Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

Спеціальні та галузеві соціології

Для вивчення фундаментальних тенденцій зміни електоральних установок та поведінки виборців у теоретичній електоральній соціології та реалізації функцій прикладної електоральної соціології використовуються різні види та методи дослідження і прогнозування - масові та експертні, до виборчі, в день голосування (exit poll) та поствиборчі, базові, рейтингові, іміджево-рекламні тощо.

Основними серед них є такі:

І. Базові соціологічні дослідження передвиборчої ситуації, головною метою яких, як зазначають О. Петров та В. Полторак, Є "забезпечення виборчої кампанії інформацією, необхідною для їх стратегічного планування" [8, 60].

Яка ж інформація необхідна для стратегічного планування виборчої кампанії партії чи кандидата?

Як вважають політичні технологи, завданням стратегічного плану виборчої кампанії є: а) визначення електоральної мети виборчої кампанії; б) визначення основної проблеми (проблем), навколо яких розгорнуться дебати кандидатів (партій) в ході виборчої кампанії; в) визначення адресних (цільових) груп, тобто тих груп виборців, на кого буде спрямована кампанія "вашої" партії (кандидата); г) визначення стратегії реалізації цієї мети в ході виборчої кампанії; д) визначення основного заклику "вашого" кандидата в даній виборчій кампанії.

Остання проблема в базових електоральних дослідженнях вирішується в основному за допомогою фокус-групових дискусій, а ось проблеми б), в) та г) реалізуються за допомогою масових базових соціологічних досліджень.

При цьому важливо не тільки виявити проблеми, які найбільше хвилюють виборців країни, регіону чи округу, де проводяться вибори. Важливо також знати, чи обговорюють виборці ці проблеми, якщо обговорюють, то з ким, а головне - як бачать виборці шляхи розв'язання цих проблем.

Потрібна також багатомірна типологія виборців за факторами, що визначають їх електоральний вибір певних партій та кандидатів.

Стосовно загальнонаціональних виборів в Україні, в базовому дослідженні обов'язково повинні бути виявлені ідеологічні ідентифікації виборців, з одного боку, та рівень соціально-економічного самопочуття, задоволеності станом та динамікою соціально-економічної ситуації за міжвиборчий період. З другого боку, саме позиціонування партій чи кандидатів у двовекторному ідеолого-економічному просторі дає можливість їм визначити цільові групи електорату та виявити стратегії боротьби за ці цільові групи - як ідеологічних, так і децеологізованих виборців.

II. Найбільшого поширення серед інших видів електоральних досліджень набули рейтингові електоральні дослідження, метою яких є виявлення шансів партій та кандидатів на певних типах виборів. Такі опитування щодо електоральних намірів виборців проводяться як до виборів, так і після виборів (до виборчі та післявиборчі електоральні опитування).

Рейтинг політичної партії чи кандидата — це характеристика ставлення (установок) виборців до суб'єктів виборчого процесу на певних типах виборів, а різні види рейтингів - це рівні ставлення виборців до партій та кандидатів.

В електоральній соціології найчастіше виділяють такі види рейтингів у теоретичних та прикладних дослідженнях електорату:

а) рейтинги довіри до партій та кандидатів — загальна оцінка рівня довіри виборців до певного політика чи партії, що вимірюється за чотирибальною ("повністю довіряю", "частково довіряю", "зовсім не довіряю", "не знаю такого політика (партії) ") або шестибальною шкалою.

Рейтинг довіри не є альтернативною оцінкою, а отже, сума рейтингів усіх кандидатів за цим показником більша за 100%. А ті, хто довіряють певному кандидату чи партії, необов'язково голосуватимуть за них, адже довіряти можна кільком партіям та кандидатам.

б) рейтинги вибору — таке ставлення громадян до партій і кандидатів, яке виявляється в намірах голосувати за них на виборах.

Як правило, це виявляється за допомогою запитання "Якби президентські (парламентські, місцеві) вибори проводились у найближчу неділю, то за кого з зареєстрованих кандидатів (партій) Ви б віддали свій голос? (Інтерв'юер. Передайте картку № N респонденту з повним списком кандидатів (партій) і запишіть номер відповіді)".

Треба зазначити, що розрахунки рейтингів вибору сьогодні не стандартизовані, що часто призводить до невідповідності опублікованих даних. Найчастіше виділяють такі показники рейтингів вибору в прикладних електоральних дослідженнях: а) рейтинг вибору щодо всіх опитаних респондентів у цілому чи в певній групі (Р,) - частка виборців, що висловили наміри голосувати за певного кандидата (партію) щодо всіх опитаних респондентів чи всіх опитаних у певній групі респондентів; б) рейтинг вибору щодо тих респондентів, які висловили свою готовність взяти участь в процесі голосування (Р2) - частка виборців, що висловили намір голосувати за певну партію чи кандидата серед тих респондентів, які мають наміри голосувати; в) рейтинг вибору щодо тих респондентів, які мають наміри брати участь у процесі голосування та вже визначилися з вибором певної партії чи кандидата (Р3).

Кожен із цих показників рейтингів вибору відображає певні аспекти передвиборчої ситуації, але найбільш інформативним серед них є показник Р2 _ бо саме ситуація в середовищі тих громадян, які братимуть участь у голосуванні, і цікавить, у першу чергу, суб'єктів виборчого процесу. Адже респонденти, які не братимуть участі в голосуванні, не можуть і вплинути на результати виборів, які б преференції в них не були. А рейтинг серед визначених виборців, по суті, є екстраполяційним прогнозом результатів голосування, про переваги і недоліки якого йтиметься нижче.

в) рейтинг другої позиції — таке ставлення громадян до партій чи кандидатів, яке виявляється в намірах голосувати за них у разі неучасті в виборах тих партій чи кандидатів, яким респондент віддає перевагу (РД).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен

  • Участь громадян у політичному процесі

  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи

  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології
  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес