Експериментальне вивчення немовлят

Класичні експерименти в психології

Отже, новонароджені розрізняли два куби, що мали однаковий розмір на сітківці, тобто їм властива така особливість сприймання, як константність.

Експерименти Т. Бауера.

1. Експеримент із двома предметами (1970).

Дітям, яким було менше двох тижнів, показували два об'єкти – великий на відстані 20 см і маленький на відстані 8 см. На сітківці ока зображення обох предметів було однаковим. Однак дитину хвилював ближній предмет: вона намагалась відштовхнути його та відверталась від нього. Дослідження свідчить про вроджені передумови сприйняття глибини.

2. Експерименти з ширмами (1971).

Немовлята у віці 2 місяців слідкували за предметом, що рухається. Предмет зникав за одним краєм ширми, тоді немовля переводило погляд на інший край ширми, щоб подивитися, чи не з'явиться там предмет. При цьому погляд малюка синхронно стежив за тим предметом, що зник. Також з'ясувалося, що крихітка не дивується, коли з-за ширми з'являється інший, новий предмет. Немовлята до 5-ти місяців спокійно, без здивування спостерігають за трансформаціями предметів. Однак старші діти вже більш спостережливі. Вони починають хвилюватися, коли з'являється новий предмет, або той самий, якого вони чекали, однак швидше або повільніше.

В іншому експерименті змінили умови. На невеликій відстані були розташовані дві ширми. Предмет зникав за краєм однієї і, не з'являючись у просвіті між ширмами, знову з'являвся біля зовнішнього краю іншої ширми. Немовлята лише у віці 9 місяців починають очікувати, що предмет з'явиться в просвіті між ширмами.

• 3. Експерименти із дзеркалом (1971). Дзеркала були розташовані таким чином, що дитина бачила одразу "кількох матерів". Немовлята від 12 тижнів до 5 місяців раділи такій ситуації, а доросліші були схвильовані та збентежені.

• 4. Експеримент з екранним зображенням (1971). Соски немовлят були під'єднані до проекторів, які передавали зображення на екрани перед очима дітей. Коли малюк починав смоктати, зображення на екрані ставало чіткішим, коли припиняв - зображення знову розпливалося. Діти дуже швидко навчались тримати зображення в фокусі і швидко пристосовувались, якщо умови експерименту змінювались на протилежні, тобто коли для появи зображення треба було припинити смоктати. Немовлята у віці вже 3 тижнів не тільки могли координувати смоктання з розгляданням зображення, а й навіть могли регулювати чіткість зображення. Малюки також надавали перевагу чіткому зображенню. Отже, немовлята відзначаються перцептивними можливостями та здатні до довільних дій, які дають змогу вирішити задачі.

Експерименти із дзеркалом. Пізнаючи світ, у перші два роки життя маленькі діти досягають у цьому значних успіхів, тож психологи продовжують винаходити ті способи проникнення в психічний світ малюків, які можуть це підтвердити. Для цієї мети добре слугують експерименти із дзеркалом, що демонструють певні стадії самопізнання дитини.

У віці до 8 місяців малюків хвилює образ невідомої дитини в дзеркалі, однак незрозуміло, чи знають вони, чиє це зображення. Інколи здається, що деякі малюки 6-8 місяців усвідомлюють, шо їхні власні рухи відповідають тим, які вони бачать у дзеркалі.

У віці 8-16 місяців дитина може повзати навколо дзеркала, намагаючись знайти "другого" малюка. Якщо поставити губною помадою мітку на носику малюка, то він помітить її у дзеркалі і показуватиме на неї в дзеркалі.

У віці 18місяців малюк розуміє, що бачить власний образ. Якщо тепер поставити дитині на носик червону цятку, вона реагуватиме так: покаже на свій носик, відвернеться від дзеркала, опустить очі, посміхатиметься та виглядатиме збентеженою.

У віці 2 років дитина стоїть та розглядає себе в дзеркалі, милується собою.

Феномен "тепличних" дітей (І. Сігель, 1987). Існує гіпотеза, що систематичне стимулювання та регулярні заняття з раннього віку (а саме немовлят) прискорюють розвиток мозку дитини. Найкращі ж умови для розвитку — це приділення великої уваги когнітивному розвитку. Окремим випадком є "тепличне" виховання, це діяльність дорослих, що змушують дітей здобувати знання, якими діти оволодівають на пізніших етапах розвитку, це створення середовища, яке максимізує можливості розвитку, сприяє ранньому засвоєнню шкільних предметів.

Однак експериментальне дослідження засвідчило, що в таких умовах зменшуються можливості для соціального розвитку дитини та її особистості.

Регулярні заняття з маленькими дітьми за шкільною програмою мають серйозні негативні наслідки для їхнього соціального та емоційного розвитку. У дітей бракує часу для ігор, у них не розвивається мотивація досягнень і згасає здатність до неформального спілкування. Програми такого розвитку зумовлюють дефекти в когнітивному розвитку дітей; у них багато навичок, добра пам'ять, однак збіднені уявлення про фізичний світ. Результатом "тепличного" виховання є нерозвинутість індивідуальності, такі діти мають недостатній емоційний досвід, знижену мотивацію до творчого пошуку та самостійного вирішення проблем.

На думку І. Сігеля, найкращим для дитини є збагачене середовище, в якому створено можливості соціальної підтримки, де діти мають можливість розвиватись за власним задумом, у самостійно обраному темпі. В таких умовах розвиваються соціальні знання, ясна та усталена Я-концепція, позитивні стосунки з іншими людьми.

Експеримент із дитиною, яка плаче. У 1970 р. Д. Фланер та Р. Керне провели дослідження, яке стало відомим як експеримент про дитячий плач. Вони вивчали емоційні реакції дитини в ситуації короткочасної розлуки з матір'ю. В експерименті ставилось питання про те, чи с причиною плачу саме розлука з матір'ю, чи будь-яка людина, яка проведе з дитиною час, а потім піде, викличе ту саму емоційну реакцію. Учасниками дослідження були 15 дітей у віці до 12 місяців та 15 дітей у віці 12-14 місяців.

Експериментальну ситуацію було організовано таким чином; поруч з дитиною у кімнаті перебували мати та асистент експериментатора. Жінки виходили з приміщення по одній на 60 секунд. Різним дітям зникнення жінок демонструвалось по-різному, то зникала мати (М), то асистентка (А). В дослідженні були застосовані такі варіанти: АМАМ, АММА, МАМА. Реакції дитини фіксувались на кіноплівку. Тривалість та інтенсивність плачу оцінювали за 12-бальною шкалою експерти, які не знали, хто саме – мати чи асистентка – в окремому випадку вийшов з кімнати. Вони оцінювали плач незалежно один від одного, працюючи з фільмами. Дитина залишалась у кімнаті завжди з однією із жінок, щоб уникнути того, що дитина заплаче тому, що її просто залишили саму.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експериментальне вивчення немовлят“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія розвитку експериментальних досліджень у психології

  • Автори першого психологічного закону: Густав Теодор Фехнер і Ернст Вебер

  • Герман фон Гельмгольц - "дитя сонця"

  • Невтомний дослідник Френсіс Гальтон

  • Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії

  • Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті

  • Суперники Вільгельма Вундта

  • Карл Штумпф

  • Перші експериментатори в США

  • Джеймс Болдуїн

  • В. М. Бехтерев та його експериментальні проекти

  • Експериментальний метод і його закони

  • Експеримент і його види

  • Бездоганний та хороший експеримент

  • Лабораторна культура, її розвиток та наслідки

  • Етичні ризики у психологічних експериментах

  • Класичні експерименти в різних галузях психологи

  • Експеримент С. Велінса про вплив фальшивих когнітивних ознак на емоційні стани та оцінки

  • Феномен Б.В. Зейгарник: запам'ятовування завершених і незавершених дій

  • Експерименти у віковій психології

  • Найтриваліші психологічні дослідження

  • Експериментальне вивчення немовлят
  • Дослідження природи любові (експерименти Г. Харлоу)

  • Окремі експериментальні епізоди

  • Феномен "гіркої цукерки" та інші експерименти В. І. Асніна

  • Дослідження інтелектуальних дій

  • Експериментальні дослідження у психології особистості

  • Особливості персоно логічних теорій та критерії їх оцінки

  • Персонологи як експериментатори

  • Типові помилки в персонологічних дослідженнях

  • Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості

  • Експерименти в соціальній психології

  • Класичні експерименти в соціальній психології

  • Механізми групової поведінки

  • Феноменологія прийняття групових рішень

  • Групові ефекти та їх дослідження

  • Сприйняття та розуміння людьми одне одного: класичні експерименти

  • Класичний експеримент О.О. Бодальова в авторському варіанті

  • Аналіз результатів дослідження

  • Експериментальні шедеври в соціальній психології

  • Парадокс Лап'єра

  • Експерименти Музафера Шерифа(1935, 1937)

  • Експерименти Соломона Аша

  • Експеримент Стенлі Мілграма (1963)

  • Експерименти Сержа Московічі

  • Видатні психологи-експериментатори XX століття

  • Джон Боулбі – дослідник беземоційного характеру

  • Експерименти Музафера Шерифа

  • Соціальні резонанси Курта Левіна

  • Експериментальні події Стенлі Мілграма

  • Артефакти психологічних експериментів

  • Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців

  • Післямова

  • Додатки

  • Література