Розділ «§13. Католицизм»

Сучасне католицтво.

За майже тисячоліття свого існування католицтвом накопичено значний досвід пристосування своїх інститутів, ідеології та форм діяльності до соціально-економічних, політичних та культурних умов суспільства, що змінюються. Католицтво успішно "вписалося" в індустріальне і постіндустріальне суспільство.

Пристосовування церкви до умов зрілого капіталізму було започатковано папою Львом ХШ в енцикліці "Про нові речі", що була, власне, першою соціальною енциклікою. В ній сформульовано ставлення католицької церкви до нових реальностей, ще склались в індустріальному суспільстві наприкінці XIX — на початку XX сторіччя з засудженням класової боротьби, проголошенням приватної власності та її недоторканості; йшлося також про заступництво церкви щодо осіб найманої праці тощо.

Нові соціальні реалії, що склалися в середині XX ст., відбулися в діяльності папи Іоанна XXIII. Для збереження життя на планеті, відвернення загрози загибелі людства у вогнищі світової ядерної війни, неабияку роль відіграла підтримка католицькою церквою принципу мирного співіснування держав з різним соціальним ладом. Папа виступив за заборону ядерної зброї, в підтримку спільних дій на захист миру віруючих і невіруючих. Ці істотні зрушення були закріплені II Вселенським собором (1962-1965 рр.).

Більш далекоглядну і реалістичну позицію Ватикан почав займати і щодо проблем Африки, Латинської Америки, Азії. Своєчасне відмежування від "класичного колоніалізму" мало наслідком поширення впливу на стрімко зростаюче населення Африки, Латинської Америки.

Пристосування католицтва до реалій постіндустріального суспільства, врахування соціальних процесів, що розгорнулися в останній чверті XX століття, пов'язане з ім'ям папи Іоанна Павла II. Його діяльність багатогранна, але в ній можна чітко визначити три напрями: перший стосується внутрішньої політики церкви; другий — соціальних питань; третій — зовнішньої політики.

У питаннях внутріцерковної політики папа додержується традиційних позицій: він категорично засуджує розлучення, аборти, спроби зрівняти у правах жінок-монахинь зі священиками, участь діячів церкви у політичній діяльності тощо.

Папа в різкій формі засудив тенденції до плюралізму, що спостерігалися в найбільш численному і впливовому в католицькій церкві ієзуїтському ордені. Згідно з його вказівками Конгрегація у справах віровчення (в минулому інквізиція) засудила ряд єзуїтів в США, Швейцарії, Німеччині, Нідерландах. І в той же час на засіданнях "Папської Академії" у Ватикані вшановувалося сторіччя від дня народження видатного вченого Альберта Ейнштейна; з промовою виступив сам Іоанн Павло II. Папа визнав помилковим і несправедливим засудження в свій час Галілео Галілея інквізицією. Це визнання папи, що зробило сенсацію в засобам масової інформації, було спрямоване на підпорядкування сучасної науки впливу з боку етичних настанов церкви.

Поза увагою католицької церкви не лишається і сім'я. Широке коло проблем, що стосуються цього соціального інституту, розглядається в передачах "Сім'я і віра". Вони розраховані на подружжя, батьків і дітей. В них сформульовано погляд католицької церкви на причини кризових явищ в сім'ї, відчуження дітей від батьків. їх релігія виступає як засіб подолання негативних моментів в розвитку сучасної сім'ї.

Сучасне католицтво — впливова сила в світі. Вивчення його діяльності конче необхідне для розуміння нашого сьогодення

Від культури до політики або "Нова християнська Європа".