Розділ I. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК СТІЙКОГО РОЗВИТКУ

На відміну від більшості механізмів відповідальності, що виникають внаслідок вимушених соціальних обмежень, в основі позитивної соціальної відповідальності лежить добровільний вибір. Не дивлячись на те, що інститут позитивної соціальної відповідальності носить яскраво виражений моральний характер, для ефективності впровадження його в сучасних умовах необхідно перейти від суто моральної до юридично оформленої відповідальності.

Опишемо загальну схему переходу від морально обумовленої відповідальності до юридично закріпленої (рис. 1.3). Виникнення ділових практик, що відповідають соціальній відповідальності, обумовлюється конкретним передумовами, на які реагують суб'єкти соціально-економічних відносин. Після поширення ділових практик серед значної частини акторів виникає сприйняття такої діяльності як необхідної умови діяльності підприємства (хоча й надалі можуть існувати компанії, які їх не використовують). Правове оформлення, що відбувається на наступному етапі, має стимулювати компанії, які ще не впровадили нові принципи у свою діяльність. Окрім цього, відбувається остаточне закріплення у діяльності підприємств досягнутих практик. Після цього з розвитком соціально-економічних відносин виникають нові проблеми і цикл повторюється.

Рис. 1.3. Процес правового закріплення моральної відповідальності

На стадіях 2-4 важливою є позитивна мотивація. Соціальна відповідальність завжди передбачає випередження вимог діючого законодавства. У випадку, коли вимоги законодавства не виконуються, владні структури вдаються до санкцій. Однак зазвичай державні органи ніяким чином не відзначають позитивні досягнення підприємства у випадках, коли спостерігається перевищення рівня встановлених законом обов'язків. У зв'язку з цим актуальними є два напрямки покращення ситуації. По-перше, необхідно стимулювати соціальну активність підприємств, використовуючи у законодавстві механізми, що дозволяють компаніям – лідерам соціальної відповідальності отримувати матеріальні переваги (наприклад, у вигляді зниження податків). По-друге, необхідним є розвиток альтернативної системи морального заохочення у вигляді державних премій, рейтингів, нагород.

У наш час добровільний підхід до соціальної відповідальності є загальноприйнятим в усіх розвинених країнах. І хоча активність у вирішенні соціальних питань зазвичай розглядають як необов'язковий, проте позитивний аспект управління, в західних країнах все частіше можна почути заклики до того, щоб зробити ініціативи соціальної відповідальності обов'язковими та нормативно закріпленими.

Серед причин необхідності правового закріплення принципів соціальної відповідальності, такі:

– пришвидшення розповсюдження соціально відповідальної поведінки;

– фіксація досягнень і неможливість зниження їх рівня;

– гармонізація практик та обмін інформацією на національному та міжнародних рівнях.

Варто проаналізувати декілька ключових аспектів, які є важливими для розгляду законодавчого закріплення принципів соціальної відповідальності. Першим аспектом є те, що для соціально відповідального підприємства обов'язковим є дотримання місцевих законів у всіх країнах присутності. Для компанії, що працює в одній країні, ця вимога виконується автоматично.

Додаткові нюанси виникають при роботі за межами своєї країни, якщо спостерігається розбіжність рівня життєвих стандартів та встановлених законами соціальних вимог до діяльності бізнес- організацій. У випадку, коли місцевий рівень якості життя вищий, компанія повинна дотримуватися місцевих законів і нести додаткові витрати. При цьому те перевищення законодавчо встановлених вимог, яке мало місце у країні головного офісу і давало підстави вважати діяльність компанії соціально відповідальною, може знижуватися. Більш поширеною є протилежна ситуація, яка спостерігається, коли рівень місцевих життєвих стандартів є нижчим за стандарти країни, де знаходиться головний офіс. Зазвичай інвестори та інші зацікавлені групи вважають необхідним підняти рівень соціального забезпечення і таким чином вирівняти обсяги зусиль з соціально відповідальної поведінки у всіх країнах, де функціонує компанія. Звідси можна сформулювати другий аспект законодавчого оформлення принципів соціальної відповідальності, а саме поступове вирівнювання єдиних стандартів соціальної активності.

Проте ділова спільнота розуміє, що соціальна відповідальність навіть у межах, які є максимальними на сьогодні, з плином часу стане обов'язковою. Це лише проміжний стан і зі зростанням активності підприємств у соціальному напрямку соціальна відповідальність стане невід'ємною умовами функціонування підприємства. Створити суттєву конкурентну перевагу за рахунок неї на тривалий термін не уявляється можливим. С. Хілтон та Д. Гіббонс у праці [217, с. 174] висловлюють думку про те, що для того, щоб закріпити набуту позитивну роль, підприємство буде вимушене зробити наступні кроки і звернутися до концепцій соціального лідерства та соціального менеджменту. А отже, ще одним суттєвим аспектом є перспективна спрямованість до перевищення вимог будь-якого законодавства.

Ретроспективне сприйняття відповідальності спрямоване на уникнення санкцій за неправильну поведінку. При цьому достатнім вважається "нормальна" поведінка, яка не допускає порушень законодавства. Але, передбачаючи зміни та ускладнення соціально- економічних відносин у майбутньому, така стратегія не дає гарантій щодо уникнення негативних наслідків у майбутньому. Таким чином, фірма, у випадку якщо керівництво володіє перспективним мисленням, вимушена відслідковувати та передбачати можливі негативні ефекти поведінки, яка на даний момент вважається стандартною або оптимальною. При цьому підприємству необхідно дотримуватися чітко визначеної стратегії, а цілі, що переслідуються, повинні бути досяжними. Стратегія соціальної діяльності повинна бути сконцентрована в областях з найактуальнішими проблемами, а також там, де активність підприємства буде найбільш ефективною.

Таким чином, бізнес та суспільство все частіше розглядаються як елементи єдиної системи, за межами якої їхнє ефективне існування неможливе. Соціальна відповідальність усе тісніше пов'язується з корпоративною стратегією, а успіхи соціальних ініціатив стають запорукою майбутніх економічних досягнень. Конкуренція виходить на світову арену, і підприємства, що концентруються лише на внутрішньої діяльності, будуть не в змозі витримати посилення конкурентної боротьби. Успіху можуть досягти лише ті компанії, які трансформуються в організаційні структури, що діють відповідально до суспільства та оточуючого середовища.