванням їх реалізації (якщо єдиною метою такого придбання є нагромадження багатства), або як кінцеве споживання, або як проміжне споживання. Лише депозити, позики та цінні папери у вигляді золота розглядаються як фінансовий актив (але не як золото) і класифікуються у відповідній категорії поряд з аналогічними активами, вираженими в іноземній валюті.
Якщо органи грошово-кредитного регулювання поповнюють свої запаси монетарного золота шляхом купівлі товарного золота (тобто знов добутого золота або золота, запропонованого на приватних ринках) або скорочують золотий запас не з метою проведення грошово-кредитної політики (продаж приватним власникам або користувачам), подібні операції не вважаються, відповідно, монетизацією та демонетизацією золота.
Операція купівлі золота відображається в рахунку капіталу у формі позитивної проводки як "придбання за вирахуванням вибуття цінностей" або як "зміна запасів матеріальних оборотних коштів" з проведенням відповідної контрпроводки на рахунках інституційних одиниць або інших країн світу, що поставляють золото. Операція купівлі немонетарного золота за кордоном розглядається як імпорт. Сама по собі монетизація (або демонетизація) не знаходить відображення у фінансовому рахунку; замість цього зміни у позиціях балансу реєструються за допомогою проводок на рахунку інших змін в обсязі активів, що означає зміну класифікації і перенесення золота з категорії матеріально-оборотних коштів або категорії цінностей до категорії монетарного золота. Демонетизація записується симетрично.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансова статистика» автора Кремень В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. "Фінансовий сектор в економічній системі країни"“ на сторінці 10. Приємного читання.