ПЕРЕДМОВА

Актуальні питання кримінального процесу України

Процес розбудови незалежної, суверенної, демократичної, правової Української держави у сучасний період неможливий без створення цілісної системи надійного державного захисту прав і свобод громадян. Особливого значення для розбудови демократичної держави в Україні набуває активізація проведення законотворчої роботи з метою удосконалення кримінального процесуального законодавства, його демократизація шляхом приведення у відповідність до положень Конституції України та міжнародно-правових стандартів.

Однією з важливих подій для всієї держави стало представлення в листопаді 2012 року Кримінального процесуального кодексу України. Відомо, що КПК України значно відрізняється від сталих уявлень про кримінальний процес взагалі. Він містить низку інститутів, які є новою течією у кримінальному судочинстві, внаслідок чого у кримінальному процесуальному законодавстві з'явилось багато новацій та інноваційних процедур.

Підготовка кваліфікованих працівників у правозастосовній сфері неможлива без одержання ними глибоких знань про права, свободи й законні інтереси людини як найвищої цінності суспільства. Забезпечення прав, свобод і законних інтересів особи є одним із головних завдань Української держави на сучасному етапі, і його досягнення передусім залежить від фахової підготовки працівників правоохоронних органів та правозахисних організацій.

Навчальний посібник буде корисним тим, хто поглиблено вивчає кримінальний процес, цікавиться ним або бере участь у ньому на професійній основі. Засвоєння викладеного у ньому матеріалу дасть змогу здобувачам, магістрам, студентам, курсантам і слухачам вищих закладів юридичної освіти не лише оволодіти знаннями, а й навчитися застосовувати одержані теоретичні знання на практиці та набути певних професійних навичок, необхідних для кваліфікованого розслідування кримінальних проваджень.

Посібник також покликаний методично забезпечити змістовне наповнення навчальних дисциплін "Проблеми кримінального процесу" та "Кримінальний процес України".

Особливість цього видання в тому, що відповідно до тем навчального курсу читачеві запропоновано не лише аналіз норм, а й механізм реалізації спірних питань, що виникають при застосуванні Кримінального процесуального кодексу України у практичній діяльності.

Колектив авторів глибоко вдячний рецензентам за їхню конструктивну допомогу у підготовці навчального посібника.

ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ

Глава 1. Розвиток кримінального процесуального законодавства України

Становлення кримінального процесуального законодавства

Кримінальне процесуальне законодавство України має давню історію, на початку якої існує звичаєве право, правові традиції. Першопочатковою формою процесу була приватно-позовна, або обвинувальна. Процес починався з волі потерпілого і відбувався у вигляді змагальності сторін (позивача-обвинувача і відповідача-обвинуваченого) перед пасивним судом. Такий процес існував ще до появи держави. Лише через певний час, коли розвинувся погляд на злочин як діяння, небезпечне для всього суспільства, держава почала брати на себе функцію активного кримінального переслідування.

Надалі відбувається формування князівського судочинства, зафіксоване в збірнику "Руська правда", складеному в Київській державі у ХІ-ХІІ столітті.

У період перебування українських земель у складі Литовсько-Польської держави основні положення процедури переслідування осіб, винних у вчиненні злочину, зазнали значних змін, хоча й не були позбавлені характерних ознак, притаманних давньому слов'янському судоустрою. Особливістю тогочасної правової системи стало виокремлення у самостійну правову галузь процесуального права - процедури судового переслідування винних у вчиненні злочину осіб, яка мала назву "поступок правний".

У Козацьку добу для відправлення кримінального правосуддя, у зв'язку з ліквідацією польського законодавства, характерним було створення козацького права, основою якого були правовий звичай, запозичений у запорожців, та унормоване на його підставі гетьманами і полковниками звичаєве право.

У другій половині XVIII століття неодноразово здійснювались спроби кодифікації українського процесуального права. Внаслідок діяльності кодифікаційних комісій з'явилися "Права, за якими судиться малоросійський народ" (1743 р.), "Процес короткий приказний" (1734 р.), "Суд і розправа в правах малоросійських" (1750 р.) та "Екстракт малоросійських прав" (1767 р.).

Так, збірник "Права, за якими судиться малоросійський народ" передбачав таку систему судочинства: "Судові справи з наступних скарг: у Сільських судах - на козаків і жителів тих же сіл, у Міських або Ратушних судах - на міщан і селян, в Магістратських судах привілейованих міст - на городян і місцевих жителів тих же міст, в Сотенних судах - на сотенних чиновників і козаків цих сотень, в Полкових судах і Канцелярії - на полкову старшину, сотників і значкових товаришів, у Військовій Генеральній Канцелярії і в Генеральному Суді - на генеральну старшину, на полковників і бунчукових товаришів".

Нові елементи відправлення правосуддя на українських землях, що в XIX сторіччі перебували в складі Російської імперії, вводила судова реформа 1864 року. Концептуальною основою реформи було: 1) створення незалежної судової влади; 2) введення кримінального процесу змішаного типу; 3) введення замість формальної вільної оцінки доказів; 4) обмеження наглядових повноважень прокуратури; 5) формування суду присяжних.

Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922 року у своїй основі повторював основні положення ленінського декрету 1918 року "Про суд", метою якого була руйнація процедури судового провадження за статутами 1864 року. Натомість КПК УСРР 1922 року проголошував демократичні принципи кримінального процесу: змагальність, рівноправність сторін, право обвинуваченого на захист тощо. Наголошувалося, що злочинність і покарання діянь визначається кримінальним законом, який діяв на момент вчинення злочину. Водночас зазначалося, що закони, які скасовують злочинність діяння чи пом'якшують його караність, мають зворотну силу. Принциповим було положення про те, що "ніхто не може бути позбавлений волі та взятий під варту інакше, як у зазначених в законі випадках та у визначеному законом порядку". Докладно регламентувалась діяльність органів дізнання та попереднього слідства; віддання до суду, судовий розгляд, постановлення вироку, його оскарження й перегляд. Проголошувалась публічність усіх судових засідань, за винятком випадків, що потребували збереження військової чи державної таємниці. До зали судового засідання не допускалися також особи, які не досягай 14 років. Проте демократичні норми кримінального процесу не завжди втілювалися в життя. КПК УСРР не передбачав участі захисника в попередньому слідстві. Дія низки його статей не поширювалася на справи, що розглядалися губернськими революційними трибуналами, зокрема обвинувальний висновок не вручався, а лише оголошувався обвинуваченому під розписку за 24 години до суду.

Кримінально-процесуальний кодекс УРСР 1927 року порівняно з КПК УСРР 1922 року доповнювався новими положеннями, які відображали тенденцію посилення впливу держави на суспільство. Значно розширилися повноваження органів дізнання, зокрема вони отримали право направляти в суд справи, де попереднє слідство не було обов'язковим. Звужувалося право на захист. Захисник мав право вступити в процес лише на стадії судового розгляду, а в справах про контрреволюційні злочини його могли допитати як свідка. Деякі справи підлягали розгляду надзвичайними судами й революційними трибуналами. Норми цього КПК уже не поширювалися на органи дізнання Державного політичного управління (ДПУ).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА
  • Реформування та сучасний стан кримінального процесуального законодавства

  • Глава 2. Актуальні питання реалізації загальних засад кримінального провадження

  • Реалізація засад кримінального провадження

  • Глава 3. Реалізація функцій суду, сторони обвинувачення, захисту та інших учасників кримінального провадження

  • Суд і його місце в системі кримінальної процесуальної діяльності

  • Сторона обвинувачення та реалізація нею своїх функцій

  • Сторона захисту та її правовий статус у кримінальному провадженні

  • Потерпілий та його представник

  • Особливості реалізації функцій іншими учасниками кримінального провадження

  • Глава 4. Проблемні питання доказів і доказування у кримінальному провадженні

  • Мета, предмет та межі доказування у кримінальному провадженні (предмет захисту і виправдання)

  • Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні

  • Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні джерела їх отримання

  • Процесуальний порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження

  • Поняття оцінки доказів та її значення для процесу доказування

  • Глава 5. Процесуальні аспекти застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування запобіжних заходів

  • ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

  • Особливості початку досудового розслідування

  • Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як напрям діяльності прокурора у кримінальному провадженні

  • Слідчий суддя як суб'єкт контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні

  • Глава 7. Особливості правової регламентації проведення гласних та негласних слідчих (розшукових) дій

  • Підстави та порядок проведення окремих слідчих (розшукових) дій

  • Поняття, підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій

  • Глава 8. Зупинення та закінчення досудового розслідування

  • Правове регулювання підстав зупинення досудового розслідування

  • Процесуальні особливості відновлення досудового розслідування

  • Закінчення досудового розслідування

  • СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

  • Диференціація порядку судового розгляду кримінальних проваджень

  • Глава 10. Особливості кримінального провадження у суді апеляційної та касаційної інстанцій

  • Особи, які мають право подати апеляцію. Прокурор як суб'єкт апеляційного оскарження

  • Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

  • Порядок і строки апеляційного оскарження

  • Подання прокурором заперечень на апеляційну скаргу

  • Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

  • Процесуальний порядок апеляційного розгляду та письмового апеляційного провадження

  • Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

  • Особливості кримінального провадження у суді касаційної інстанції

  • Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Підстави для їх скасування або зміни

  • Порядок і строки касаційного оскарження. Зміст та структура касаційної скарги

  • Суб'єкти касаційного оскарження, їх завдання та повноваження

  • Розгляд кримінального провадження судом касаційної інстанції

  • Глава 11. Провадження у верховному суді України та за нововиявленими обставинами

  • Судове провадження за нововиявленими обставинами

  • МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

  • Надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій

  • Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

  • Кримінальне провадження у порядку перейняття

  • Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб

  • Список рекомендованих джерел