Розділ «Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики»

Підсумовуючи сказане, варто зазначити, що найвищою стратегічною ціллю державної регіональної економічної політики має бути вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів. Адже побудова соціалістичної держави, яка проголошена Конституцією України, по своїй суті означає забезпечення єдиних життєвих стандартів для всіх громадян держави, незалежно від місця їх праці і проживання.

5.4. Завдання державної регіональної економічної політики

Основні завдання державної регіональної економічної політики обґрунтовуються на основі чіткого визначення головної її мети. Вони нерозривно пов'язані з визначенням конкретного етапу розвитку економіки країни і відповідають існуючому в ній нормативно-правового простору. Накреслені завдання відповідно конкретизуються залежно від системи і рівня управління народним господарством, по мірі необхідності деталізуються за періодами їх здійснення.

Пріоритетними завданнями на тривалу перспективу державними органами управління визначено розвиток галузей, які забезпечують-розвиток всього народногосподарського комплексу країни, зокрема: паливно-енергетичного, машинобудівного, агропромислового, хімічного тощо. Серед пріоритетних завдань визначне місце відводиться структурній перебудові економіки регіонів України, у першу чергу промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екологічною ситуацією (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Маріуполь, Макіївка, Горлівка тощо). Структурна перебудова, в першу чергу, передбачає поліпшення екологічної ситуації в промислових центрах Донецького басейну, Придніпров'я, Прикарпаття, на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Основні програмні завдання державної регіональної перебудови на найближчі п'ять років передбачають необхідність вирішення таких проблем:

вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів та підвищення ефективності територіального поділу праці і раціоналізації розселення населення;

досягнення стабілізації виробництва у кожному регіоні на основі оптимізації структури господарства та ефективного використання наявного природно-ресурсного, виробничо-технічного і трудового потенціалу;

удосконалення спеціалізації сільського господарства відповідно до зональних ґрунтово-кліматичних умов;

здійснення програм облаштування депортованих народів у південних та західних областях;

формування нових територіально-господарських утворень спеціальних (вільних) економічних зон.

У сфері соціально-культурного і духовного розвитку основними завданнями регіональної політики є забезпечення населення працевлаштуванням, тобто робочими місцями, і залучення його до продуктивної суспільно-корисної праці. Це стосується усіх регіонів України і, в першу чергу, незайнятого працездатного населення, яке на сьогодні є безробітним, в Донецькому регіоні, Придніпров'ї, Прикарпатті та монофункціональних територіях з слаборозвиненою сферою застосування праці. Необхідно розробити програми - завдання працевлаштування і зайнятості сільського населення за рахунок організації первинної переробки сільськогосподарської сировини і продукції, кооперування їх із підприємствами малого бізнесу. З метою організації власного бізнесу пропонуємо створити відповідні умови до запровадження ступеневої освіти та інтегрованих навчальних планів для підготовки спеціалістів, які можуть взяти на себе розвиток того чи іншого напрямку в розвитку народного господарства регіону і країни в цілому.

Одним із важливих завдань регіональної економічної політики є поліпшення демографічної ситуації у регіонах України, покращення соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів і послуг. У найближчій перспективі необхідно домогтись зменшення показників смертності населення за рахунок покращення умов життя і праці, оздоровлення навколишнього середовища, поліпшення медичного обслуговування населення. У кожному районі потрібко розробити довгострокову програму створення робочих місць і працевлаштування населення з метою припинення відпливу за межі країни спеціалістів, вчених, працездатного населення.

Пріоритетними завданнями у виробничій сфері регіонів є розвиток експортних та імпортозамінних виробництв, де для цього створені сприятливі умови (необхідний економічний і науковий потенціал, вигідне географічне положення, вирішені транспортні розв'язки тощо). Такий напрямок дозволить суттєво вплинути на можливий експортний потенціал територій, удосконалювати структуру експорту товарів, розширювати зовнішньоекономічні зв'язки. З цією метою треба залучати стратегічних інвесторів, з якими слід вирішувати розвиток пріоритетних галузей виробництва, продукція яких є ліквідною і конкурентоспроможною. До них зараховують галузі електроенергетики, чорної металургії, машинобудування, хімічної і нафтохімічної промисловості, місцевої і деревообробної, окремі галузі сільськогосподарського виробництва, зокрема виробництво зернових культур, цукрової промисловості, технічних культур (льон, соняшник тощо).

До цієї справи варто залучати кошти приватних інвесторів та заощаджені кошти населення, які є на банківських депозитах.

Регіони України мають унікальні рекреаційні ресурси: Крим, райони узбережжя Чорного і Азовського морів, Прикарпаття і Закарпаття, а також сприятливі кліматичні та природні умови практично більшості областей. Вони створюють умови для формування в майбутньому високо розвинутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних комплексів як державного, так і міжнародного значення.

Підсумовуючи наведене, можна зробити такий висновок: виконанню передбачених завдань державної регіональної економічної політики повинна передувати розроблена комплексна програма з усіх напрямків розвитку держави. У центрі цієї програми має бути людина, тому головне завдання державної економічної політики-створити безпечні умови життя людини, звести до мінімуму шкідливий вплив техногенних аварій і катастроф, покращити екологізацію технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, транспорті, гарантувати екологічну безпеку ядерних об'єктів та радіаційний захист населення і природного середовища При цьому необхідно врахувати специфіку демографічної ситуації в кожному регіоні і конкретизувати напрямки її розвитку. Регіональна політика має бути спрямована на покращення духовного, морального розвитку суспільства, на формування ініціативної особистості, відродження національної і культурної основи суспільства.

Таким чином, державна регіональна економічна політика має бути спрямована на відтворення умов, факторів сталого розвитку регіонів. Цьому має сприяти прогнозування перспективи розвитку суб'єктів господарювання, регіональних ринків, оцінка фінансових і ресурсних можливостей регіонів як форм реалізації регіональної політики.

5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил

Ще недавно, коли наукові методи обґрунтування вибору пунктів розміщення виробництва ще не були розроблені, вибір місця для майбутнього підприємства міг виконуватись керівником або відповідним спеціалістом без врахування вигоди всіх зацікавлених сторін: держави, суспільства, товаровиробника. В нинішніх ринкових умовах господарювання розміщення будь-якого об'єкта в регіоні здійснюється на наукових засадах, які передбачають виконання значного обсягу науково-дослідних робіт, що охоплюють аналітичну, прогностичну, концептуальну та прикладні складові. Для цього при обласній державній адміністрації створені комісії з розвитку господарської діяльності і розміщення продуктивних сил. Ці комісії, як правило, очолює один із заступників голови облдержадміністрації, який відає промисловістю і господарською діяльністю в регіоні. До складу комісії входять спеціалісти обласних організацій, які видають технічні умови, здійснюють нагляд і контроль за розвитком і розширенням виробництва. До неї залучаються науковці відповідного напрямку та проектні організації, які розроблятимуть технічну документацію, замовником якої виступає підприємство, фірма або відповідна організація.

З метою наукового обґрунтування регіонального розміщення того чи іншого виробництва вибирається декілька (не менше трьох) варіантів доцільності розміщення його на певній території. На етапі аналізу оцінюється раціональність розміщення виробничого об'єкта, виявляються можливі структурні деформації, галузеві і територіальні диспропорції. Особлива увага приділяється аналізу показників соціально-економічного розвитку території з метою виявлення невикористаних можливостей економічного зростання на основі передбачуваних змін у розміщенні продуктивних сил. Об'єктом наукового дослідження і його оцінки є: