Розвиток психології у XX столітті

Історія психології

БРОДБЕРН Д. (народився в 1926 p.). Англійський психолог. Освіту одержав у Кембриджі. З 1958 р. - директор Дослідницького центру прикладної психології при Раді з досліджень галузі медицини. Розробляв проблеми психології сприйняття і прийняття рішень.

ТРІАНДИС Г. (1926-1999 pp.). Американський психолог. У 1958 р. захистив докторську дисертацію з філософії в Корнельському університеті. З 1966 р. він - професор університету в їллінойсі, співредактор журналу міжкультурної психології. Фахівець в галузі психології настанов, етнопсихології, деяких питань соціоніки і соціальної психології.

ЛЕЙГ Р. (1927-1989 pp.). Шотландський психолог І психіатр. Один з засновників та лідерів антипсихіатрії. Закінчив медичний факультет університету в Глазго. Досліджував змінені стани свідомості та її трансперсональні рівні, проблеми людського досвіду. Досліджував та виділив три типові форми тривоги ( поглинання, прорив та окаменіння ), які треба навчися перемагати.

Автор книг. "Я та інші" (1961); "Розум та сила" (1964); "Сімейні труднощі"(1967). Опублікував ряд робіт" присвячених вченню "соціальних систем фантазії", через які група впливає на своїх членів.

АТКІНСОН Р. Ч. (народився в 1929 р. в Оук-парк шт. Іллінойс). Американський психолог, представник когнітивної психології. У 1944 р. поступив в Чиказький університет (бакалавр філософії 1948 p.). У 1955 р. захистив докторську дисертацію з філософії в університеті штату Індіана. У 1956-1957 pp. викладав прикладну і статистичну математику в Стенфордському університеті (Каліфорнія). З 1957 по 1961 pp. він - асоціативний професор психології Каліфорнійського університету Лос-Анжелеса, а з 1961 по 1964 pp. - асоціативний професор психології Стенфордського університету; з 1964 по 1980 pp. він - повний професор цього ж університету. З 1980 р. Аткінсон працює в Каліфорнійському університеті Сан-Дієго в якості професора когнітивних наук і університетського канцлера. З 1975 по 1976 р. він - заступник директора Національного наукового фонду, а з 1976 по 1980 pp. - директор, член Національної академії наук. З 1974 р. учасник 18-го Міжнародного психологічного конгресу в Москві.

В якості методологічних основ вчений орієнтувався на "комп'ютерну метафору", що проводить паралель між пізнавальними процесами людини і перетворенням інформації в обчислювальному пристрої. Він відомий своїми дослідженнями вербально-акустичної короткочасної пам'яті і довгострокової семантичної пам'яті. Вони ґрунтуються на уявленні, що пам'ять є динамічною і багаторівневою системою, що розвивається. У 1968 р. дослідник запропонував свою трикомпонентну модель пам'яті, у якій інформація спочатку попадає в сенсорні регістри, де зберігається частки секунда у формі дуже точного еквівалента зовнішньої стимуляції, потім, при відповідності задачі збереження, попадає, піддаючись перекодуванню, у перцетативні знаки, де постійно відновлюється за рахунок повторення десятків секунд, після чого може бути переведена в довгострокове сховище, де вона зберігається в семантичній формі (у концептуальних кодах) протягом дуже довгого часу. Деякі дослідники не прийняли цієї теорії. Особливо через положення, що в різних системах пам'ять зберігається в різній формі (Д.Дойч, Р.Шежард).

ХАБЕРМАС Ю. (народ, в 1929 p.). Німецький вчений (соціальна психологія, соціальна філософія, соціологія).

Професор університетів: Франкфурт-на-Майні, Гейдельберг, інститут з досліджень умов життя. Прибічник гуманізму, лібералізму.

Праці: "Пізнання та інтерес" (1968 р); "Теорія комунікативної ідеї" (1981р.); "Моральна свідомість" (1982 p.).

Прибічник синтезування наук (та інших видів людської діяльності). Він вважав, що люди самі винні в тому, що штучно розділили багато понять, явищ, галузей знання та ін. Наприклад, характеризуючи проект універсально-прагматичної трансформації наукової рефлексії, Хабермас відмічав, що універсальна прагматика - це дослідницька програма, яка має своїм завданням реконструювати універсальні умови можливості взаєморозуміння. Сам вираз "взаєморозуміння" багатозначний. Його мінімальне значення - в тому, що між обома існує узгодження з приводу правильності висловлювання по відношенню до загальновизнаного нормативного фону, узгодження відносно чогось у світі, взаємна прозорість намірів. Таким чином, метою процесу взаєморозуміння є досягнення узгодженості, яка визначається в інтерсуб'єктивній спільності взаємного розділеного знання, довіри обох сторін і нормативної відповідальності одне одному. Узгодження базується на визнанні чотирьох установок на значимість знання, правдивість намірів та правильність дії.

ГВАТТАРІ Ф. (1930-1992 pp.). Французький психоаналітик і філософ. Виявив інтерес до психоаналітичних ідей, але потім виступив з їх критикою. Запропонував розуміння несвідомого як структури внутрішнього і чогось розкиданого за межами його. У різних поведінкових актах, предметах, атмосферах часу та ін. Розробив концепцію "машинного існування несвідомого", відповідно до якої несвідоме наповнене всякими абстрактними механізмами, які спонукають його до вироблення та відтворення різних образів, слів і бажань. Особливу увагу приділяв розробці теоретичних проблем "вироблення бажань" як сукупності пасивних синтезів, самовироблених несвідомого.

БУРДЬЕ Г. (народився в 1930 p.). Французький соціальний психолог, етнолог, та соціолог. В 1955 р. закінчив вищу педагогічну школу. Його вчителем був Фуко. З 1964 р. - директор - дослідник Вищої дослідницької школи в Парижі. З 1981 р. - дійсний член Французької академії наук.

Розробив метод "породжуючий (генетичний ) структуралізм , соціальна реальність ідентифікується як ансамбль відносин, простір соціальних позицій. Соціальний розподіл функціонує одночасно як принцип бачення, як категорія сприйняття та оцінювання, тобто як ментальна структура, що є продуктом інкорпорування об'єктивних структур соціального простору. На практиці - це система диспозицій, які служать схемами сприйняття і одночасно організують дії, змінюючись в залежності від часу і місця, виробляють стратегії як орієнтовані практики, які виявляються об'єктивно підігнаними під ситуації, виявляються не продуктом свідомого прагнення до мети, а продуктом механічної детермінації, продуктом практичного почуття. Почуття гри нерозривно розподілене в суспільстві, засвоюється з дитинства через участь в соціальній діяльності та відношення до деяких полів. Поле (релігії, політики, економіки, і т. ін.), що історично склалося, - відносно автономний простір гри зі своїми інструкціями та логікою функціонування. Дії, які визначають момент зустрічі між відповідними одне до одного "габітусом" та полем, приймають до уваги сукупність адекватних якостей, притаманних позицій: в соціальному просторі, виходячи з того, яку структуру треба створити. Більшість вагомих стратегій являються результатами колективних рішень, які обігрують колективну історію сім'ї або класу, тому вони відтворюють не тільки індивідуальну позицію, але й соціальні групи.

РОЗЕНТАЛЬ Р. (народився в 1933 p.). Англійський психолог. Фахівець в області людських комунікацій. Працював у Гарвардському університеті. Дав опис ефекту Пігмаліона.

ВАНДЕЛЬФЕЛЬ Б. (народився в 1934 p.). Німецький вчений-феноменолог. Вчився в Мерло-Понті в Парижі, там же прочитав "свого першого Гуссерля". Розробив таку тему, як поведінка, звільнена від обмеженості біхевіоризму (робота "Угловий простір поведінкнп(1980)1 і розглянута в контексті таких понять, як сенс, інтенція, контекст, образ та структура, ставши крапкою структуралізму, феноменології та ін.

* * *

Демонстрація різних точок зору на психіку (психічна свідомість, поведінка в цілому), серед яких фактично немає свідомо неправильних чи абсолютно правильних, допомагає вибрати неідеалізований, недогматичний погляд на теорії різних учень, вчить мислити і неупереджено знаходити реальні недоліки, як у звичних теоріях, так і в нових, часом зухвалих, підходах. Такий недогматичний, об'єктивний (а значить - справедливий) погляд необхідний кожному молодому психологу.

До кінця XX століття психологія стала універсальною, всюдисущою і могутньою наукою, пов'язаною з багатьма (чи майже усіма) іншими науками, а також абсолютно з усіма сферами людського буття.

Наступний розділ:

Висновки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток психології у XX столітті“ на сторінці 10. Приємного читання.