Розділ IV. ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН РОБОТОДАВЦІВ ІЗ ПРАЦІВНИКАМИ НА ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Регулювання трудових відносин має здійснюватись із застосуванням контролю за діяльністю суб'єктів. Для проведення контролю трудових відносин доцільно застосовувати аналітичний метод, суть якого полягає в необхідності аналізу звітів суб'єктів щодо виконання соціально-економічної політики у сфері праці на рівні працівника, роботодавця і держави.

Отримані дані надають кількісну та якісну інформацію про стан трудових відносин, реалізацію інтересів суб'єктів і потребують порівняння із запланованими даними. Якщо виявляються значні відхилення, то виникає необхідність визначення їхніх причин і прийняття рішень щодо їхнього усунення.

У процесі функціонування механізму регулювання трудових відносин слід виділити показники, які характеризують ступінь реалізації інтересів суб'єктів праці, основні з яких такі: рівень безробіття, рівень життя працюючого населення, рівень соціального захисту працівників, рівень впровадження соціальних пакетів на підприємствах, рівень освіти працюючого населення, розвиток науки і рівень впровадження інновацій у виробництво, рівень тінізації трудових відносин тощо.

Таким чином, механізм регулювання трудових відносин на засадах відповідальності можна представити схемою, яку наведено на рис. 4.2.

Отже, механізм регулювання трудових відносин є способом організації діяльності суб'єктів трудових відносин, спрямованим на впорядкування їхнього функціонування з урахуванням компоненти відповідальності.

Запропонований механізм регулювання соціально-трудових відносин дозволяє визначити, по-перше, особливості взаємодії основних учасників соціально-трудових відносин через реалізацію їхніх інтересів; по-друге, інститути, що впливають на реалізацію інтересів; принципи, на основі яких відбувається взаємодія; по-третє, інструменти регулювання соціально-трудових відносин; по-четверте, систему показників, що характеризують реалізацію інтересів.

Рис. 4.2. Механізм регулювання соціально-трудових відносин на засадах відповідальності

Для впровадження механізму регулювання соціально-трудових відносин на засадах відповідальності запропоновано такі інструменти: на державному рівні – соціально-економічні програми, спрямовані на регулювання зайнятості, соціального захисту працівників, основ оплати праці, розвиток науки і освіти, розширення купівельної спроможності населення; на рівні роботодавців – програми формування оплати праці найманих працівників, розвитку персоналу, мотивування саморозвитку персоналу, соціальні пакети і соціальні програми, спрямовані на підвищення відповідальності найманих працівників.

4.2. Обґрунтування необхідності соціальної активності бізнес-структур

Розвиток соціальної відповідальності бізнесу в українських умовах має свою специфіку. Вона обумовлена тим, що Україна – особлива, не схожа ні на яку іншу країна, в якій проживає багатонаціональний народ з величезним культурним спадком і життєвим досвідом, що передається з покоління в покоління.

Слід також зазначити, що особливості прояву соціальної відповідальності бізнесу в Україні пов'язані з відображенням різних, не завжди узгоджених поглядів на суспільний устрій, на те, як повинен функціонувати суспільний устрій в країні між бізнесом, суспільством і владою. Через це нерозуміння виникає невизначеність у розподілі ролей і сфер відповідальності між бізнесом, суспільством і державою. Як наслідок, з'являються суттєві диспропорції і неузгодженість дій різних суспільних груп, що працюють над вирішенням завдань соціально-економічного розвитку країни. Ситуація ускладнюється ще й неефективністю державних механізмів регулювання, а також практичною відсутністю цивілізованих механізмів громадського тиску і на бізнес, і на владу.

Незважаючи на те, що український бізнес за останні 10 років подолав значний шлях по усвідомленню важливості реалізації принципів соціальної відповідальності, залишається ще безліч невирішених проблем. Так, наприклад, багаторівневу і багатопланову модель соціальної відповідальності можуть дозволити собі тільки великі корпорації. Дрібний і середній бізнес в меншій мірі готовий до постійних соціальних інвестицій. Однак він, згідно з даними останніх соціологічних досліджень, готовий епізодично брати участь у благодійній діяльності. Проте, система здійснення соціальної відповідальності в сучасній Україні ще не досконала. Перешкодою цьому служать такі обставини:

– недосконалість Податкового кодексу України [5], який суттєво звузив можливості для благодійної й добровольчої діяльності як бізнесу, так і некомерційного сектора;

– відсутність законодавчої бази;

– так звана добровільно-примусова благодійність або адміністративний рекет, коли регіональні та муніципальні влади чинять тиск на бізнес з метою фінансування того чи іншого "соціально значимого" проекту;

– неефективність соціальних та благодійних корпоративних програм через слабку організаційну та кадрову підготовку відповідних служб;

– неефективність багатьох "офіційних" некомерційних організацій, які існують під патронажем державних органів влади.

Таким чином, гостро назріла необхідність використання єдиних принципів соціальної відповідальності бізнесу перед усім суспільством, у розумінні значимості проведеної соціальної політики підприємства як необхідної умови його "прийняття" всіма групами бізнес- структур, а, отже, і всім суспільством. Для України цей шлях тільки починається. Українські бізнес-кола, з одного боку, роблять спроби розробки індивідуальних підходів до соціальної відповідальності, впровадження міжнародних принципів прозорості, екологічної безпеки, трудових відносин, підтримки спільноти. З іншого боку, вони змушені будувати свою соціальну відповідальність в умовах кризового стану соціальної сфери українських регіонів.

У цій ситуації виходом може бути розробка таких підходів до соціальної відповідальності бізнесу, які були б засновані на загальноприйнятих міжнародних принципах соціальної відповідальності, але з іншого боку, пропонували б форми здійснення політики соціальної відповідальності з урахуванням особливостей України та специфіки розвитку тієї чи іншої бізнес-структури.

Спробуємо уточнити причини, за якими необхідно розвивати і зміцнювати відносини бізнесу і державних органів влади. Для цього спочатку уточнимо саме визначення бізнесу. У сучасних умовах під бізнесом розуміється ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних або позикових коштів на свій ризик і під свою відповідальність, яка головними цілями отримання прибутку і розвиток власної справи. Разом з тим сучасному бізнесу притаманна орієнтація не тільки на прибуток. В якості результату може виступати і задоволення від досягнутого, що виражається у нематеріальних вимірах. Як правило, воно є супутнім ефектом по відношенню до отриманого прибутку.