Розділ I. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК СТІЙКОГО РОЗВИТКУ

2. Здійснення доброчинної діяльності – компанії надають спонсорські внески на соціальні проекти. В Україні утворилась критична маса компаній, які займаються стратегічною доброчинністю та підтримують довгострокові соціальні ініціативи.

3. Використання зв'язків з громадськістю (PR) – задля підвищення власної репутації та утворення маркетингових переваг компанії здійснюють проекти, націлені на зв'язки з громадськістю, часто на основі соціальних проектів та точкових ініціатив.

4. Покращення ефективності бізнес – процесів – компанії здійснюють проекти, які призводять до зростання прибутковості діяльності та вирішення соціальних та екологічних питань. Часто такі проекти пов'язані із економією ресурсів. Слід зазначити, що впродовж останніх п'яти років великий український бізнес активно впроваджував такі точкові покращення поза СВБ.

5. Стратегічний підхід до соціальної відповідальності – компанії визначають стратегію власної соціальної відповідальності, яка охоплює основні бізнес-процеси компанії (виробництво, продажі, маркетинг, стратегічне управління тощо), визначає середньо- та довгострокові цілі. СВБ використовується як інструмент корпоративного розвитку для отримання конкурентних переваг [119].

Цікавим є той факт, що соціальна відповідальність бізнесу асоціюється в Україні насамперед із поліпшенням умов праці персоналу (65,5% опитаних українських компаній), розвитком персоналу і його навчанням (63,2%), благодійною допомогою громадськості (56%), етичним ставленням до споживачів (49%).

Відмінні риси соціальної діяльності українських підприємств, які у своїй роботі виділяє О. В. Дудкін [85, с. 102] це: 1) відсутність у сучасній Україні укорінених традицій соціально відповідального підприємництва і, як наслідок, сформованої ідеології соціальної поведінки для бізнесу в цілому; 2) велика кількість форм соціальної діяльності викликана тим, що кожне підприємство самостійно шукає оптимальний варіант соціальної активності. При цьому кожна окрема компанія намагається досягти оптимального балансу соціальних інвестицій і економічної ефективності; 3) проведення соціальної політики в багатьох випадках є вимушеною і необхідною реакцією на запит місцевої влади або обов'язковим заходом з нормалізації соціального становища в регіоні; 4) відсутність з боку держави законодавчо встановлених рамок, що регулюють соціальну діяльність, та відсутність чітких процедур, якими можна було б керуватися у виборі напрямків соціальної активності; 5) вибір форм і напрямків соціальної відповідальності носить випадковий характер і залежить від власників і топ-менеджменту компанії; 6) неоднорідність коштів, що витрачаються на соціальні програми для працівників компаній. Існує велика різниця у розмірах соціальних пільг, що отримують рядові працівники та висококваліфікований персонал; 7) існування суттєвих розбіжностей між розумінням пріоритетних напрямків соціальної відповідальності з боку суспільства та з боку бізнесу.

Хоча на цьому етапі підвищується необхідність упровадження такої практики, що пояснюється дедалі помітнішим впливом зовнішнього середовища, увагою споживача до методів функціонування корпорації, необхідністю надання інформації по СВ інвесторам. Перешкодами ж до поширення СВ в Україні, на думку більшості підприємців, є брак коштів, для третини підприємств (33%) – податковий тиск, для 31% – недосконалість нормативно-правової бази, яка б сприяла впровадженню програм із соціальної відповідальності. Для інших 28% українських підприємств основними перешкодами є недостатність інформації (38,5%) і досвіду (28%) [Корпоративна соціальна відповідальність 2005] у процесі впровадження заходів із соціальної відповідальності, відсутність державних та недержавних організацій, які б могли допомогти (18%). Кожне десяте опитане підприємство (11%) основною перешкодою визначило відсутність або слабкість суспільного інтересу (табл. 2.1).

Основними ж стимулами українські підприємства визнали пільгове оподаткування організації, зменшення адміністративного тиску місцевих органів влади та ознайомлення з позитивними прикладами впровадження соціальної відповідальності в світі.

Таблиця 1.3

Основні фактори запровадження практики соціальної відповідальності та їхній вплив на бізнес-середовище

1.4. Інституціоналізація концепції соціальної відповідальності

У процесі розвитку суспільства ускладнюються зв'язки та взаємодії у ньому, а також зростають вимоги до усіх членів соціуму. Дії компаній щодо задоволення цих вимог визначаються серед іншого й соціальною відповідальністю підприємства. Концепція корпоративної соціальної відповідальності уже декілька десятків років займає центральне місце в дискусії про відносини бізнесу та суспільства. Під терміном "соціальна відповідальність" сьогодні приховується суперечлива різноманітність як взаємодоповнюючих, так і альтернативних поглядів. Більш того, соціальну відповідальність підприємств зараз трактують і як концепцію, і як теорію, і як концептуально неоднорідний "рух". У зв'язку з цим можна вести мову про інституціональне оформлення єдиної концепції, що відбувається внаслідок своєрідного синтезу теоретичних ідей та практичних досягнень.

Слід відзначити, що питанням розвитку концепції корпоративної соціальної відповідальності приділяється увага у працях багатьох вітчизняних та іноземних вчених. Однак хоча й існують дослідження, присвячені окремим аспектам розвитку концепції, загальна схема процесу інституціоналізації соціальної відповідальності не розглядається.

Проблема соціальної відповідальності бізнесу як в Україні, так і в світі нерозривно пов'язана з проблемами збереження досягнутих позицій та посиленням конкуренції підприємства в сучасних умовах, що постійно змінюються. На сьогодні посилення міжнародної конкуренції і розвиток міжнародного ринку є об'єктивними фактами, з якими вимушене рахуватися будь-яке підприємство. Серед чинників, що призводять до зростання рівня невизначеності та ризику – глобалізація економічних процесів; намагання знайти баланс між державним втручанням в економіку та її саморегуляцією; загострення екологічних та соціальних проблем; прискорений розвиток нових технологій; зміна суспільних настроїв та уподобань. Ситуація ускладнюється тим, що ці фактори впливають на всі галузі світової економіки.

Таким чином, неможливо зрозуміти сучасне становище бізнесу і ту роль, яку він здатен виконувати в нових умовах, а також проаналізувати соціально-відповідальні напрямки його діяльності, не дослідивши перед тим основні умови формування сучасного ділового середовища і не проаналізувавши суттєві зміни, які мали місце протягом останніх десятиліть.

До основних передумов, що викликали докорінні зміни в розвитку світової економічної системи, призвели до перегляду традиційних ролей бізнесу і сприяли поширенню соціальної відповідальності, належать такі:

1. Глобалізація економічних процесів. У сучасному світі можна виділити дві основні точки зору щодо глобалізації. Прихильники першої точки зору вважають, що наслідки цього процесу у більшій мірі позитивні, а глобалізація економічних процесів вплине на ефективність світової економічної системи, викличе збільшення темпів зростання, сприятиме розповсюдженню демократичних цінностей. Прихильники іншої точки зору вважають, що негативних наслідків буде більше, а саме: послаблення національних урядів, небезпека економічної самостійності держав, суттєві зміни на ринку праці і погіршення становища багатьох робітників. Прибічники цієї точки зору вважають, що процес глобалізації буде мати своїми наслідками зростання соціальної несправедливості, подальше розшарування між бідними та заможними, збільшення факторів невизначеності, ускладнення управління економічними процесами.

Обидва підходи мають право на існування, але, говорячи про глобалізацію, слід визнати, що це нове явище, і перед людством постають нові виклики. Відбувається формування тісних зв'язків у багатьох соціально-економічних сферах між країнами та частинами світу, наслідком яких є зростаюча взаємозалежність. Це, в свою чергу, вимагає збільшення масштабів розгляду будь-яких проблем, переходу від національного рівня до світового. В умовах зростаючої нестабільності, постійного збільшення учасників міжнародних відносин, різноспрямованості їх інтересів, виникає необхідність у нових принципах взаємодії економічних і соціальних інститутів на міжнародному рівні. Таким чином, відбувається формування світової ділової етики, яка змінює характер співіснування бізнесу і суспільства, а також виступає передумовою формування соціально відповідальної поведінки економічних суб'єктів [130, с. 7].

2. Зміна структури власності. Суттєва трансформація традиційних ролей держави і бізнесу пояснюється еволюційними змінами у формах власності підприємств у розвинутих країнах і стрімкими перетвореннями у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою. Ці зміни мали наслідками зростання темпів розвитку економіки і покращення умов життя. У країнах, де відбуваються трансформаційні процеси, поширеним є утворення нових підприємств в рамках приватизації, злиття та поглинання. Оскільки в багатьох країнах немає глибоких традицій взаємодії між бізнесом та суспільством, з'явилася необхідність впливати на діяльність нових економічних суб'єктів з боку держави та суспільних інститутів. Одночасно з цим відбувається зростання кількості власників підприємств з числа їх працівників [222, с. 25].

3. Прискорення науково-технічного прогресу. Досягнення у галузі інформаційних технологій суттєво впливають на економічні відносини. Завдяки їм виробники мають можливість отримувати більший обсяг інформації про споживачів і партнерів, а значить більш ефективно взаємодіяти з ними. Значною мірою збільшуються можливості управління інформацією. Інформаційні технології дозволяють відстежувати інформацію про рух капіталу, умови виробництва, робити прогнози з високим рівнем достовірності. У наш час мобільність капіталу і швидкість його переміщення постійно зростає, що призводить до поступової інтеграції окремих країн в єдину світову економічну систему.