При проведенні досліджень експериментатори припускаються таких помилок:
• 1. Заниження надто високих результатів. Можливим також є завищення низьких оцінок, деформація шкали і зближення результатів до середнього значення. Причиною може бути неусвідомлена тенденція "прив'язувати" дані досліджуваного до своїх власних.
• 2. Уникання крайніх оцінок (як низьких, так і високих), групування даних лише навколо середнього значення.
• 3. Завищення значення певного параметра або певного завдання з експериментальної серії. Через призму цієї установки і відбувається оцінка завдань та особистісних якостей.
Для того, щоб нейтралізувати артефакти, зумовлені експериментатором, слід збільшувати число дослідників, спостерігати за їхньою поведінкою, проводити спеціальне навчання та тренування, приховувати від них основну гіпотезу, звести до мінімуму контакти експериментатора та досліджуваного.
Ефект Фокса
Він пояснює ще одну причину можливих артефактів: якщо дослідник справляє дуже позитивні враження на учасників дослідження, це може викликати надто великий ентузіазм, довіру, некритичність. Талант лектора може маскувати низьку якість, надуманість та беззмістовність його лекції, а студенти будуть переконані, що вони дійсно чомусь навчились. Ефект отримав назву в 1970 р., коли в Каліфорнійському університеті було проведено експеримент, в якому актор виступив під ім'ям доктора Майрона Фокса і прочитав лекцію студентам. Зміст доповіді був витриманий у науковому стилі, однак не відповідав темі, був незавершеним, суперечливим, наповнений неологізмами. Актор, який нічого не розумів у темі, читав доповідь дуже експресивно, яскраво, викликав велику симпатію аудиторії. Ефект Фокса свідчить, що існує ймовірність артефактів у психологічному дослідженні, коли учасники експерименту позитивно оцінюють психолога і надто довіряють йому. Психолог має поводитись у процесі дослідження спокійно й уникати зайвої експресії.
Ефект першого враження
Проявляється таким чином, що найбільший вплив на оцінку рис особистості має та інформація, яку ми отримуємо на самому початку. Якщо згодом отримана інформація суперечить уже сформованому враженню, то вона відкидається як несуттєва, випадкова, яку не варто враховувати.
Ефект Барнума (Ефект Форера)
Ефект Барнума полягає в особливості сприймати як цілковито достовірні описи своєї особистості оцінки загального характеру, спосіб виникнення яких презентують як науковий або ритуальний, магічний.
Люди специфічно сприймають узагальнені описи їхньої особистості. Коли деякі читають астрологічні портрети, то схильні довіряти їм, переконані в тому, що ці характеристики абсолютно їм підходять. Однак ці висловлювання загальні, невизначені і тому придатні для всіх, тож нікого насправді не описують. Такі особливості сприйняття психологи називають ефектом Барнума – на честь відомого в минулому американського антрепренера. Термін запропонував американський психолог А. Фарнем (у деяких джерелах стверджують, що його автором с психолог Пол Міл). Психологи визначають ефект Барнума як схильність (готовність) людей сприймати некритично як точний опис своєї особистості загальні, невизначені, розпливчасті, досить банальні твердження, коли навіть не дуже зрозуміло, яким чином ці твердження отримані.
Цей ефект також називають ефектом Форера, оскільки саме Бертрам Форер у 1948 р. вперше провів експеримент, в якому продемонстрував його дію. Студенти виконали тест, а дослідник запевнив, що за його результатами він проведе психологічний аналіз їхніх особистостей. Однак замість справжнього аналізу він давав усім один і той самий текст із гороскопа. Потім Форер попросив кожного студента оцінити за п'ятибальною шкалою відповідність опису їхній особистості. Середня оцінка, яку він отримав, - 4,26.
Ось текст, запропонований Б. Форером, яким не раз скористались інші дослідники в подібних дослідженнях: "Ви маєте потребу в тому, щоб інші люди вас любили та поважали, і в той же час Ви достатньо самокритичні. Хоч у Вас є деякі особисті недоліки, Ви здатні їх компенсувати. Ви володієте значним потенціалом, яким до цього часу ще не скористалися з вигодою для себе. Ви виглядаєте зовні дисциплінованою та впевненою людиною, однак в душі Ви хвилюєтесь та почуваєтесь невпевнено. Часом Вас охоплюють сумніви, чи правильне рішення Ви прийняли, чи правильно вчинили. Ви надаєте перевагу різноманіттю та змінам і буваєте невдово-лені, коли Вас обмежують суворими правилами. Ви пишаєтесь собою як незалежною розумною людиною, Ви не приймаєте на віру чужі судження без достатніх доказів. Однак Ви вважаєте, що не варто бути надто відвертим і щирим з іншими. Іноді Ви екстраверт, привітні і товариські, а іншим разом інтровертовані, обережні, стримані. Деякі з Ваших прагнень нереалістичні".
Дотепний експеримент Форера було повторено сотні разів, і ефект Барнума завжди стабільно підтверджувався. Один французький психолог розмістив у газетах рекламу, в якій пропонував послуги астролога. Отримавши сотні замовлень, психолог розіслав своїм клієнтам один і той самий гороскоп, що складався із загальних абстрактних суджень. Більше ніж 200 осіб надіслали психологу листи, сповнені вдячності за надзвичайно точний прогноз. Можна пояснити ефект Барнума великим інтересом до власної особистості. Цей ефект досліджують психологи близько 40 років. Певною мірою вони з'ясували, в яких умовах людина схильна так реагувати на узагальнені описи своєї особистості, які люди схильні вірити саме цьому і які властивості тих суджень, що найбільше стимулюють цей ефект.
Психолог Росе Стагнер провів експеримент за схемою Б. Форера з більш досвідченими людьми. Він запропонував 68 працівникам заповнити психологічну анкету, на основі якої можна було скласти досить детальний опис їхньої особистості. Також він склав одну характеристику ("фальшивку"), в якій використав 13 фраз із різних гороскопів. Дослідник зачитував характеристики опитаним, стверджуючи, що цей опис зроблено на основі психологічного тесту. Також він просив визначити, наскільки кожна фраза відповідає дійсності, якою мірою відображає характер досліджуваного. Більше 30 % учасників вважали, що їхні психологічні портрети написані напрочуд точно, 40 % - досить точно, ніхто не визначив свою характеристику як цілковито помилкову. Суттєво, що в експерименті брали участь досить критичні люди, які мали великий досвід в оцінці людей.
Більшість учасників визнала найбільш точними такі фрази: "Ви надаєте перевагу різноманіттю в житті, і починаєте нудьгувати, якщо Вас обмежують суворими правилами", "Хоча у Вас і є деякі особисті недоліки, Ви, як правило умієте з ними справлятись"; найбільш невідповідними: "У Вашому сексуальному житті все ж трапляються незначні проблеми", "Ваші надії інколи бувають досить нереалістичні".
Характерно, що ефект Барнума спрацьовує лише на позитивних твердженнях.
Ось іще один приклад дослідження цього ефекту. Австралійський професор, викладач психології Роберт Тревен кожного року просить студентів першого курсу записувати свої сни або описати своє бачення знаменитих "роршахівських плям". Після цього професор під великим секретом вручає кожному студенту один і той самий "психологічний аналіз особистості" із 13 фраз, яким скористався ще Стагнер, і просить лати оцінку, наскільки йому вдалась характеристика.
Коли студенти при всій аудиторії заявляють, кожен окремо, що зроблений професором аналіз є правильним, Тревен дозволяє їм подивитися в папери одне одного. На думку професора, таке дослідження є хорошим початком вивчення психологічних курсів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Артефакти психологічних експериментів“ на сторінці 3. Приємного читання.
