Аналіз культури як системи

Спеціальні та галузеві соціології


Особливості системної методології та її застосування в аналізі культури.


Як бачимо, культура в соціології розглядається як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах. При цьому в одних випадках культура розглядається як певна цілісність, а в других — робиться акцент на елементах, які її утворюють.

Так, на думку В. Біблера, культура є формою самодетермінації індивіда в горизонті особистості, критерієм самовизначеності людини, її розумності. М. Каган, намагаючись пов'язати окремі пласти культури в єдине ціле, приймає за основу означення культури як позабіологічного, виробленого, особливого, характерного лише для людини способу діяльності. При цьому життєздатність соціуму забезпечується виконанням таких завдань культури, як забезпечення суспільства усім необхідним для його прогресивного розвитку та забезпечення мобільності, динамічності, продуктивності. Сказане можна звести до спільного знаменника, скориставшись означенням культури, запропонованим О. Якубою: "Культура — це якість суспільства, втілення досягнень його розвитку".

Суть іншого бачення культури полягає в тому, що даний феномен складається з безлічі елементів. Серед тих дослідників, у кого ця позиція виражена найяскравіше, назвемо А. Мильнікова, Е. Баллера та С. Косолапова. А. Мильніков, аналізуючи культуру, робить певні зрізи цього поняття, намагаючись розглядати її під різними кутами зору, не змішуючи між собою окремих критеріїв, виділяючи, зокрема, інституційну, трудову і нормативну, художню та науково-технічну культури. Інші ж два автори поділяють культуру на матеріальну (знаряддя праці, техніка, культура праці, матеріальні цінності) й духовну (духовні цінності і їх "оречевлення", духовна діяльність, морально-етична культура). Такій позиції більше відповідає означення культури, запропоноване Н. Смелзером, у якого культура - це, перш за все, сукупність цінностей, уявлень про світ і правил поведінки, спільних для членів суспільства - людей, пов'язаних певним способом життя.

Однак зазначимо: вищезгадані підходи в чистому вигляді майже не зустрічаються (тут йдеться лише про тенденції), і соціологи найчастіше досліджують соціокультурні явища, використовуючи науковий апарат загальної теорії систем, яка передбачає вивчення явищ зі складною структурою, котрі водночас мають розглядатися неподільними. При цьому поняття системи означає певну сукупність елементів, які взаємодіють один із одним і з навколишнім середовищем для досягнення певної мети, утворюючи при цьому нерозривну цілісність. Елементи є складовими частинами кожної системи. Вони можуть, у свою чергу, також виявлятися системами, тобто бути підсистемами великої системи. Якщо у системи немає навколишнього середовища, вона називається замкненою; якщо ж існують інші, пов'язані з нею системи, які впливають на неї, і на котрі вона теж впливає, то така система — відкрита. В загальній теорії систем виділяють три головні аспекти:

системологію — науку про системи;

системну методологію, або так званий системний підхід;

системну філософію, в якій центральними ідеями виступають: упорядкована цілісність (ціле є більшим суми своїх частин); самостабілізація (здатність зберігати стійкість у протистоянні зовнішнім збуренням); самоорганізація (здатність реорганізовувати себе і еволюціонувати); ієрархізація (система є частиною (підсистемою) системи вищого рівня).

Згідно з системним підходом, культура є складною відкритою системою, що взаємодіє з іншими системами.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальні та галузеві соціології» автора Пилипенко В.Є на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз культури як системи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ СОЦІОЛОГІЙ

  • ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Статус і роль економічної соціології у системі соціологічних наук

  • Вітчизняна економічна соціологія. Основні напрямки досліджень

  • Суб'єкти економічних відносин

  • Соціально-економічна поведінка особистості

  • Соціально-економічні орієнтації населення України

  • СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

  • Політика як соціальний феномен

  • Участь громадян у політичному процесі

  • СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

  • Сучасна соціологія культури як наукова дисципліна.

  • Аналіз культури як системи
  • Статика і динаміка як основні характеристики культури-системи.

  • Проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства.

  • Аналіз сучасних соціокультурних систем.

  • Актуальні дослідницькі теми соціології української культури

  • Нові реалії функціонування художньої культури.

  • Емпіричні виміри української соціології культури.

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ

  • Предметна сфера соціології освіти

  • Освіта як соціальний інститут

  • Система освіти України

  • Шляхи розв'язання економічних проблем освіти

  • СОЦІОЛОГІЯ МОРАЛІ

  • Історія та сучасний стан західної соціології моралі

  • Розвиток вітчизняної соціології моралі

  • СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ

  • Поняття про релігію

  • Концепції походження релігії

  • Релігійність

  • Критерії релігійності

  • Релігійні організації

  • Держава і церква

  • Релігія в світі

  • СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

  • Особистість як суб'єкт соціальних відносин

  • Особистість як об'єкт соціальних відносин

  • ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

  • Теорії електорального вибору

  • Теоретичний аналіз електоральної активності

  • Види досліджень та методи прогнозування в електоральній соціології

  • СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

  • Історичний шлях і теоретичні набутим соціології злочинності

  • Актуальні емпірико-соціологічні дослідження

  • СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

  • Формування і становлення соціології праці

  • Виробнича група як об'єкт соціологічного аналізу

  • Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

  • Формування організаційної культури як важливий соціальний процес