Розвиток психології у XX столітті

Історія психології

ПРІБРАМ К. (1919-2000 pp.). Американський нейропсихолог. Професор Стенфордського університету. Розглядав мозок як голографічну структуру.

ФЕСТІНГЕР Л. (народився у 1919 p.). Американський психолог. З 1968 р. - професор Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку. Фахівець в області регуляції мислення, соціальної психології, соціоніки; автор теорії когнітивного дисонансу.

ТЕДЖФЕЛ Г. (1920-1982 pp.). Американський психолог, автор теорії соціальної ідентичності. Автор книги "Соціальна ідентичність і міжгрупові відносини" (1981 p.). За його уявленнями "Я" - концепція особистості утворена такими когнітивними утвореннями, що пов'язані із самовизначенням, як особистісна, професійна ідентичність.

ГОФМАН У. (1922-1982 pp.). Американський психолог, соціолог, представник символічного інтеракціоналізму. Широко відомий своєю першою роботою "Я і маски" (1959 p.). Соціальну взаємодію трактував не як діалог-гру, що складається інтерпретаційно за своєю природою (підхід Блумера), яка дає образ театральної постановки з раніш заданими функціональними позиціями, хоч і постійно переінтерпретованими в ході взаємодії. Центральне поняття концепції: "Я сам" як "маска", як представлений образ ролі, тобто людина у відхиленні від її "тілесності", вона лише для майбутнього за "сценарієм". Передусім вона актор вже наперед заданої "професійно", але ще відносно не передбачуваної "недооформленість" в реальній ролевій взаємодії. Границі того, що і кого можна подати, задає "сцена" і "реквізити", що маються на ній. Результат постановки залежить передусім від її характеру (сценарію, режисерів і. т. ін.) і підтримки (або не підтримки) дії "публікою".

ЖИРАР Р. (народився в 1923 році). Французький (американський) антрополог, культуролог, психолог, філософ. Професор Стенфордського університету (з 1980 р.)

Ключовими поняттями створеної вченим теоретичної схеми слугують "мімес" та "насильство", що припускає руйнування традиційних понять антропології і психології (людина - це розумна тварина). Жирар розрізняє "мімес відтворення", коли повторюється окремі рухи, міміка, і т. ін, і, так званий, "мімес присвоєння". Жива істота, в якості якої вчений і розглядає людину, бачить, що інша жива істота з її товариства прагне заволодіти якимось об'єктом, тому що бажає його, починає, наслідуючи, також бажати той самий об'єкт (добре відомо, що саме так ведуть себе маленькі діти). Коли бажання присвоїти один і той же об'єкт завдяки мімесу охоплює всіх членів товариства, вони перетворюються на "братів - ворогів", і виникає "міметична криза", тобто загальне суперництво, а товариство виявляється проникнутим руйнівним взаємним насильством. Безперечно, що це насильство не тільки могло, але й повинно б було привести до розпаду первісного стада, якщо б не взаємні механізми, які нейтралізують пароксизми "війни всіх проти всіх". Є тільки один спосіб нейтралізувати спрямовані в різні сторони імпульси насильства - зробити насильство одностайним , зосередити його на єдиному для всіх об'єкті, в якості якого і виступає жертва. Завдяки жертві ситуація "всі проти всіх" перетворюється в ситуацію "всі проти одного" і насильство перестає бути руйнівним. Навпаки, воно стає "обґрунтованим", оскільки тільки завдяки йому в товаристві настає якась розрядка і мир. Тому "міметична криза", за Жираром, - "жертовна криза", позбавлення від руйнівного насильства здійснюється шляхом принесення жертви, яка в результаті всмоктує імпульси одностайного насильства і сама насичується ним.

ПЕТРИЛОВИЧ Н. (1924-1970 pp.). Народився в Гейде-шутці, помер - у Майнці. Німецький психіатр, психолог і невролог. Після навчання медицині, психології і філософії в Тюбінгені, Фрейбурзі, Франкфурті-на-Майні ( доктор медицини і доктор філософії), з 1957 р. займався викладацькою діяльністю в Майнці.

31964 р. він - екстраординарний професор і, через короткий час, - ординарний професор і головний лікар Клініки нервових захворювань університету Майнца, редактор наукового журналу. Був застрелений своїм колишнім пацієнтом.

Учений займався питаннями небіологічних психіатричних нозологій, психічних розладів похилого віку, психотерапії. Дав розгорнутий опис астенічної особистості як результату зниження порогу збудливості стосовно психосоматичних вражень. Він намагався дати структурний опис психопатології, заснований на властивостях особистості, зокрема пояснював появу того чи іншого симптому при неврозі особливостями особистісного розвитку, пов'язаними з неповторністю індивідуальності і ситуативною варіативністю.

ГАЛАНТЕР Ю. (1924-2000 pp.). Американський психолог. Професор Пенсильванського університету. Фахівець в області психологічних аспектів прийому і передачі інформації.

КАСТАНЕДА К. (1925-1998 pp.). Іспанський мислитель езотеричної орієнтації, антрополог, психолог та філософ. Автор багатьох книг: деякі з них "Віддалена реальність" (1971 p.); "Мистецтво сновидіння" (1994 p.); "Тенсегриті: магічні пасси магів стародавньої Мексики" (1996 p.).

Творчість Кастанеди наявно демонструє повне взаємне виключення підходів світорозуміння містика та езотерика мексиканського індіанця, з одного боку, та світогляду західного інтелектуала XX ст. - з іншого. Почуття важливості та значущості робить людину важкою, неповоротною та самовдоволеною. А щоб стати людиною знання, треба бути легкою, плинною. Бачення світу, воно ж - і процес мислення, в границях якого думки про об'єкт більш вагомі, чим справжнє його бачення. В процесі споглядання індивідуальне "Я" замінюється, витісняється об'єктом, який ми бачимо. Світ, на який ми дивимось, - це одне з його змальовувань. Людині необхідне усунення. Людина живе дією.

Для відображення архітектоніки світу вчений вводить поняття "тональ" та "нагваль". "Тональ" - регістратор "світу", все, що людина здатна змалювати (будь-яка річ, для якої у людині знаходиться слово, відноситься до "Тональ"): світ, даний у мові, культурі, бачені, робленні. "Нагваль" - (споконвічний, незмінний і спокійний ) - актуально і потенційно те, що не можна змалювати (справжній творець світу, а не його помічник або свідок), доступне для виявлення лише в стані елімінації власних розумових переконань. Всі "фрагменти" майбутнього "Я" людини (тілесні відчуття, почуття, думки) до народження індивіда розташовуються в нагвалеоподібних "човниках", надалі їх об'єднує разом "іскра життя". Народившись, людина одразу ж відчуває нагваль і занурюється в іпостасі тоналя. На відміну від індуїстського "Его", яке лежить поза буттям людей, нагваль може бути використаний магом, чаклуном для надання людині величезних можливостей. Люди помиляються, уявляючи, що людські дії констатують світ, і що вони і є світ.

"Світ - це загадка..". Всесвіт - недосяжний для людського поняття. Так само, як бджола не може не тільки зрозуміти, але навіть повністю побачити, що таке людина, так само і Всесвіт і Творець - недосяжний для нас. Треба сприймати його таким, яким він є, - таємничим. Людина - це тільки підсумок власної сили (або безсилля).

МОСКОВІЧІ С. (народ. 1925 p.). Французький психолог та соціолог, один з авторів теорії соціальних уявлень. Професор Вищої школи соціальних наук, директор Центру соціально-технологічних досліджень в Парижі.

Основні твори: "Століття натовпу"; (1968 p.); "Історичний трактат з психології мас" (1981 p.); "Від колективних уявлень до соціальних уявлень" (1989 p.).

Його вчення відрізнялось від концепції Дюркгейма. Теорія соціальних уявлень повинна визначити, як виникають і будуються концептуальні схеми, як формуються системи значень та особистісних сенсів суб'єкта в ході соціальних інтеграцій. Уявлення можна розглядати з особливою мовою, логікою та структурою імплікації. Поняття, які містяться в уявленнях, одержують, завдяки натуралізації, квазіфізичну форму існування, яка дозволяє їм бути конституючим фактором соціальної реальності. Мова йде про своєрідну онтологію здорового глузду, яка обмежує "свій" простір індивіда. Соціальний процес - це процес освоєння дійсності, в якому об'єкти та індивіди пізнаються та диференціюються на основі моделей попереднього досвіду. Але, виражаючи відношення соціально значущих об'єктів, самі соціальні уявлення не є репродуктивними. Джерелом змін служить трансформація змістів, яка збуджує в суспільстві певні зразки, мову та ідеї, які роблять можливими комунікацію і дії. Нові суттєвості (харизма, несвідоме, комплекси і т. ін.) збагачують онтологію суспільства та надають "реальності" якусь форму. Факт репрезентації відрізняє пояснююче пізнання здорового глузду від змальовуючого пізнання науки та виконують адаптаційну (від дивного до звичного) і регулюючу (поведінки) функцію. Активна роль соціальних уявлень визначається їх вимірами: інформативністю, настановою та "прийомом уявлень" - оригінальним поняттям концепції, які визначають ієрархіезовану єдність елементів змісту образних та змістових компонентів.

ПРИЙМАК Д. ( народився в 1925 p.). Американський зоопсихолог. Працював у Пенсільванському університеті над проблемами зумовлювання і підкріплення. Висунув теорію "переважної реакції": будь-яка домінуюча реакція здатна відігравати роль підкріплення для попередньої більш слабкої, і, отже, поведінкові акти, для того щоб служити підкріпленням, не обов'язково повинні приходитися на кінець поведінкових актів.

Найбільш відомі його експерименти з навчанням шимпанзе Сарн використанню знаків. Трохи раніше подружжю Гадрнерів вдалося навчити шимпанзе складній системі знаків, якими користувалися німі в Америці. На відміну від них Приймак у якості "слів" використовував пластмасові символи, які мавпа повинна була викладати на спеціальній магнітній дошці. При цьому нею було засвоєно близько 130 знаків, за допомогою яких могли бути складені досить складні послідовності ("фрази"). Елементи цієї методики були розроблені ще в 30-х роках Н.Н.Ладигіною.

ШУТЦ В. (народився в 1925 p.). Американський психолог, доктор наук, професор. Викладав психологію в різних університетах США. Засновник теорії ФІРО - фундаментальної орієнтації міжособистісних відносин (тривимірної теорії інтерперсолнальної поведінки), яка стверджує існування трьох фундаментальних міжособистісних потреб, включеності контролю та розташування, раціональне задоволення яких забезпечує суміснісність членів групи та нормальну ефективність дії групи. Розробив теорію групової сумісності, яка утверджує як детермінанту сумісності гармонізацію орієнтацій на владу та орієнтацій на особистісну близькість.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток психології у XX столітті“ на сторінці 9. Приємного читання.