Надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій

Актуальні питання кримінального процесу України

Міжнародна правова допомога є одним із напрямів міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні. Основною підставою для звернення до запитуваної сторони є нагальна потреба проведення певних процесуальних дій за умови, що такі дії неможливо виконати на території України.

Сфера міжнародної правової допомоги виходить із змісту та обсягу даного напряму співробітництва, що визначається передусім міжнародними зобов'язаннями України. Так, згідно зі ст. 3 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року запитувана сторона виконує у передбачений її законодавством спосіб будь-які судові доручення, які стосуються кримінальної справи і які надсилаються їй судовою владою запитуючої сторони з метою забезпечення свідоцьких показань або передачі предметів, які являють собою речові докази, матеріалів судової справи або документів. Додамо, що ст. 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, визначаючи обсяг правової допомоги, зазначає, що договірні сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видача речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів. Водночас прохання про надання правової допомоги повинно ґрунтуватися також на національному законодавстві, а докази - отримуватися у порядку, визначеному КПК України. Зокрема, ч. 4 ст. 93 КПК України вказує, що докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. При цьому згідно зі ст. 550 КПК України документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі якщо це передбачено міжнародним договором України. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, прав людини і основоположних свобод.

Реалізація міжнародної правової допомоги відбувається через централізований та децентралізований порядок зносин. Згідно з ч. 1 ст. 545 КПК України Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів. Разом з тим у ч. 3 ст. 545 КПК України зазначено про можливість іншого порядку зносин, якщо КПК України або чинний міжнародний договір України визначає окремий орган, на якого поширюються повноваження щодо звернення із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів. Так, у ст. 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року йдеться, що центральні органи (в розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції України та Генеральна прокуратура України, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції) можуть домовитися, що установи юстиції договірних сторін зносяться між собою безпосередньо. Реалізацією такої норми стало підписання 10 листопада 1998 року Угоди між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання статті 3 вищезазначеного Договору. Відповідно, ст. 1 цієї угоди при виконанні клопотань про правову допомогу у кримінальних справах без участі повноважних представників запитуючої сторони і передачу кримінального переслідування в обласні та прирівняні до них прокуратури України (обласні прокуратури) - з одного боку, та воєводські прокуратури Республіки Польща (воєводські прокуратури) - з другого боку, зносяться між собою безпосередньо. Подібне містить стаття 3 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року, яка визначає, що центральні органи (з боку України - Міністерство юстиції України та Генеральна прокуратура України, а з боку Республіки Молдова - Міністерство юстиції та Прокуратура Республіки Молдова) можуть домовитися, що установи юстиції Договірних Сторін зносяться між собою безпосередньо. Реалізацією цієї норми стало підписання 16 липня 2010 року Угоди між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Республіки Молдова на виконання статті 3 вищезазначеного Договору. Відповідно, ст. 1 цієї угоди обласні та прирівняні до них прокуратури України (надалі - обласні прокуратури України) та Генеральна прокуратура Республіки Молдова під час виконання клопотань про надання правової допомоги в кримінальних справах і перейняття кримінального переслідування зносяться між собою безпосередньо, за винятком окремих випадків. Такий децентралізований порядок спрямований на спрощення та оптимізацію порядку надання правової допомоги з метою впровадження безпосереднього порядку зносин між органами прокуратури договірних сторін.

Зазначені зносини можуть відбуватися також за допомогою надіслання запиту про міжнародну правову допомогу поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Якщо міжнародна правова допомога надається на засадах взаємності, тобто за відсутності міжнародного договору з відповідною державою, уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Міжнародну правову допомогу необхідно диференціювати на отримання правової допомоги за кордоном та надання правової допомоги в Україні.

Отримання правової допомоги за кордоном оформлюється запитом про міжнародну правову допомогу. На стадії досудового розслідування такий запит може надіслати прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування. Під час погодження запиту прокурор керується п. 16 ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 551, ч. 6 ст. 552 КПК України. Враховуючи зміст ч. 6 ст. 552 КПК України, варто зауважити, що таке погодження має бути оформлено у письмовій формі. Прикладами такого погодження може бути окремий запис у тексті запиту, окремий висновок або довідка.

Форма і зміст запиту мають дуже важливе значення, адже напряму впливають на законність та ефективність результату міжнародної правової допомоги. Зміст і форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам КПК України або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Так, згідно зі ст. 552 КПК України запит повинен містити: 1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони; 2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності; 3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога; 4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію (надання такої інформації не вимагається до запиту про вручення особі документів або викликів до суду); 5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України (надання такої інформації не вимагається до запиту про вручення особі документів або викликів до суду); 6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім'я та прізвище, процесуальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цієї особи із предметом кримінального провадження; 7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обґрунтування їхнього зв'язку із предметом кримінального провадження; 8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності (надання такої інформації не вимагається до запиту про вручення особі документів або викликів до суду); 9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Якщо запит стосується проведення допиту особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого, то до нього додається належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК України з метою роз'яснення особі її процесуальних прав і обов'язків та перелік питань, які необхідно поставити їй, або відомості, які необхідно отримати від особи.

Якщо запит стосується проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з КПК України, то до нього додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

Згідно зі ст. 548 КПК України запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

Окрім КПК України, зміст запиту може ґрунтуватися на вимогах відповідного міжнародного договору України, що застосовується у кожному конкретному випадку. Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року прохання про взаємну допомогу повинні містити: назву органу, що звертається із проханням; предмет і причину прохання; якщо можливо, відомості про відповідну особу та її громадянство; за необхідності прізвище і адресу відповідної особи; в окремих випадках має бути зазначене правопорушення і міститися стислий виклад фактів. Згідно зі до ст. 7 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року у дорученні про надання правової допомоги повинно бути зазначено: 1) найменування запитуваної установи; 2) найменування запитуючої установи; 3) найменування справи, за якою запитується правова допомога;

• 4) імена і прізвища сторін, свідків, підозрюваних, підсудних, засуджених або потерпілих, їх місце проживання і місцеперебування, громадянство, заняття, а у кримінальних справах також місце і дата народження і, по можливості, прізвища й імена батьків; для юридичних осіб - їх найменування і місцезнаходження; 5) за наявності представників вказаних вище осіб, їхні імена, прізвища й адреси; 6) зміст доручення, а також інші відомості, необхідні для його виконання; 7) у кримінальних справах також опис і кваліфікація вчиненого діяння і дані про розмір збитку, якщо він був заподіяний у результаті діяння. Таке доручення повинно бути підписане і скріплене гербовою печаткою запитуючої установи. За наявності двосторонніх договірних відносин слід користуватися положенням відповідного договору. Наприклад, згідно зі ст. 11 Договору між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 9 жовтня 2008 року запит про надання допомоги повинен містити: 1) назву запитуючого органу; 2) виклад мети запиту і стислий опис запитуваної допомоги; 3) виклад обставин справи, її юридична кваліфікація з посиланням на відповідні положення закону і наданням тексту закону; 4) ім'я, прізвище й адресу особи, про яку йдеться у запиті, а щодо юридичної особи - найменування, юридичну адресу або місцезнаходження, банківські реквізити та ідентифікаційні коди;

• 5) причини застосування і докладний опис будь-якої конкретної процедури або вимоги, про дотримання якої просить запитуюча сторона; 6) визначення будь-яких строків, протягом яких бажано виконати запит; 7) у разі, коли запит стосується отримання свідчень особи, описання суті свідчень чи заяви, які запитуються, та (за потреби) перелік запитань, які необхідно поставити особі; 8) у разі передачі речових доказів - інформацію про особу або осіб, під наглядом яких знаходитимуться речові докази, місце, куди речові докази мають бути передані, та будь-які перевірки, які мають бути проведені; 9) у разі перепровадження осіб, які утримуються під вартою, - інформацію про осіб, які супроводжуватимуть їх під час перевезення, місце, куди має бути передана така особа, і дату її повернення; 10) за необхідності - інформацію про потребу в конфіденційності з викладенням причин; 11) коли запит стосується пошуку, арешту і конфіскації майна або доходів від злочину, якщо можливо; 12) детальний опис майна або доходів від злочину, включаючи їх місцезнаходження; 13) опис доказів, які можуть бути надані для використання при проведенні процесуальних дій у запитуваній стороні; 14) будь-яку іншу інформацію, необхідну для належного виконання запиту. Запит про надання допомоги та супровідні документи мають бути підписані та скріплені офіційною печаткою запитуючого органу.

Особлива увага при складанні запиту повинна бути зосереджена на мовних особливостях. Адже неправильний або незрозумілий переклад документів, які надсилаються, спричинить негативні наслідки щодо якості й ефективності виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Так, згідно ч. 3 ст. 548 КПК України запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою. Враховуючи ст. 16 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року, прохання і документи, що до них додаються, не перекладаються, однак кожна договірна сторона під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про приєднання шляхом перепровадження відповідної заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи може залишити за собою право вимагати, щоб прохання і документи, які до них додаються, надсилалися їй разом із перекладом на її мову, або на одну з офіційних мов Ради Європи, або на таку з цих мов, яку вона вкаже, інші сторони можуть застосовувати принцип взаємності. Наприклад, Австрійська Республіка у своїй заява, яка містилася у документі про ратифікацію, поданому 2 жовтня 1968 року, зазначила, що звернення та документи, що додаються, складені не німецькою, французькою чи англійською мовою, повинні супроводжуватись перекладом на одну з цих мов. Республіка Болгарія у поправці до заяви, яка містилася у вербальній ноті Постійного представництва від 7 березня 2002 року, заявила, що вона вимагатиме, щоб запити про надання допомоги та додані до них документи супроводжувалися перекладом на болгарську мову, а за відсутності такого перекладу, перекладом на одну з офіційних мов Ради Європи. Відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції договірних сторін користуються державними мовами договірних сторін або російською мовою. У випадку виконання документів державними мовами договірних сторін до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

Якщо співпраця врегульована двостороннім договором України, необхідно виходити з умов такого договору. Так, у ст. 7 Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 30 жовтня 1992 року зазначено, що при наданні правової допомоги кожна з договірних сторін користується державною мовою своєї країни з доданням завіреного перекладу всіх документів на державну мову іншої сторони або на англійську мову.

За виникнення потреби проведення процесуальних та слідчих дій, які спрямовані на конкретний результат у кримінальному провадженні, прокурору необхідно виходити з положень КПК України та міжнародних договорів. При цьому за потреби проведення запитуваних процесуальних дій із застосуванням положень КПК України долучати належно завірені витяги відповідних норм закону, якими регламентовано виконання таких процесуальних дій. Якщо ставиться питання про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з КПК України, то до запиту додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

Чітко визначеного переліку процесуальних та слідчих дій, які можна проводити за кордоном, немає, адже у кожному конкретному випадку необхідно виходити з договірних зобов'язань запитуваної сторони та позиції останньої щодо застережень до окремих положень міжнародного договору.

Якщо прохання про проведення міжнародної правової допомоги стосується питання вручення документів та рішень, у відповідному запиті вказуються такі відомості: стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію; відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України; відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності. При цьому прокурор обов'язково має керуватися положеннями міжнародного договору України із запитуваною стороною. Наприклад, у ст. 9 Договору між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 27 березня 2003 року йдеться, що запитувана установа здійснює вручення документів відповідно до правил, які діють в її державі, якщо документи, що підлягають врученню, складені на її мові або забезпечені завіреним перекладом. У разі якщо документи складені не мовою запитуваної договірної сторони або не забезпечені перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо він згоден добровільно їх прийняти. У запиті про вручення повинні бути вказані точна адреса одержувача та найменування документа, який підлягає врученню. Якщо вказана в запиті про вручення адреса виявилась неповною або неточною, запитувана установа згідно зі своїм законодавством вживає заходів для встановлення адреси.

Тимчасова передача врегульована ст. 565 КПК України та застосовується у випадку, якщо для дачі показань або участі в інших процесуальних діях під час кримінального провадження необхідна присутність особи, яка тримається під вартою або відбуває покарання у виді позбавлення волі на території іноземної держави і не притягується до кримінальної відповідальності в цьому кримінальному провадженні, орган досудового розслідування, прокурор, які здійснюють кримінальне провадження, складають прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну. У разі задоволення компетентним органом іноземної держави прохання про тимчасову передачу особи така особа має бути повернута після проведення процесуальних дій, для яких вона була передана, у погоджений з іноземною державою строк. Тимчасова передача особи здійснюється лише за наявності письмової згоди такої особи. Прокурор повинен стежити за дотриманням строків перебування даної особи на території України, а за необхідності складати документи на продовження строку тимчасової передачі не пізніш як за двадцять днів до закінчення такого строку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Реформування та сучасний стан кримінального процесуального законодавства

  • Глава 2. Актуальні питання реалізації загальних засад кримінального провадження

  • Реалізація засад кримінального провадження

  • Глава 3. Реалізація функцій суду, сторони обвинувачення, захисту та інших учасників кримінального провадження

  • Суд і його місце в системі кримінальної процесуальної діяльності

  • Сторона обвинувачення та реалізація нею своїх функцій

  • Сторона захисту та її правовий статус у кримінальному провадженні

  • Потерпілий та його представник

  • Особливості реалізації функцій іншими учасниками кримінального провадження

  • Глава 4. Проблемні питання доказів і доказування у кримінальному провадженні

  • Мета, предмет та межі доказування у кримінальному провадженні (предмет захисту і виправдання)

  • Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні

  • Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні джерела їх отримання

  • Процесуальний порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження

  • Поняття оцінки доказів та її значення для процесу доказування

  • Глава 5. Процесуальні аспекти застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування запобіжних заходів

  • ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

  • Особливості початку досудового розслідування

  • Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як напрям діяльності прокурора у кримінальному провадженні

  • Слідчий суддя як суб'єкт контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні

  • Глава 7. Особливості правової регламентації проведення гласних та негласних слідчих (розшукових) дій

  • Підстави та порядок проведення окремих слідчих (розшукових) дій

  • Поняття, підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій

  • Глава 8. Зупинення та закінчення досудового розслідування

  • Правове регулювання підстав зупинення досудового розслідування

  • Процесуальні особливості відновлення досудового розслідування

  • Закінчення досудового розслідування

  • СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

  • Диференціація порядку судового розгляду кримінальних проваджень

  • Глава 10. Особливості кримінального провадження у суді апеляційної та касаційної інстанцій

  • Особи, які мають право подати апеляцію. Прокурор як суб'єкт апеляційного оскарження

  • Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

  • Порядок і строки апеляційного оскарження

  • Подання прокурором заперечень на апеляційну скаргу

  • Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

  • Процесуальний порядок апеляційного розгляду та письмового апеляційного провадження

  • Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

  • Особливості кримінального провадження у суді касаційної інстанції

  • Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Підстави для їх скасування або зміни

  • Порядок і строки касаційного оскарження. Зміст та структура касаційної скарги

  • Суб'єкти касаційного оскарження, їх завдання та повноваження

  • Розгляд кримінального провадження судом касаційної інстанції

  • Глава 11. Провадження у верховному суді України та за нововиявленими обставинами

  • Судове провадження за нововиявленими обставинами

  • МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

  • Надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій
  • Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

  • Кримінальне провадження у порядку перейняття

  • Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб

  • Список рекомендованих джерел