Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

Спеціальні та галузеві соціології

Дуже важливий показник у рейтингових дослідженнях електорату, з точки зору тактики виборчої кампанії, "коаліційного будівництва", виявлення електоральних суперників певної політичної партії чи кандидата тощо. Адже без рейтинга другої позиції неможливо визначити ефективність "зняття" певних кандидатів чи партій на користь інших, бо електорати їх можуть бути несумісними. Неможливо і визначити електоральних суперників, якими на виборах є не полярні політичні сили, а партії та кандидати, які претендують на близький електорат, а отже, в послабленні позицій яких зацікавлені їхні політичні конкуренти.

г) рейтинг симпатій - таке ставлення громадян до партії чи кандидатів, при якому готовність голосувати на виборах ще недостатня, але певні симпатії до них серед електорально невизначених виборців присутні (PC).

Важливий рейтинговий показник для розробки прогнозу електоральної поведінки невизначених виборців, запропонований вперше співробітниками Інституту Дж. Геллапа в США 1960 року. Адже симпатії невизначених електорально виборців можуть у день голосування розподілитися дещо іншим чином, ніж уже визначених, що знижує точність прямих екстраполяційних прогнозів без урахування рейтингів симпатій невизначених (PC). Як і показники рейтингу вибору (Р), вони розраховуються відносно всіх опитаних, які мають намір голосувати (РСу, але не розраховуються серед вже визначених виборців.

г) рейтинг переможця - індивідуальна думка респондента щодо шансів певних політичних партій чи кандидатів на перемогу на виборах (РП).

Цей рейтинг має зовсім іншу природу, ніж попередні, адже характеризує не персональне ставлення індивідів до суб'єктів виборчого процесу і, тим більше, не наміри власної поведінки, а є, по суті, експертною оцінкою процесів, які відбуваються поза свідомістю і вибором самого громадянина. Але вважається, що "клімат думок" у суспільстві впливає на індивідуальну поведінку виборця, сприяє зміні виборчих переваг виборців чи вибору ще невизначених, які схиляються на користь переможця (ефект переможця).

У передвиборчих і поствиборчих опитуваннях електорату потрібно вивчати всі види рейтингів та розраховувати всі показники, які відображають різні аспекти передвиборчої ситуації. Як правило, такі опитування носять моніторинговий характер для виявлення динаміки електоральних установок виборців, проводяться з певною періодичністю напередодні та під час виборчої кампанії (щомісяця, раз на два тижні).

Особливим видом рейтингових моніторингових опитувань є так звані "відсліджуючі" чи "хвильові" опитування електорату.

Так, у США проводиться за репрезентативною вибіркою опитування 1200 респондентів. При цьому опитування проводяться протягом трьох днів методом телефонного чи особистого інтерв'ю в кожен з яких опитуються по 400 респондентів,

На четвертий день опитується ще 400 респондентів, їх відповіді "вводяться" до основного масиву, а відповіді тих респондентів, які опитувались першого дня, "вилучаються". І так продовжується кожного наступного дня протягом виборчої кампанії. Таким чином команда кандидата має можливість відслідковувати зміни ситуації щоденно. До того ж техніка "хвильових" опитувань дозволяє здешевлювати їх вартість у порівнянні зі звичайними такої ж періодичності. Можливі і спрощені варіанти цієї методики, коли певна частина респондентів опитується не щоденно, а протягом кількох днів чи тижня. Головна перевага "хвильових" опитувань перед звичайними, моніторинговими, в тому, що вони дають можливість виявити (на відміну від неперманентних разових опитувань) переломні моменти в змінах рейтингів та прив'язати їх до певних рекламно-інформаційних акцій кандидатів (партій).

III. Іміджево-рекламні передвиборчі та поствиборчі опитування, головною метою яких є виявлення іміджу (а не рейтингу) кандидатів (партій) у масовій свідомості громадян та ефективності і результативності різних видів реклами партій (кандидатів) у ЗМІ, наглядної агітації, концертно-масових акцій, соціальних та адміністративних технологій.

Методики дослідження іміджу партій та кандидатів і ефективності іміджевих технологій тільки розробляються в українській соціології, а емпіричних досліджень обмаль.

Уперше масове національне дослідження іміджу кандидатів на президентських виборах було проведено О. Петровим та В. Полтораком (Центр "Соціополіс") 1999 року. Вони виявляли імідж кандидатів у Президенти України за допомогою питання "Що, насамперед, зробить даний політик, якщо буде обраний Президентом України?" з розгалуженим списком можливих політичних та економічних рішень. Це так званий "перспективний імідж". У ході моніторингових (чотирьох) опитувань електорату в січні-березні 2002 року під час виборів до Верховної Ради України фірмою "Юкрейніан соціолоджі сервіс" імідж політичних партій вивчався за допомогою питання: "З якими політичними партіями та блоками Ви асоціюєте такі політичні події як:

· загострення економічної кризи;

· розвал виробництва та зростання безробіття;

· "прихватизація" державної власності;

· виплата заборгованостей з пенсій і зарплат;

· зменшення цін на товари першої необхідності;

· зниження цін на житлово-комунальні послуги;

· розв'язання регіональних екологічних проблем.

1 хоча перелік іміджевих характеристик, як і сам список шести партій та блоків, імідж яких вивчався, був неповним, він дав змогу виявити рівень сформованості іміджу у провідних партій та блоків, їх специфіку та показати, що в 2002 році в Україні за період виборчої кампанії жодній партії та блоку не вдалося суттєво покращити свій імідж серед виборців та суттєво погіршити імідж своїх суперників. Все це свідчить про недостатню ефективність іміджевих електоральних технологій, які застосовуються в сучасних умовах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен

  • Участь громадян у політичному процесі

  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи

  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології
  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес