– за політичною орієнтацією системи соціального партнерства;
– за змістом партнерських відносин;
– за механізмом правового регулювання договірного процесу;
– за ступенем участі працівників в управлінні організацією і формами такої участі;
– за роллю і місцем держави у системі соціального партнерства. В одних випадках держава виступає як спостерігач і посередник (Німеччина, США), в інших (наприклад у Франції) регулювання в сфері трудових відносин здійснюється за активної участі держави;
– за характером взаємодії профспілок із владними структурами й роботодавцями;
– за рівнем ведення колективних переговорів для досягнення згоди з різних питань.
Існують дві основні системи соціального партнерства: багаторівнева, що містить у собі окремі підприємства, галузі, регіони і державу в цілому (наприклад, скандинавські держави) та однорівнева, що обмежена тільки співробітництвом роботодавців і профспілок у межах підприємства (наприклад: США, Канада, Японія, держави Азії) [129, с. 132].
Більшість дослідників, зосереджуючи увагу на переломних етапах суспільного розвитку, відштовхується від двох взаємозалежних принципів необхідності "регулювання" суспільного розвитку. Вони виходять із того, що соціально-економічні й політичні процеси в цей час неможливі без належного контролю з боку держави, а також із того, що позитивні для громадянського суспільства процеси неможливі без "акумуляції" соціальних структур, здатних забезпечити створення "держави загального добробуту". Цей принцип знайшов відображення у шведській і австрійській моделях суспільного розвитку [226].
Своєрідність у формуванні соціального партнерства зумовлена такими причинами. По-перше, система регулювання соціально- трудових відносин виникає й розвивається в будь-якій державі протягом тривалого періоду. У результаті на формування цієї системи впливають національні соціально-економічні, культурні, психологічні й історичні особливості і традиції. По-друге, різноманіття моделей соціального партнерства відображає різноманіття умов господарювання і суспільного розвитку. У свою чергу, їх конкретні характеристики стають важливими ознаками, що розкривають особливості функціонування систем ринкового господарювання й систем суспільно- політичного ладу. По-третє, як наслідок, організаційні форми і методи, пристосовуючись до завдань економічного розвитку і соціальних цілей, зазнають істотного коригування. Таким чином, система соціального партнерства виникла як природна реакція на тверді принципи капіталістичного ринкового господарства з метою збереження соціальної стабільності в суспільстві. При цьому згадана система розвивається досить довго, зазнаючи впливу безлічі факторів, історичних традицій тощо. Відповідно головні труднощі у становленні соціального партнерства пов'язані з вирішенням проблеми узгодження різноманітних елементів, що утворять цю систему, в тому числі соціально-економічних процесів.
Отже, еволюцію соціального партнерства варто розглядати в трьох аспектах:
– як результат у процесі тривалих змін його попереднього й нинішнього стану, у тому числі моделювання при переході до ринкової економіки;
– як наслідок поступових кількісних і якісних змін економічної системи ринкового типу;
– як партнерство за методом (типом) від малого або фрагментарного до великого й системного.
Еволюційний підхід до розуміння проблеми дає змогу обґрунтувати трактування соціального партнерства як процесу, тобто як сукупність послідовних дій для становлення й розвитку партнерських відносин. Без матеріалізації процесорних принципів соціальне партнерство стає хаотичним явищем без певних цільових орієнтацій та установок.
Формування відносин соціального партнерства пов'язано з такими компонентами забезпечення його існування:
– визначення сукупності відносин соціального партнерства і їх класифікації за інтересами, цілями і завданнями, правовим та інформаційним забезпеченням;
– побудова моделі соціального партнерства з урахуванням виявлених суб'єктів взаємодії;
– установлення принципів, умов соціального партнерства, його тимчасових і змістових процедур;
– створення спеціалізованих органів, що забезпечують реалізацію партнерських відносин і досягнутих домовленостей;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна відповідальність» автора Калінеску Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VII. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ“ на сторінці 2. Приємного читання.