Розділ V. ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН БІЗНЕСУ ІЗ ЗОВНІШНІМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ НА ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

– Оптимізація витрат на реалізацію принципів СВ;

– Виявлення використання нових засобів, методів, технік СВ;

– Підвищення ефективних діючих засобів.

При побудові підсистеми СВ в компанії також важливо, щоб реалізовували забезпечуючі елементи, серед яких можна назвати програмну, нормативно-правову та методичну підтримку системи СВ, інформаційну підтримку і т. ін. (рис. 5.2).

Так, наприклад, є менеджер з соціальної відповідальності в компанії "Київстар". Він працює у відділі корпоративних комунікацій (підпорядковується генеральному директору), а в його основні обов'язки входить розробка й упровадження стратегії СВ. Також займається цим напрямком ще один співробітник відділу – фахівець з соціальних комунікацій [160].

Рис. 5.2. Основні елементи організаційного забезпечення системи соціальної відповідальності

2. Взаємопов'язана діяльність центрів управління організацією. Передбачається, що більшість конкретних рішень приймаються самостійними виділеними центрами в рамках їх функціональних повноважень, а ряд синтезованих управлінських рішень виробляються і приймаються колективно, спільно з іншими зацікавленими центрами управління підприємством. Як правило, виділяються конкретні виконавці, відповідальні за таку комунікацію з іншими підрозділами, а перелік відповідних рішень визначається вищим керівництвом заздалегідь. Даний підхід у великій мірі усуває суперечності в задачах, що виникають нерідко між окремими підрозділами компанії. У даному випадку діяльність всіх підрозділів цілеспрямована на досягнення вищих цілей всієї компанії, а не окремої ділянки. З іншого боку, спостерігається перевантаження вищого керівництва при додаванні завдань і функцій, пов'язаних з реалізацією принципів СВ.

Такий підхід використовується в багатьох компаніях з виділенням структурних елементів залежно від зацікавлених сторін, з якими ведеться робота в рамках структурного елементу. Основними зацікавленими сторонами компанії є такі цільові групи:

– Акціонери (звичайно формується відділ по роботі з акціонерами, який підкоряються раді директорів, голові правління);

– Інвестори (формується відділ по роботі з інвесторами, який підпорядковується раді директорів);

– Співробітники (департамент з управління персоналом, підпорядковується генеральному директору);

– Державні структури (департамент по роботі з органами влади України, підпорядковується генеральному директорові);

– Споживачі (фізичні та юридичні особи) (департамент маркетингу, збуту, роботи з клієнтами, комерційний відділ тощо, підпорядковуються генеральному директору);

– Партнери (департамент перспективного розвитку, стратегічного управління тощо, підпорядковується генеральному директорові).

Тобто в рамках даної структури носієм принципів СВ є вищий рівень управління, принципи СВ пронизують всю діяльність компанії, основні взаємини з залежними особами будують відповідні відділи і підрозділи.

Щоб створити в компанії ефективну систему корпоративного управління з впровадженням елементів СВ, необхідно визначити відповідні процедури функціонування організації на наступних рівнях:

– Збори акціонерів;

– Рада директорів;

– Вищий менеджмент (перший і другий рівень).

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що більшість українських підприємств ще не дійшли то того, щоб управляти соціальною відповідальністю на стратегічному рівні. Хоча вже намітилися тенденції просування по цьому шляху. Наприклад, у ПАТ "НАФТОГАЗ" принципи екологічної діяльності визначені в "Політиці в галузі промислової безпеки, охорони праці та навколишнього середовища в XXI столітті". Для реалізації принципів і цілей цього документа в свою чергу розробляються програми в галузі охорони навколишнього середовища, промислової безпеки та охорони праці.