• 1. Метод плацебо, або подвійний сліпий метод. Підбираються ідентичні контрольна та експериментальні групи. Експериментальна процедура здійснюється в обох випадках. Сам дослідник не знає, яка група отримує "нульовий вплив", а яка підлягає реальному впливу. Існує також модифікація дослідження, коли його проводить запрошений асистент, який не знає справжню гіпотезу дослідження і те, яка з груп піддається реальному впливу. Такий план дає змогу подолати ефект очікувань і досліджуваного, і експериментатора .
• 2. Метод обману. Ґрунтується на цілеспрямованій омані досліджуваних, отже, виникають етичні проблеми, тож психологи гуманістичної орієнтації вважають неприпустимим його використання. Експериментатор вигадує і повідомляє оманливі (несправжні) мету та гіпотезу, цілком незалежні або, як визначають психологи, ортогональні. Це можуть бути прості гіпотези здорового глузду або ж складні теоретичні конструкції, які отримали назву "когнітивні плацебо". Варіантом може бути і приховування справжніх мети і гіпотези, однак тоді учасники самі продумуватимуть власні варіанти і замість впливу "оманливої" гіпотези спрацьовуватимуть їхні фантазії, які можуть відіграти роль неконтрольованої змінної. Все-таки краще запропонувати учасникам певний варіант гіпотези, ніж не пропонувати жодного, тож метод "когнітивного плацебо" є цілком прийнятним.
• 3. Метод прихованого експерименту Використовується в польових умовах; організований таким чином, що учасники не здогадуються, що беруть участь у дослідженні. Це ніби різновид обману, однак різниця в тому, що експериментатор не повідомляє несправжні гіпотезу і мету дослідження. Проте етичних проблем виникає набагато більше, оскільки у випадку прихованого дослідження учасник повністю підконтрольний експериментатору і є об'єктом його маніпуляцій. Утім, цю модель дослідження дуже часто застосовують у соціальній психології, попри велику небезпеку зловживань із боку недобросовісних дослідників. Також у цьому експерименті свою роль відіграють різноманітні не контрольовані чинники.
• 4. Метод незалежного вимірювання залежних параметрів. Проводиться дуже рідко, оскільки його досить важко реалізувати. Експеримент здійснюється за звичайним планом, однак ефект визначається поза його межами на основі контролю навчальної чи трудової діяльності колишнього досліджуваного.
• 5. Контроль сприйняття досліджуваними ситуації. Використовується схема пост експериментального інтерв'ю, запропонованого Орне. За такого методу вживають заходів, щоб проконтролювати ставлення досліджуваного до експерименту, розуміння ним інструкції і цілей дослідження. Дані, отримувані при пост експериментальному опитуванні, дають змогу відбракувати невдалі наукові проби або врахувати їх при інтерпретації результатів, однак щось змінити на цьому етапі вже неможливо.
Добровольці психологічних досліджень. В оцінці артефактів було окремо визначено питання про те, як впливає на результати дослідження згода учасників брати участь у дослідженні.
Психологічний експеримент – це спільна діяльність досліджуваної особи і експериментатора. Психолог спрямовує діяльність на дослідження особливостей психіки учасника. Останній у лабораторії діє відповідно до власної мети участі в дослідженні, він має життєві плани і, звісно, як особистість впливає на весь процес. Психологічний експеримент - це цілісна ситуація, що здійснює певний вплив на поведінку людини, спільна діяльність учасників відбувається за законами спілкування і взаємодії. Ця ситуація має розгортатися таким чином, щоб не порушувались основні вимоги до наукового дослідження: стандартність і уніфікованість. Експериментатор має забезпечити такі умови для всіх досліджуваних. Однак сам він є для різних досліджуваних певною "нестандартною" умовою. Для одних він авторитетна особа, симпатична людина, шо заслуговує на довіру, для інших - небезпечна людина, з якою слід поводитись обережно та завбачливо коректно. Тож одні учасники прагнутимуть до спілкування з експериментатором, захочуть йому сподобатись, а інші будуть насторожені та відчужені. Таким чином ставлення до експериментатора визначатиме дії досліджуваних у процесі дослідження.
До чинників спілкування учасників дослідження, які можуть спотворювати результати, належать такі:
• 1. Помилки "ставлення до того, що відбувається". Це особливе розуміння експериментальної ситуації та критеріїв прийняття рішень, які можуть визначати вибір учасником своєї поведінки.
• 2. Помилки мотивації. Учасник може діяти відповідно до свого розуміння цілей та смислу експерименту (надто зацікавлений, сповнений гордості, честолюбства, бажання перемогти або проявити свою унікальність).
• 3. Помилки особистісного впливу, зумовлені сприйняттям та розумінням особистості експериментатора.
Мотивація участі в експерименті може бути різноплановою. Психологи вважають, що учасники прагнуть соціального схвалення, хочуть бути "гарною людиною" і допомагають експериментатору підтвердити гіпотезу. Однак деякі, звісно, можуть прагнути розгадати задум дослідника і дати лише ті відповіді, які він високо оцінює. Крім того, на учасників може впливати так званий ефект фасаду: тенденція поводитися як емоційно стабільна людина, яка не піддасться експериментальній ситуації та тиску експериментальних умов. Також досліджувані іноді вороже ставляться до експериментатора та процедури дослідження і роблять все, щоб зруйнувати його гіпотезу (так звана "модель злісного досліджуваного").
Поведінка під час експерименту відповідає тим психологічним закономірностям, які завжди визначають поведінку людини. Зріла особистість поводиться спокійно, прагне точно зрозуміти і виконати інструкції, гідно виглядати. Однак учасник експериментальної ситуації орієнтується в ній і поводиться відповідно до власного розуміння, як не втратити репутацію. Досліджуваний може брати до відома чутки про дослідження та цілі, які в ньому переслідуються, він уважно дослухається до інструкцій та намагається сформувати своє враження про експериментатора, його особисті риси, оцінює все, що бачить у лабораторії (комфортність обстановки, прилади, стан приміщення), враховує, як складається його спілкування з експериментатором. Уся діяльність досліджуваного спрямована на формування "внутрішньої моделі експериментальної ситуації". Якщо експериментатор використовує методи обману, то учасник дослідження може здогадатись, що відбувається підміна цілей, що ним маніпулюють. Маючи такі підозри, він контролюватиме свою поведінку, чинитиме спротив впливу експериментатора.
У певної групи досліджуваних може виникати сильне прагнення до самопрезентації, оскільки умови експерименту відрізняються від їхнього попереднього досвіду. Демонстративні люди можуть скористатися можливістю перетворити експериментальну ситуацію на вигідну для себе ("свій власний театр"). Люди скромні та тривожні можуть, навпаки, поводитися стримано, напружено, "затаїтись на глибині".
Відомий дослідник Л. Б. Крістіансен, який вивчав вплив самопрезентації на хід психологічного дослідження, дійшов висновку, що контролювати мотиви самопрезентації досить складно, оскільки невідомо, що актуалізує самопрезентацію і як ця тенденція впливає на експериментальні результати. Наприклад, якщо досліджуваний підозрюватиме експериментатора у маніпуляції, то він може вважати, що йому слід потурбуватись про власну самопрезентацію більш активно.
Американські психологи проаналізували, що від 70 до 90 % всіх досліджень проводилось за участі студентів, в основному майбутніх психологів. Інколи психологію називають "наукою про студенті в-другокурсникі в та білих пацюків". Переважна більшість досліджуваних - чоловіки.
Психологи звернули увагу на тих людей, які охоче беруть участь у психологічних дослідженнях. Як правило, добровольці – це студенти перших курсів або ті, що слухають вступні курси до психології. Добровольці сприймають таку участь як соціально схвалюваний вчинок, схильні піддаватись впливу та рішенню інших взяти участь у дослідженні. Добровольці частіше ніж інші є любителями кави, палять, вживають стимулятори, схильні шукати схвалення оточення, відзначаються змінами настрою, інтровертовані, схильні до самозвинувачень, прагнуть належати до еліти, "інтелектуали", мають потребу у груповій належності, прагнуть успіху, як правило, є першою дитиною в сім'ї, проявляють симптоми нейротизму, належать переважно до групи з високим соціально-економічним статусом (за даними книги Р. Розенталя "Досліджуваний-доброволець").
Експериментатори мріють про ідеального досліджуваного, який володів би певним набором відповідних психологічних характеристик: був слухняним, кмітливим, прагнув до співробітництва, бути працездатним, по-дружньому налаштованим, неагресивним, позбавленим негативізму. Модель ідеального досліджуваного - це, звісно, нездійсненна мрія експериментатора.
У процесі досліджень, певна річ, мають місце прорахунки, помилки, упередженість, випадковість, квазіфакти. Суттєво те, що артефакти переглядаються, психологи вчаться їх уникати й долати, вони є свідченням живого експериментального процесу, за висловом Л. С. Виготського, це "бойові рубці від ран" у неймовірно складній боротьбі за істину.
Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Артефакти психологічних експериментів“ на сторінці 5. Приємного читання.
