Розділ IV. ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН РОБОТОДАВЦІВ ІЗ ПРАЦІВНИКАМИ НА ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Багато бізнес-структур, що мають свої підприємства в регіонах, вже активно здійснюють фінансування соціальних програм в партнерстві з регіональною владою та органами місцевого самоврядування. Особливо це важливо там, де є містоутворююче підприємство, і міський бюджет формується в основному з даного джерела. Оскільки державні структури на місцевому рівні відчувають нестачу бюджетних коштів, вони змушені залучати кошти з недержавних джерел, насамперед від приватного капіталу.

У переважній більшості зовнішні корпоративні соціальні програми спрямовані на розвиток місцевого співтовариства, ведення сумлінної ділової практики, природоохоронну діяльність, а також на зміцнення репутації та іміджу корпорації.

При цьому під соціальними програмами компанії розуміється добровільно здійснювана діяльність у соціальній, економічній та екологічній сферах, яка носить системний характер, пов'язана з її місією і стратегією розвитку бізнесу і спрямована на задоволення запитів різних сторін, зацікавлених у діяльності компанії [210, с. 145].

Українська практика соціальної відповідальності, а також передовий зарубіжний досвід дозволяють виділити основні інструменти реалізації соціальних програм на регіональному рівні (рис. 4.3):

1. Соціальні інвестиції як найбільш "молодий" і найбільш перспективний інструмент, який характеризується довгостроковим, планомірним і послідовним діями.

2. Благодійність – добровільна діяльність громадян та юридичних осіб за безкорисливої (безоплатної або на пільгових умовах) передачі громадянам або юридичним особам майна, у тому числі грошових коштів, безкорисливого виконання робіт, надання послуг, надання іншої підтримки.

Рис. 4.3. Інструменти реалізації соціальних програм на регіональному рівні

3. Благодійні фонди, які можуть бути створені як однією людиною, так і групою осіб. Корпоративний фонд створюється на засоби бізнес-компанії, а фонд місцевого співтовариства створюється за рахунок коштів регіонального бюджету, бізнесу та збору пожертвувань від населення.

4. Гранти – кошти або інше майно у разі, якщо їх передача (отримання) відповідає таким умовам: гранти надаються на безоплатній та безповоротній основах українськими фізичними особами, некомерційними організаціями, а також іноземними і міжнародними організаціями та об'єднаннями за переліком таких організацій, затверджується Урядом України, на здійснення конкретних програм у галузі освіти, мистецтва, культури, охорони здоров'я населення, охорони навколишнього середовища, захисту прав і свобод людини і громадянина, передбачених законодавством України, соціального обслуговування малозабезпечених і соціально незахищених категорій громадян, а також на проведення конкретних наукових досліджень.

5. Піклування. Згідно з чинним українським законодавством створювати піклувальні ради повинні тільки некомерційні організації, зареєстровані в формі фонду.

6. Пайове фінансування – форма адресної фінансової допомоги, яка полягає у спільному фінансуванні соціальних програм. Даний інструмент дозволяє ефективно і оперативно реагувати на потреби суспільства у вирішенні соціальних проблем, шляхом залучення додаткових ресурсів, коли можливостей одного з учасників виявляється недостатньо.

7. Соціально відповідальний маркетинг – форма адресної фінансової допомоги, яка полягає у використанні відсотка від продажів конкретного товару або послуги на проведення соціальних програм підприємства.

8. Делегування співробітників підприємства – залучення на принципах добровільності співробітників підприємства в соціальні програми зовнішньої спрямованості через безоплатне надання одержувачам часу, знань, навичок, інформації, контактів і зв'язків співробітників.

9. Соціальний бюджет – фінансові кошти, що виділяються підприємством на реалізацію власних соціальних програм.

10. Соціальний консалтинг е невід'ємною частиною філантропічного ринку та послуги його необхідні в тій чи іншій мірі для всіх учасників благодійної діяльності.

11. Спонсорська допомога. Спонсор – особа, шо надала кошти або забезпечило надання коштів для організації та (або) проведення спортивного, культурного або будь-якого іншого заходу, створення і (або) трансляції теле- чи радіопередачі або створення і (або) використання іншого результату творчої діяльності [210, с. 74].

Безумовно, що в сучасних умовах у реальній практиці використовуються лише кілька з перерахованих інструментів реалізації соціальних програм, спрямованих на розвиток зовнішнього середовища. Справа в тому, що на регіональному рівні управління у бізнесу поки ще немає цілеспрямованої стратегії побудови ефективного механізму взаємодії з суспільством, корпоративна благодійність ще не стала складовою частиною стратегії більшості бізнес-структур, які ще не повною мірою усвідомлюють і використовують потенційні вигоди своєї соціальної активності.

В Україні поки шс існує ряд перешкод для подальшого розвитку ефективних відносин корпорацій і суспільства, що ускладнюють взаємодію бізнесу, суспільства та державних органів влади на муніципальному рівні управління. Це, насамперед: відсутність необхідної інституційної та законодавчої бази; відсутність у бізнесу і держави узгодженої соціальної політики; слабка участь у висвітленні позитивного досвіду більшості ЗМІ, особливо державного рівня, що не сприяє розвитку корпоративних і регіональних соціальних програм.

Важливе значення для бізнес-структури, яка починає працювати в конкретному регіоні, є вибір стратегії у взаємодії з місцевим співтовариством. При цьому визначення можливих сфер перетину інтересів підприємства та місцевого співтовариства починається з оцінки потреб підприємства.

Далі з'ясовуються погреби місцевого співтовариства також на основі трьох тинів інформації. Кількісна інформація дозволяє описати місцеве співтовариство і його потреби, якісна – дає можливість виявити ставлення спільноти до компанії, стратегічна – визначає загрози і можливості по відношенню до компанії, які виходять від місцевого співтовариства.