Отже, якщо підозрюваний і потерпілий на стадії досудового розслідування звертаються до прокурора з угодою про примирення, а матеріали кримінального провадження містять підстави для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності за будь-яких підстав, прокурору необхідно надати їм роз'яснення з цього приводу та право вибору. За законом особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо дає згоду саме на таке вирішення провадження, а за КПК України необхідно також, щоб потерпілий висловив власну думку з цього приводу.
Якщо підозрюваний наполягає на направленні угоди до суду разом з обвинувальним актом, вони направляються до суду з письмовою незгодою підозрюваного на звільнення від кримінальної відповідальності і думкою потерпілого. В іншому випадку прокурор звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, де обґрунтовує підстави звільнення, до якого додаються письмова згода підозрюваного з цього приводу, потерпілого. Укладену угоду про примирення до клопотання долучати не можна, оскільки вона передбачає призначення міри покарання, яка узгоджена сторонами.
2. Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Цей інститут є новим у вітчизняному законодавстві і позитивним важелем для прокурора у досягненні публічних інтересів при вирішенні кримінальних проваджень. Адже, вирішуючи питання про укладення такої угоди, прокурором враховуються наступні умови:
• ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
• характер і тяжкість обвинувачення;
• наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
• наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Отже, в переліку передбачених підстав, які повинен враховувати прокурор при укладенні угоди про визнання винуватості, фактично всі стосуються саме суспільних інтересів. Суб'єктивна сторона, а саме дані про особистість підозрюваної (обвинуваченої) особи, його характеристика, законослухняність у минулому навіть не згадуються.
У такому випадку рекомендації всім судам, надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (див. лист від 15 листопада 2012 року № 223-1679/0/4-12 щодо кримінальних проваджень на підставі угод) про те, що суд має право визнати невідповідність суспільним інтересам факт непогашеної судимості підозрюваного (обвинуваченого), що утворює рецидив злочину тощо, є неспроможними і можуть призвести до перекрученого розуміння сутності інституту угоди про визнання винуватості. У зв'язку з цим прокурорам необхідно при викладенні умов у такій угоді наголошувати на всіх сторонах суспільного інтересу і відстоювати їх у судовому провадженні.
Право укладення угоди з підозрюваним (обвинуваченим) надається лише прокурору, який уповноважений керівником органу прокуратури виконувати ці функції у конкретному кримінальному провадженні "від початку до кінця" (ст. 37 КПК України). Отже, керівник органу прокуратури, його заступник, інший прокурор як прокуратури цієї, так і вищестоящої ланки такого права не мають, за винятком, коли вони включені до складу групи прокурорів.
Однак за наказом Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні" прокурору необхідно "угоду про визнання винуватості попередньо узгоджувати з керівником органу прокуратури. Копію угоди з його відміткою долучати до наглядового провадження" (п. 19.1).
Угода про визнання винуватості ініціюється її сторонами - підозрюваним (обвинуваченим) або прокурором.
Відповідно до п. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні:
• щодо кримінальних проступків;
• злочинів невеликої і середньої тяжкості, тяжких злочинів;
• за умови, що наслідками їх вчинення шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Отже, якщо кримінальним правопорушенням шкода завдана фізичній особі, майнова шкода - приватним інтересам, така угода не укладається.
Теза цього закону викликала розбіжність думок, що "укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається".
Можна погодитись з думкою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зазначених вище рекомендаціях судам, що наявність у кримінальному провадженні потерпілого як фізичної, так і юридичної особи, якій завдано майнової шкоди, не дозволяє сторонам укладати угоду про визнання винуватості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Диференціація порядку судового розгляду кримінальних проваджень“ на сторінці 13. Приємного читання.
