Розвиток психології у Росії (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX ПОЧАТОК XX СТ.)
Соціальні умови, що склалися в Росії до останньої третини XIX сторіччя привели до необхідності більш пожвавленого розвитку вітчизняної науки. Саме у цей період, пов'язаний із формуванням власних поглядів на людину та її роль у суспільстві і, головне, - із розвитком рефлексії своєї самобутності, своїх наукових і психічних особливостей, стала формуватися російська психологія. Хоча духовне життя російського суспільства було тісно пов'язане із загальним ходом розвитку західної культури (особливо Франції, Німеччини, Італії, Швейцарії), вона завжди відображала своєрідність соціального і історичного шляху розвитку Росії, її приналежності не тільки до Європи, але й до Азії.
До вже загальновідомих Імен, пов'язаних із психологією: М.В.Ломоносов, К.Д. Кавелін, І.М.Сєченов, B.C. Соловьйов, О.М.Радищев, О.І.Герцен, В.Г. Бєлінський, М.О.Добролюбов, М.Г.Чернишевський, І.П.Павлов, М.О.Бердяєв, О.А. Веселовський і багато інших представників двох століть (XVIII, XIX), пропонується додати ще кілька персоналій, які внесли свою скромну, але важливу частку в розвиток науки на рубежі ХІХ-ХХ сторіч.
ДАНИЛЕВСЬКИЙ М. Я. (1822-1885рр.) Народився в с. Оберце Орловської губернії; помер у Тбілісі. Російський публіцист, соціолог, психолог і натураліст; ідеолог панславізму.
В основі соціологічної, соціально-психологічної доктрини лежала ідея уособлених локальних "культурно-історичних типів" (цивілізацій), взаємини яких описуються Данилевським за допомогою біологізаторських побудов: подібно живим організмам, культурно-історичні типи знаходяться в стані безупинної боротьби один з одним та із зовнішнім середовищем. Так само, як і біологічні види, вони проходять природно визначені стадії змужніння і неминучої загибелі. Данилевський виділяє чотири розряди їхнього історичного самопрояву: релігійний, культурний, соціально-економічний і політичний.
Ідеї вченого вплинули на культурологію і психологію Леонтьєва і великою мірою передбачили аналогічні наукові побудови Шпенглера.
ВАГНЕР В. О. (1849-1934 pp.). Російський біолог і психолог, засновник вітчизняної порівняльної психології, автор книг: "Біологічні підстави порівняльної психології" (1910-1913 pp.) та "Виникнення і розвиток психологічних здібностей" (1924-1929 pp.). Розробив особливий метод дослідження на основі порівняння поведінки близьких у видовому відношенні тварин (біологічний метод). Проводив дослідження інстинктивного поводження, на основі яких висунув гіпотезу про мінливість інстинктів.
ГРОТ М. Я. (1852-1899 pp.). Російський психолог та філософ. В 1975 р. закінчив історико-філософський факультет Петербурзького університету. Два роки стажувався у Німеччині. З 1877 року викладав в Історико-філологічному інституті в м. Ніжин. Магістерська дисертація - "Психологія відчувань в її історії, головних основах" (1877); докторська - в До реформи логіки" (1882). З 1883 - професор Московського університету. Товаришував і співробітничав із B.C. Соловйовим, Лопатіним, Трубецьким, Л.Толстим. Основні роботи:
"До питання про свободу волі" (1884);" Підвалини експериментальної психології" (1895).
В перший період творчості знаходився в колі ідей позитивізму з акцентом на організм Спенсера. Абсолютизував наукові знання як достовірне, дослідним шляхом здобуте. В психології і теорії пізнання виходив з принципу психофізіологічного паралелізму. Відчування (задоволення та страждання) розумів як суб'єктивну оцінку гармонії або дисгармонії між втратою речовин в організмі та їх накопиченням в ході взаємодії із зовнішнім середовищем. В психології був під помітним впливом ідей Сєченова. Пізнання трактував як сукупність "психічних обертів": воно починається із зовнішніх вражень, "переходить" у внутрішні психічні рухи, викликає вольові прагнення і закінчується зовнішніми рухами. Розумові процеси при цьому є асоціації суттєвих образів, але не "механічними і "органічними" (мають на меті інтеграції-диференціації образів).
ЛОПАТІН Л. М, (1855-1920 pp.). Народився й помер у Москві. Філософ-ідеаліст і психолог. Редактор журналу "Питання філософії й психології" (з 1894 p.). Голова Московського психологічного товариства (з 1899 p.). Слідом за В.Соловйовим виступав із критикою матеріалізму, позитивізму і абстрактного раціоналізму як однобічних напрямків, котрим протиставляв розвинутий ним так названий конкретний спіритуалізм. Лопатін - прихильник методу самоспостереження (інтроспекції); єдність психічних функцій він пояснював наявністю душі як понадчасової субстанції (монади).
Основу моральної поведінки складає вільна воля, що підкоряється закону творчої причинності.
ВВЕДЕНСЬКИЙ О. І. (1856-1925 pp.). Російський логік, психолог, філософ. Закінчив Петербурзький університет і залишився там на викладацькій роботі. З 1890 року - професор цього ж університету. Ним написано безліч наукових праць. Серед них: " Логіка як частина теорії пізнання" (1909 р).; "Психологія без будь-якої метафізики" (1914 p.); "Про межі й ознаки одушевлення" (1892 p.). Відкидав експериментальний підхід до аналізу душевного життя.
Все наше знання, вважав вчений, являє собою ступінь самопізнання людини. Отже, будь-які дані дослідження, одержані наукою, потребують філософського аналізу, який переходить від окремих суджень (вони не наводяться із досвіду і не носять характеру вроджених). Аналіз нашої пізнавальної здатності показує, що наявність загальних синтетичних суджень в пізнанні (як його умова) припускає визнання вихідних апріорних форм, промислених до дослідження.
РОССОЛІМО Г. І. (1860-1928 pp.). Російський невролог і психолог. Розробив систему комплексної психологічної діагностики, що дозволяла аналізувати індивідуальні особливості уваги, сприйнятливості, волі, запам'ятовування, уяви. На основі кількісної виразності цих психічних процесів, їх сили будувався психологічний профіль особистості.
НЄСМЄЛОВ В. Л. (1863-1973 pp.). Російський вчений. Професор Казанської Духовної академії. Репресований в 1932 р. З низки його праць виділяється психологічна робота "Наука про людину" (1906 p.).
Нєсмєлов стверджував, що його світогляд побудований на фактах, а не на поняттях. Він будує свою систему, виходячи з внутрішнього досвіду, або самосвідомості людини. Головним завданням православної антропології і психології вчений вважав показ тотожності християнської істини з ідеальною самосвідомістю людини. Загадкова в людині її подвійність: за самою природою своєї особистості людина є безумовною сутністю, одночасно дійсною як проста річ фізичного світу, однак приреченою жити в обмеженості свого тіла. Людина як прагнуча до волі - вільна ідеально, а також вільна "реально", фактично реалізуючи ідеал свободи у власному існуванні. В ідеї свобода "Я" здійснюється не як пасивна свідомість і вираження осібності людини від оточуючих її предметів, а як жива енергія, яка існує сама по собі, незалежно від усіх даних умов життя і утверджується сама для себе, незалежно від усіх одиночних станів свідомості, тобто "Я" здійснюється не як тваринна особина, а як вільна особистість, яка може не тільки переживати відомі враження життя, але й творити весь зміст життя своєю власною волею.
ПЕТРАЖИЦЬКИЙ Л. І. (1867-1931 pp.). Російсько-польський вчений. Закінчив Київський університет, потім вчився в Берліні. В 1897 р. захистив докторську дисертацію, 1898-1918 pp. Викладав в петербурзькому університеті. З 1918 p. І до смерті викладав у Варшавському університеті.
Середовище трактується вченим в термінах соціальної здатності пояснити прояв людської активності. Людська діяльність - це функція психіки. Існують тільки психічні процеси, решта соціальних утворень є лише їх зовнішніми проекціями. Стимулами та цензорами поведінки виступають емоції етично-морального та правового характеру, що виражаються через імперативні норми, закріплені в культурі і спрямовані на розплату за вчинок з боку суспільства. На відміну від пасивних пізнання і почуття та активної волі, емоції носять активно-пасивний характер. Основна регуляція поведінки задається в сфері індивідуально - психічної самосвідомості, так як уявлення людини про державу і норми права існують незалежно від самої держави. Культивування людства проходить через мислення і діяльність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток радянської (російської) психології“ на сторінці 1. Приємного читання.
