Імовірність того, що людина, яка отримає листа, знає описану особу, становить 1/2000. Мілграм просив адресата: якщо він знає згадану в листі особу, повернути листа експериментатору, а якщо ні - то переслати листа комусь зі своїх знайомих, хто міг би знати цю людину. Якщо наступний отримувач листа вже знав описану особу, то він теж мав діяти так само (передати лист експериментатору або надіслати лист далі). Число таких передач листа від людини до людини розглядалось як показник дистанції між двома абсолютно незнайомими людьми в країні. Як не дивно, але виявилось, що відправлені Мілграмом листи недовго мандрували просторами Америки. Для того, щоб листи знайшли адресата, потрібно було від 2 до 10 передач, але в середньому 5.
Мілграм був досить відомим в академічних колах, охоче займався популяризацією своїх досліджень. Його запрошували на різноманітні семінари, його статті передрукувались у різних виданнях.
Навколо його досліджень постійно точилися дискусії. Схвильовані люди писали йому листи, ділилися власними спостереженнями. Іноді це були досить колоритні приклади з життя різних людей. Відомо, що Мілграм охоче відповідав своїм дописувачам.
У Гарварді Мілграм пропрацював чотири роки, він викладав, проводив дослідження, обіймав посаду виконавчого директора порівняльної міжнародної програми у відділі міжнародних зв'язків. Ставши відомим, він сподівався отримати контракт на постійну роботу, однак його кандидатуру було відхилено. Важко зрозуміти причини відмови талановитому досліднику. Можливо, його дослідження здавались колегам надто екстравагантними й університетська адміністрація діяла передбачливо, щоб уникнути гострих ситуацій у майбутньому. Мілграм був ображений. Він мав запрошення від Корнельського та Каліфорнійського університетів, але обрав зрештою не такий престижний Нью-Йоркський. Він вважав, що згодом зможе відшукати роботу у більш престижному науковому закладі, однак склалося так, що Мілграм пропрацював в у Нью-Йорку 17 років (до кінця свого короткого життя).
Мілграм був одним з тих дослідників, який не залишився байдужим до трагічного інциденту, що стався в Нью-Йорку в 1964 р., - вбивства Кітті Дженовезе. У співавторстві з Полом Холландером він написав статтю про цей випадок.
Працюючи в Нью-Йоркському університеті, Мілграм все більше уваги приділяв психології жителів великих міст, проводив семінари з урбанології, ініціював нові дослідження.
Один з його експериментів цього періоду був досить ефектним. Вікно з лабораторії Мілграма виходило на 42-гу вулицю, досить багатолюдну. Проінструктовані Мілграмом студенти (учасники дослідження) зупинялися на вулиці і починали дивитися на вікно на 7-му поверсі, поступово утворюючи натовп. Мілграм знімав поведінку людей, що приєднувались до них, на плівку. Під час дослідження змінювався розмір натовпу. Якщо на вікно дивилася лише одна людина, то до неї приєднувались 45 % випадкових перехожих. Коли натовп зростав до 15 осіб, біля них зупинялось уже 85 % перехожих. У цьому дослідженні було експериментально змодельовано такий тип соціальної взаємодії, як зараження. Мілграм довів, що сила впливу зростає при збільшенні осередків (джерел) впливу. Показані можливості психологічного експерименту допомагали іншим психологам вивчати механізми соціального впливу.
У 1969 р. на щорічному з'їзді АПА Мілграм зробив доповідь "Досвід життя у великому місті: психологічний аналіз", яку згодом було опубліковано у популярному журналі "Science". Наприкінці 80-х pp. цю статтю було визнано класичною за індексом цитування, вона увійшла до найвідоміших психологічних антологій. Режисер-документаліст Гаррі Фром звернувся до Мілграма з пропозицією створити на основі статті документальний фільм. Згодом побачили світ чотири фільми у їхньому співавторстві, присвячені проблемам соціальної психології. Слід сказати, що фільми виявились досить успішними, зокрема, "Місто та особистість" (1972) отримав престижні кінематографічні нагороди та мав комерційний успіх.
Учений, як зазначають біографи, був досить обдарованою людиною в інших сферах діяльності. Він писав пісні, які були популярні серед студентів 60-х років, любив займатись винахідництвом у сфері настільних ігор, відомі його літературні спроби.
Мілграм сформулював свою позицію дослідника так: "Як соціальний психолог, я вивчаю світ не для того, щоб оволодіти ним в якомусь практичному сенсі, а для того, щоб зрозуміти його і повідомити іншим, як я його зрозумів".
У своїх дослідженнях Мілграм охопив надзвичайно широке коло психологічних явищ: підвладність груповому впливу, соціальні стереотипи, моральну та неморальну поведінку, психологічну анонімність особи в сучасному урбанізованому світі; запропонував оригінальну концепцію ментальних карт, тобто уявлень жителів мегаполісів про свої міста.
Мілграм ставив такі запитання: чому люди люблять фотографуватись та фотографувати та не люблять власні портрети, чому вони так люблять отримувати новини, чи справді перегляд телевізійних програм може викликати асоціальну поведінку.
Мілграм був дослідником у сфері психологічної реальності. Це рідкісний дар - експериментально виявити психологічні закони явищ, уміти визначати суттєве в цій реальності, а не приймати в якості такого другорядні деталі.
Артефакти психологічних експериментів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експериментальні події Стенлі Мілграма“ на сторінці 2. Приємного читання.
