Розділ «ГЛОСАРІЙ»

Екологічна політика — сукупність заходів держави, спрямованих на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу забруднення довкілля, на досягнення гармонічної взаємодії суспільства і природи, охорону раціональне використання й відтворення природних ресурсів.

Економіка в широкому розумінні вивчає форми суспільної організації при виробництві матеріальних і духовних благ, (якщо останні не розглядаються окремо) в рамках певних суспільних відношень, або, іншими словами, вона досліджує закономірності суспільного виробництва як сукупності продуктивних сил і виробничих відносин.

Економіка як наука — це область знань, яка вивчає в рамках конкретних виробничих відносин процеси суспільного виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних (а також духовних) благ, механізми цих процесів, різні форми і структури організації господарства і управління ним в інтересах удосконалення суспільного виробництва, забезпечення відтворення і зміцнення умов його розвитку відповідно до основної мети панівного класу (у класовому суспільстві), всього суспільства, всього народу (в народній державі).

Економічна безпека — створені державою умови, які гарантують недопущення нанесення господарству країни непоправного збитку (шкоди, втрати) від внутрішніх і зовнішніх загроз; відвернення витоку конфіденційної економічної інформації, порушення комерційної таємниці, здійснення економічної диверсії.

Економічна відстань характеризується транспортними і трансакційними витратами на подолання фізичної відстані.

Економічна загроза — намір завдати шкоди господарським інтересам, що проявляється в економічний формі.

Економічна інтеграція — процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів та набирає форми міждержавних угод і узгоджено міждержавними органами.

Економічна політика — проводиться державою — не генеральна лінія дій, система заходів у галузі управління економікою, яка має певний напрям у економічних процесах відповідно до мети, завдання та національного інтересу країни. Охоплює структурну, інвестиційну, фінансово-кредитну, соціальну, зовнішньоекономічну, науково-технічну, податкову та бюджетну політику.

Економічна програма — це система взаємопов'язаних і узгоджених заходів, план дій, спрямованих на досягнення єдиної мети, розв'язання однієї проблеми.

Економічна система — сукупність усіх видів економічної діяльності людей, у процесі їх взаємодії, спрямованих на їх виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг.

Економічна система — це будь-яка суспільна система, наслідком функціонування якої є, з одного боку виробництво матеріальних (і духовних) благ для задоволення суспільних потреб, а з іншого — відтворення самої себе в кожному циклі функціонування.

Економічне зростання — збільшення масштабів сукупного виробництва і споживання в країні, що характеризує такими макроекономічними показника, як валовий національний продукт (ВНП), ВВП, національний дохід.

Економічне прогнозування — засіб науково обґрунтованого передбачення найбільш ймовірних майбутніх змін у структурі й динаміці соціально-економічної системи та її окремих галузевих і територіальних елементів.

Економічне районування — це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони — територіально цілісні частини народного господарства, які пов'язані між собою тісними економічними зв'язками та мають наступні ознаки: спеціалізацію, комплексність, наявність одного або кількох функціонально-територіальних ядер і керованість.

Економічний моніторинг — системне збирання, обробка та аналіз даних для контролю рівня забрудненості, прогнозування та формування політики щодо захисту навколишнього середовища.

Економічний простір — це насичена територія, що вміщує багато об'єктові і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, господарсько-опановані й рекреаційні площі, транспортні та інженерні мережі тощо.

Економічні методи державного регулювання економіки пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

Економічні методи управління — управління (керівництво) шляхом створення таких умов і нормативів, виконання і послідовність яким приносять вигоду виконавцям і, навпаки, останні наказуються, якщо умови і нормативи під час функціонування будуть порушуватися.

Економічні стандарти і нормативи втілюють показники ефективності виробництва (наприклад, норми рентабельності, енерго-, праце-, матеріале-, і взагалі ресурсомісткості продукції).

Ексклав — це відокремлена від основної території країни її частина.