Розділ I. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК СТІЙКОГО РОЗВИТКУ

– добровільний характер участі бізнесу у вирішенні соціальних проблем;

– втручання держави відбувається шляхом заохочення соціально відповідальної діяльності;

– соціальна діяльність компанії має чітко окреслені напрями;

– пріоритетом є вирішення соціальних проблем на рівні місцевої громади та окремого регіону;

– компанії контролюють цільове використання витрачених коштів та очікують на конкретні результати заходів.

Головна риса європейської моделі соціальної відповідальності полягає у значному державному регулюванні. Компанії не займаються самостійним вирішенням соціальних проблем, а активно взаємодіють з державними органами, некомерційними організаціями та іншими громадськими інститутами [55, с. 52].

Основні особливості цієї моделі такі [121, с. 74]:

– спостерігається високий рівень інтеграції соціальної діяльності в загальну стратегію розвитку компанії;

– держава виступає в ролі інституту, який визначає правила поведінки й слідкує за їх виконанням;

– існує високий рівень уваги з боку громадськості;

– проведення економічного обґрунтування соціальних заходів і контроль за їх ефективністю;

– благодійні заходи не є поширеними, що обумовлено високим рівнем податків, відсутністю пільг та інших стимулів.

Наслідком аналізу моделей соціальної відповідальності та умов, за яких вони формувалися, є висновок про необхідність пошуку такої моделі, яка відповідає вітчизняній специфіці.

Можна стверджувати, що в Україні відсутня сформована національна модель соціальної відповідальності. Такі традиційні способи координації економічної діяльності як власність, капітал, максимізація прибутку не здатні закласти фундамент гармонійного соціально- економічного устрою в умовах трансформаційної економіки, а інститути, що імпортуються ззовні, зазнають викривлення внаслідок традицій адміністративно-командної системи. В сучасних умовах доцільно формувати не просто інститут соціальної відповідальності, а інститут позитивної соціальної відповідальності, подібної до того, що пропонується у праці П. В. Тархова [202, с. 201]. Основними рисами цього інституту є:

– домінування позитивних методів мотивації;

– самостійний вибір обсягу соціальних зобов'язань;

– перехід від моральної відповідальності до юридичної;

– відповідальність не стільки за невиконання певних вимог, скільки за досягнення ефективних результатів соціальної діяльності;

– проактивний характер відповідальності.

Варто також виокремити ще один вкрай важливий аспект інституту позитивної соціальної відповідальності, а саме те, що соціальна активність не може зводитися лише до вирішення соціальних проблем, а повинна формувати свідомість соціуму та модернізувати моральні принципи суспільства в цілому [178, с. 223].