Розробив психодинамічне розуміння національного характеру.
Вивчав проблеми агресивності, виховання, адаптаційні можливості особистісних структур.
Першим запропонував здійснити інтеграцію психоаналізу антропології на основі етнопсихології та її понятійного апарату.
Особливу увагу приділяв дослідженню проблем особистості, суспільства та культури. У розвитку власних уявлень виходив з психоаналітичного розуміння природи, структури та формування особистості. В подальшому здійснював його
культурологічну та соціологічну модернізацію. Створив концепцію базисної структури особистості.
На основі психоаналітично орієнтованого порівняльного аналізу культур дійшов до висновку, що культурний розвиток значною мірою визначається використовуваними суспільством методами очікування та самозбереження. Кардинера іноді відносять до лідерів неофрейдизму. Він є автором книг "Індивід та його суспільство" (1939 p.); "Психологічні межі суспільства" (1945 p.).
ІНГАРДЕН Р. (1893-1970 pp.). Народився і помер у Кракові. Польський філософ, феноменолог, психолог і естет. Учень Гуссерля. Член Польської академії наук (з 1957 p.). У 1933-1945 р. викладав у Львівському, а з 1945 р. у Ягел-лонському університетах.
Вчений розвинув свій варіант феноменології, відмінний від феноменології Гуссерля. Найбільшу популярність придбали роботи Інгардена в області естетики і психології мистецтва. Він, також, є автором праць із проблем теорії пізнання, уяви і натхнення, логіки і формальної онтології.
ЛАНДБЕРГ Д. Е. (1895-1966 pp.). Народився у Фейрделі (Північна Дакота), помер у Сіетлі (Вашингтон). Американський соціальний психолог, соціолог-неопозитівіст. Інтерпретував поняття соціології з погляду опреціоналізму. Наслідуючи біхевіоризм, вчений ототожнював задачу дослідження стимулів і мотивів поведінки з описом самої поведінки - її фактичних емпирічних сторін. Висунувши перед соціологією і психологією програму визначення ознак і характеристик поведінки індивідів і груп, Ландберг виступив у якості одного з творців так званого соціального біхевіоризму. Він - прихильник кількісних методів у соціології і соціальній психології, перенесення методів і моделей природничих наук (особливо фізики) у соціологію та психологію.
СОНДІ Л. (1893-1986 pp.). Народився в Словаччині. В 1919 р. закінчив Будапештський університет (медицина). Вніс нове поняття в психоаналіз; родове несвідоме. Закріплені форми поведінки передаються в спадок. В 1939 р. Сонді опублікував свій тест, який приніс йому світову популярність, про спадково обумовлену схильність людини до певної форми патології.
МАНХЕЙМ К. (1893-1947 pp.). Німецький соціолог, соціальний психолог та філософ. Вчився в університетах Будапешта, Гейдельберга, Парижа.
В 1919 р. емігрував з Угорщини в Німеччину. З 1925 р. - приват-доцент філософії в Гейдельберзькому університеті Франкфурта-на-Майні.
В 1933 р. емігрував у Великобританію і спочатку викладав у вищій Лондонській школі. З 1941 р. - професор педагогіки Лондонського університету. Останні роки життя очолював один з відділів ЮНЕСКО. Основні праці: "Проблема соціології знання"(1925 p.); "Вступ в соціологію знання" (1929 p.);" Людина і суспільство в епоху перетворень"(1935 p.); "Діагноз нашого часу" (1943 р.) ; "Все про соціологію і культуру"(1956 p.). спеціально займався аналізом релігійної свідомості.
Активно займався проблемами і освіти. Концепція вченого може бути визначена як культурологічна методологія з дуже широкою сферою можливих аплікацій. Культурцо-історичні епохи відрізняються наявністю життєвих домінант, які визначають загальний їх стиль та пануючі в них "стилі мислення" ("мислительні позиції"). У цьому відношенні сучасна епоха кризова. По відношенню до неї можна говорити про зникнення єдиного інтелектуального світу з фіксованими і домінуючими цінностями та нормами. Більш того, за раціонально організованим мисленням виявилась його підоснова - колективне несвідоме. Стала наявною неспроможність однієї з основних абстракцій європейської культури - наявність позаісторичного суб'єкта пізнання" який мислить з "точки зору вічності", тобто зовнішнього об'єктивного спостерігача, який виносить остаточні справжні оцінки.
Світ, за Манхеймом, - це світ різних особистих інтересів, різних типів та стилів мислення, які потребують свого вираження в системах поглядів і які претендують на статус "єдино правильних". Знання виявляється контекстуально і соціально, а, зрештою, - культурно обумовленим. Історія думки у вченого - це історія зіткнення класових, групових та інших світоспоглядань, які прагнуть раціонально себе оформити. Отже необхідно розрізняти когнітивні системи за механізмами їх соціальної обумовленості. Якщо за природознавством та математикою ще можна визначити статус об'єктивного знання, то знання соціогуманітарне, за Манхеймом, не може бути адекватно проаналізоване без врахування його соціальної детермінації. В загальнокультурних же рамках виявляється обумовленість будь-якого знання: його параметри залежать від зайнятої в соціокультурному просторі позиції, заданого бачення ("перспективи").
РАЙН Д. Б. (1895-1980 pp.). Народився: Туніата (Пенсільванія), помер: Хіллсбороу (Північна Кароліна). Американський психолог і парапсихолог. Так само, як і Васильєв у Росії, він вважається засновником наукової парапсихології. Після закінчення школи протягом 1,5 року вивчав богослів'я. У 1917 p., із вступом США у світову війну, пішов добровольцем у морську піхоту, потім одержав біологічну освіту в Чиказькому університеті (фізіологія рослин). Працював з 1925 р. на кафедрі ботаніки університету Західної Вірджинії. Потім до 1928 р. - викладач філософії і психології, а з 1930 р. - асистент професора, з 1934 р. - асоціативний професор і з 1937 по 1950 р. - повний професор, а також керівник психологічної лабораторії в університеті Дьюка. До пенсії з 1965 р. - директор інституту "Фундаментальних досліджень людської природи" у м.Даремі.
З 1928 р. Райн почав наукові дослідження в лабораторії парапсихології, заснованої У. Мак-Дугаллом в університеті Дьюка (який згодом став приватним інститутом), займався до 1935 р. проблемами життя після смерті, потім до 1940 р. проводив дослідження яснобачення, а з 1945 р. - телепатії. З 1985 p. почав дослідження паранормальних властивостей тварин. Саме під його керівництвом КЗенер проводив свої всесвітньо відомі досліди з картами ("карти Зенера"). За підтримки У.Мак-Дуггала Райн заснував у 1937 р. пара-психологічний журнал. Вчений для пояснення парапсихоло-гічних феноменів звертався до поняття псі-функції, на яку не діють відомі фізичні закони, і для аналізу якої потрібна зміна методологічної орієнтації з моделі "передавач - канал - одержувач" на психолого-квантову модель; але в реальних дослідженнях його школи вона не була задіяна. Він понятійно оформив напрямки наукової парапсихології: вивчення позасенсорного сприйняття, коли розглядається питання, чи є можливість і, якщо є, то як в таких умовах приймати чи посилати інформацію через невідомі ще сенсорні канали. І вивчення психокінезу, коли досліджуються прямі психічні дії на фізичні системи. Він багато чого намітив у новій галузі
РАЙХ В. (1897-1957 pp.). Австро-американський психолог, психіатр, психоаналітик. Один з лідерів ліворадикального фрейдизму. Учень і колега Фрейда. Доктор медицини (1922 p.). Основні праці: " Функції оргазму" (1927 p.); "Аналіз характеру"(1928 p.); "Генітальний та невротичний характери" (1929 p.); "Сексуальна революція" (1936 p.). Під впливом Фрейда, Адлера, Маркса, Бергсона та буддійських доктрин розвивав власні психоаналітично орієнтовані концепції, вважаючи сексуальність та оргазм основними регулюючими механізмами людської життєдіяльності, розробляв науку про "сексуальний фундамент Маркса" та "психологічний фундамент Фрейда". В 1934 р. відійшов від ортодоксального психоаналізу, покинув міжнародну психоаналітичну асоціацію, емігрував у США в 1939 р. Створив вчення про сексуальну репресивність, яка використовує сім'ю, політику та культуру з метою пригноблення сексуальності і свободи людини і, тим самим, формує консервативний тип характеру людей, орієнтованих на сліпе підкорення та підтримку диктатури. Проаналізував сексуальне як основне джерело масової невротизації та неврозів.
ПЛФОРД Д. П. (1897-1976 pp.). Народився: Аврора (штат Небраска). Помер там же. Американський психолог. Освіту одержав в університеті штату Небраска (1918-1924 pp.) бакалавр і магістр гуманітарних наук, у Корнеллському університеті (1924-1926 pp.) - доктор філософії; пізніше - знову в Небрасці (1952 р.) - доктор прав і в університеті Південної Каліфорнії (1926 р.) доктор соціології. Працював як асистент викладача в університеті Небраски з 1924 по 1926 р.
Корнеллському університеті; 1926-1927 pp. він - викладач психології в університеті Іллінойсу; 1927-1928 pp. - асистент професора психології в університеті Канзаса; з 1928 по 1940 р. асоційований професор університету Небраски, паралельно директор відділу освітніх досліджень, 1938-1940 pp. він -професор психології університету Південної Каліфорнії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток психології у XX столітті“ на сторінці 5. Приємного читання.
