Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

Спеціальні та галузеві соціології

Виділяють дві групи основних категорій, які характеризують культуру як систему: статика (структура) і динаміка. Перша виділяє основні підсистеми і елементи культури, включаючи їх зв'язки і відносини. Друга описує її динаміку, характер, типи соціокультурних змін. Структурно культура аналізується багатьма дослідниками, в першу чергу — представниками структурного функціоналізму; проблеми динаміки культури найповніше представлені в рамках інтегральної соціології.

Так, Т. Парсонс розглядає культуру як організовану систему, що спрямовує соціальні дії особистості, має регулятивну силу та впливає на всі соціальні процеси. Культура у Т. Парсонса відзначається стабільністю, сталістю, певною консервативністю, що позитивно впливає на стабільність суспільства взагалі. Значно меншу увагу він приділяє культурним змінам і відхиленням.

Що ж стосується безпосередньо елементів, які утворюють культуру, то їх досить багато. Однак, основною підсистемою культури більшість соціологів визнає систему цінностей, і це, зрозуміло, для того, щоб визначити, що значуще, а що — ні, що є добро і зло, і людина, і суспільство постійно застосовують певні мірки, критерії. Саме цінності орієнтують людину і спільноту в оточуючому світі, заохочують до певних дій чи бездіяльності.

Якщо ж розглядати цінності з понятійної точки зору, то це, перш за все, матеріальні предмети, ідеї чи властивості, по відношенню до яких індивід чи група займають позицію оцінювання, приписуючи їм певну роль у житті. При цьому слід розрізняти декларовані цінності (ті, які проголошуються як вагомі) і реальні цінності (ті, які підтверджуються в реальній поведінці), оскільки вони не завжди збігаються. Цінності можуть бути як відкритими, так і прихованими (латентними), однак їх ієрархія для конкретного індивіда завжди збігається з цінностями тих груп, з якими він себе ідентифікує. Зрозуміло, що окремо взятий індивід не може змінювати ціннісну систему — таке право мають лише ті, хто займає особливе положення в соціальній групі, або спеціальні соціальні інститути.

Розрізняють такі групи цінностей:

§ смисложиттєві (уявлення про добро, зло, щастя, ціль і сенс життя);

§ вітальні (цінності життя, здоров'я, особистої безпеки, добробуту, сім'ї);

§ суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння людям);

§ міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість);

§ демократичні (свобода совісті, політичного вибору, національний суверенітет);

§ партикулярні (прив'язаність до малої батьківщини, сім'ї, віра в Бога).

У рамках одного соціуму провідні цінності загалом єдині (звичайно, якщо не йдеться про екстремальний стан суспільства, наприклад, релігійні війни). Однак і у відносно стабільному суспільстві можуть виникати ціннісні конфлікти, оскільки культурні орієнтації різних соціальних груп часто не лише суттєво різняться між собою, але і виявляються певним чином у соціальній поведінці, наприклад, електоральній. Якщо ж основні цінності є теоретично обґрунтованими і вибудувані в певну доктрину, то тут уже може йтись про ще один елемент культури — ідеологію.

До структурних компонентів культури також відносять соціокультурні зразки поведінки, закріплені в обрядах, звичаях і традиціях, а також соціокультурні уявлення — регулятиви, що сформовані на особистісному рівні на основі повсякденного досвіду. На їх базі створюються поняття — думки, ідеї, знання, що відображають в узагальненій формі предмети і явища дійсності через фіксацію їх ознак.

Поняття фіксуються насамперед у мові, яка будучи одним із основних елементів культури, впорядковує досвід людей. Так, використання писемності дозволяє повноцінно розвивати культуру, передаючи необмеженій кількості людей цінності, значення і смисли. Натомість культура, яка не має мови і залежить лише від людської пам'яті, приречена залишатись примітивною, оскільки, як розуміємо, людська пам'ять є обмеженою.

Розглянувши ті категорії культури-системи, що характеризують її статику, зупинимось на характеристиці категорій, які демонструють зміни, що відбуваються з культурою, зокрема на категорії соціокультурної динаміки, яка є центральною в творчості автора інтегральної соціології П. Сорокіна. Динаміку культури він убачає у циклічній зміні соціокультурних типів: змінюється форма культури — змінюється і тип суспільства. На думку соціолога, будь-яка велика культура є не просто конгломератом різноманітних явищ, які співіснують, не будучи ніяким чином пов'язаними між собою, а є цілісністю, всі складові частини якої пронизані єдиним засадничим принципом і виражають єдину і головну цінність. У випадку ж змін однієї з них, інші неминуче підлягають подібній трансформації.

П. Сорокін виділяє три форми культури:

· ідеаційну (основна реальність, цінність — Бог; культура — інтровертна);

· чуттєву (живе і розвивається в емпіричному світі почуттів);

· ідеалістичну (синтез ідеаційного і благородних форм чуттєвого).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен

  • Участь громадян у політичному процесі

  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи

  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.
  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес