5. Соціальна лінь: колективна працездатність групи не перевищує половини суми працездатностей її членів (феномен встановлений Максом Рінгельманом у 1986 р.). Коефіцієнт корисної дії групи із двох осіб - 93 %, із трьох - 85 %, із восьми - 49 %. Члени групи немотивовані при виконанні адитивних завдань. В умовах колективних завдань люди перетворюються на "зайців", які отримують багато від групи, але не платять по рахунках, мало віддають групі. Коли не вирізняються індивідуальні внески, тоді проявляється феномен соціальної ліні, і навпаки, коли вирізняються – фасилітації.
Найвідоміше дослідження, що мало на меті порівняти якість групових та індивідуальних рішень, провів Б. Шонер. Експеримент складався з двох серій. У серії А учасники спочатку приймали індивідуальні рішення, а потім розв'язували ті самі завдання в групі. У серії Б послідовність була протилежною. Обговорення у групі було довільним. На підставі цього експерименту було сформульовано такі висновки:
• 1. Індивідуальні рішення в серії А були набагато гірші, ніж групові рішення в серії Б. Індивіди обирають оптимальне рішення у 16,8 % випадків, група - у 66,7 %.
• 2. Порівняння групових рішень в обох серіях свідчить, що в серії Б вони були набагато кращі. Особи, що не мали досвіду та починали з групових рішень, мали кращі результати, ніж особи з досвідом, але які починали колективну роботу після того, як приймали індивідуальні рішення. Таким чином, індивідуальні рішення в серії А ускладнювали діяльність у групі. Водночас групові рішення в серії Б підвищували якість індивідуальних рішень. У серії А діяв негативний вплив попередніх результатів, у серії Б-позитивний вплив попередніх результатів. Тож Б. Шонер зробив висновок, що групова діяльність підвищує якість групових рішень.
Групові рішення якісно і кількісно переважають дії звичайного члена групи, але нерідко поступаються ефективністю діям непересічної особистості, тим більше за умов, коли сама група укомплектована не вельми здібними людьми, а розв'язує складне завдання. Для ефективного групового рішення важливо, щоб у групі був суб'єкт, який перевершує своїх партнерів у винахідливості, компетентності та здатності до лідерства.
Навіть сьогодні, коли значення індивідуального особистого успіху надзвичайно велике, а ціна своєрідного, неповторного, індивідуального дуже висока, не втрачає актуальності дослідження малих груп. Групи існують тому, що вони створюють кращі умови для вирішування проблем, групи створюють нове, забезпечують порив і ентузіазм, мотивацію, необхідну для діяльності, надають людині такі умови, занурюють у таку атмосферу, що необхідна для виконання важливих завдань.
Групові ефекти та їх дослідження
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феноменологія прийняття групових рішень“ на сторінці 2. Приємного читання.
