Розвиток психології від античності до XIX століття
Нижче подані деякі "відсутні скельця" загальної "мозаїчної картини" історії психології зарубіжних країн. Картина, звичайно ж, не завершена, але більш повна, ніж представлялася раніше.
ЗЕНОН ЕЛЕЙСЬКИЙ (народився близько 490 року - помер близько 430 року до н.е.). Древньогрецький мислитель. Був учнем та пасинком Партеніда. Арістотель вважав Зенона засновником діалектики як мистецтва тлумачень протиріч.
Істина сущого, на погляд мудреця, виявляється тільки через мислення, чуттєвий же досвід веде до виявлення багато численності речей, їх розмаїття та мінливості, а, отже, недостовірності. Факт протиріччя між даними досвіду, з одного боку, та їх мислительним аналізом з іншого, був виражений вченим у формі апорії (забруднення, непорозуміння, здивування).
ПІРРОН з Бліди (IV - початок III ст. до н.е.). Древньо-грецький філософ, засновник скептичної школи. Він наводив аргументи проти можливості достовірного знання. Не можна нічого стверджувати, тому що ті самі речі викликають у різних живих істот різні відчуття; одним вони корисні, а іншим шкідливі. Різні люди також відчувають від речей різні відчуття; той самий предмет різні органи почуттів сприймають по-різному. У різних станах люди сприймають речі неоднаково, і навіть те, що бачать божевільні, не суперечить природі. Речі не можуть - сприйматися ізольовано і у сполученні з різними обставинами вони сприймаються по-різному, наприклад, горіння багаття і пожежа; чи камінь у воді просувається повільніше і здається легше, ніж у повітрі; чи лемент про допомогу потопаючого і радісні вигуки оратора.
СТРАТІОН з Лампсака (час народження невідомий, помер - 269 чи 268 р. до н.е.). Древньогрецький філософ і натураліст. З 287 або 286 р. очолював перцептивну школу в Афінах. Стратіон відмовлявся звернутися до поняття про богів; протистояв теології, релігії, учив тому, що все існуюче створено природою, і що вихідними силами світу є тепло і холод. У порівнянні з Арістотелем він надавав великого значення експерименту. Учений вважав, що в основі мислення лежить сприйняття, а збудження передаються від органів почуттів до мозку; визнавав наявність мислення у тварин.
ПЛУТАРХ із Херонеї (близько 45 р. - близько 127 р, н.е.). Давньогрецький письменник і філософ-мораліст. Історичне оповідання в біографіях Плутарха цілком підкорене моральній проблематиці. У центрі моралі Плутарха стояли поняття "просвітництво", "освіта", тобто поняття еллінської духовної культури і "людинолюбства", тобто поняття еллінської гуманності.
Розроблений Плутархом ідеал античної гуманності і почуття громадянина широко використовувався в Новий час. Монтеню імпонує ворожість Плутарха аскетизму і доктринерству. Увага Руссо прикута до "природних" рис людської психології й особливої волелюбності. Почуття громадянина створило Плутарху величезну популярність у ідеологів Великої французької революції. Моралізм Плутарха намагався реставрувати Елірсон.
МАРК АВРЕЛІЙ АНТОНІН (121-180 pp.). З 140 року римський консул; з 161 року - імператор. Філософ, представник пізнього стоїцизму.
Автор творів:" Наодинці з собою", "Розмірковування".
На думку Марка Аврелія, Бог - першооснова всього сущого і після смерті тіла всяка свідомість розчиняється в ньому. В центрі його антиімперіалістичного вчення стоїть часткова влада над своїм тілом, душею, духом. Носієм останніх є благочестива, мужня і керована розумом особистість вихователь почуттів і обитель совісті. Через дух і совість всяка людина співпричетна Божественному і, тим самим, створює ідейну єдність, яка долає всі обмеження. Бог дає кожній людині доброго генія в керівники.
ПОРФИРІЙ (234 - між 301-305 pp.). Народився в Тирі, помер у Римі. Античний філософ-неоплатонік. У його вченні знання (пізнання) Бога тотожне самопізнанню, тому сходження до знання своєї сутності починається з любові до самого себе.
В ієрархії буття людська душа займає серединне місце між Богом і тілом, тяжіючи до вищого, але і легко схиляючись до нижчого. Душа має свободу волі у виборі шляху. Душа зв'язана з тілом не безпосередньо, але в ряді часткових утворень, першим з яких є "дух уяви", що займає серединне місце між почуттям і розумом.
РОБЕРТ ГРОССЕТЕСТ (Роберт Велика Голова) (1175-1253 pp.). Народився в графстві Судфолк, помер у Бакдені. Видатний середньовічний вчений, представник оксфордської школи.
Відповідно до його вчення, світло виявляється посередником між чистою духовною і матеріальною субстанціями; через світло вища частина душі, не пов'язана з тілом, впливає на нього. Для інтелігибельного світу духовно світло те ж саме, що тілесне світло для почуттєвих речей. Коли вища частина дущі зовсім порожня - у тім смислі, що не замутнена тілесними проявами, ідеї створених речей розглядаються безпосередньо. Однак людське пізнання може здійснюватися і менш досконалим способом: з емпіричного досвіду відновлюються сутності матеріальних речей, і в них, як у відображенні, вбачаються вічні ідеї, пізнання сутності речей відбувається за допомогою абстракції.
АЛЬБЕРТ ВЕЛИКИЙ (1193-1280 pp.). Німецький мислитель. Викладав у Паризькому університеті з 1225 року. Був учителем Фоми Аквінського. Розум невід'ємний від почуттів, пізнання є єдиним процесом взаємодії чуттєвого сприйняття і мислення. Мораль людини - продукт не розсуду, а совісті, яка належить до практичного розуму.
БОНАВЕНТУРА ДЖОВАННІ ФІДАНЦА (1217-1274 pp.). Середньовічний вчений. Закінчив факультет мистецтв у Парижі, де вивчав філософію, теологію і зустрівся зі своїм майбутнім учителем Олександром з Гельса (1185-1245 pp.), який його вразив . Автор трактату "Дороговказ душі до Бога", в якому розкривається його талант як богослова, філософа і містика. Основна ідея праці - перехід ("транзистус") зі світу рабства до світу свободи. Цей шлях духовного просвітлення (розуміння душі) простягається по шести сходинках духовної ієрархії. Підйом починається з найнижчої сходинки - тваринного світу. Тут Бог пізнається через сльози, залишені в природі, так як світ є образ і подібність Бога, вся Його суть виражена в ньому. Потім, на наступній сходинці, людина повинна розуміти гармонію в світі, де володарює Бог. Третя сходинка - розуміння Бога всередині себе, в душі, за допомогою благодаті. На четвертій сходинці душа перероджується і, завдяки цьому, на п'ятій сходинці духовної еволюції душі практикуючих споглядають Бога в його осяйній славі. На шостій сходинці душа зливається з ним, але при цьому залишається особистістю.
МИКОЛА КУЗАНСЬКИЙ (Кребс. 1401-1464 pp.). Німець за народженням. Юнаком втік з дому (батько рибалка та виноградар), бо хотів вчитися. Одержав блискучу освіту: спочатку в Нідерландах (школа батьків загального життя), потім - в університетах Гейдельберга, Падуї та Кельна. В 1424 році одержав звання доктора канонічного права; а з 1448 р. - кардинал і одна з ключових постатей папської курії.
Він - одна з важливих осіб переходу від Середньовіччя до Відродження. Вчений-універсал (математик, теолог-богослов, містик), гуманіст та раціоналіст, помітний культурний діяч. З великої кількості праць можна виділити:" Про вчене незнання" (1440 p.), " Про припущення " (1444 p.), "Аполог вченого незнання" (1449 p.), "Простак", "Про мудрість", "Про розум" (1450 р.)" Про вершину споглядання" (1464 p.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток психології в зарубіжних країнах“ на сторінці 1. Приємного читання.
