Реформування та сучасний стан кримінального процесуального законодавства

Актуальні питання кримінального процесу України

З 1992 року в Україні суттєво змінилась концепція першочергових завдань і мети кримінально-процесуальної діяльності. Після набуття нашою країною незалежності та кардинальних змін у політичній, суспільній і соціальній сферах не тільки до окремих норм Кримінально-процесуального кодексу України, а навіть цілих глав і розділів внесено зміни та доповнення ідеологічного характеру, а відповідно зміни, викликані потребою переорієнтувати дізнання, досудове слідство та судовий розгляд справ на нові засади.

28 квітня 1992 року постановою Верховної Ради України було затверджено Концепцію судово-правової реформи в Україні, у якій обґрунтовано нагальну, серед інших завдань, необхідність докорінної зміни засад і процедури кримінального процесу. У Концепції було визначено основи судово-правової реформи: створення такої форми судочинства, яка б максимально гарантувала право кожної людини на судовий захист; створення умов для дійсної змагальності й реальної дії засад презумпції невинуватості; радикальне реформування матеріального і процесуального законодавства; диференціювання форм судочинства, зокрема залежно від ступеня тяжкості злочину; розгляд у судовому провадженні окремих категорій кримінальних справ суддями одноособово, а також колегіями професійних суддів та суддями з розширеною колегією судових засідателів; встановлення судового контролю за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень органів, які здійснюють досудове розслідування, що обмежують права громадян; повернення ліквідованої в двадцяті роки минулого століття апеляційної перевірки законності й обґрунтованості судових рішень, зміни підстав і порядку касаційного провадження та провадження за нововиявленими обставинами.

На виконання цих завдань до чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства, починаючи з цього ж 1992 року, було внесено суттєві зміни й доповнення. 31 жовтня 1995 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи", згідно з яким наша держава взяла на себе зобов'язання привести своє національне законодавство у відповідність до загальновизнаних норм міжнародного права та процесуальних нормативів, передбачених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до цього Закону, а особливо після прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, реформування кримінального і кримінального процесуального законодавства відбувалося ще активніше. В основу розробки законів України щодо змін і доповнень кримінально-процесуального законодавства було покладено Конституцію України, а також міжнародно-правові акти, обов'язковість яких визнано Україною (насамперед такі важливі документи у сфері регулювання кримінального судочинства, як Загальна декларація прав людини (1948 р.); Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.); Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.); Основні принципи незалежності судових органів (1985 р.); Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню у будь-якій формі (1988 р.) та ін.).

Завдяки таким змінам і доповненням чинне з 1961 року кримінально-процесуальне законодавство за останні роки зазнало змін, що були спрямовані на реалізацію вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, це стосується забезпечення прав учасників кримінального судочинства, розширення змагальності сторін, прав потерпілого, усунення обвинувального ухилу в діяльності суду, розширення судового контролю за обмеженням конституційних прав і свобод людини на етапі досудового провадження у кримінальних справах і оскарження до суду рішень органу дізнання, слідчого та прокурора. Було змінено пріоритети у завданнях кримінального судочинства: головним замість швидкого і повного розкриття злочинів стала охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь; законодавчо закріплено змагальність і диспозитивність кримінального процесу; звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами тільки за рішенням суду, закриття судом справи у разі відмови прокурора від обвинувачення тощо. Однак внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України не забезпечувало повною мірою створення сучасного нормативного акта, який водночас ефективно виконував би завдання захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та забезпечував кримінальне переслідування злочинців. Ось чому одночасно із удосконаленням норм чинного кримінально-процесуального закону народними депутатами за участю науковців і практиків активно розроблялися проекти нового кримінального процесуального кодексу.

Наступними кроками з реформування кримінального процесуального законодавства України стало затвердження Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів"" Концепції, у преамбулі якої було вказано, що докорінні зміни в соціально-політичних та інших умовах життя суспільства і держави на нинішньому етапі розвитку України та прийняття Конституції України створили передумови для реформування системи кримінальної юстиції в напрямі подальшої демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов'язань нашої держави перед європейським та світовим співтовариством.

Метою Концепції реформування кримінальної юстиції України було визначено підвищення її ефективності для забезпечення прав і свобод людини, для чого вона мала будуватися на таких принципах, як верховенство права; гуманізація законодавства у сфері кримінальної юстиції; поєднання захисту прав особи і забезпечення публічних інтересів; невідворотність відповідальності та покарання за кримінально карані діяння; гарантування права на судовий захист; забезпечення рівності всіх перед законом та процесуальної рівності сторін у кримінальному провадженні; відповідність нормативних актів з питань функціонування кримінальної юстиції вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Концепція передбачила конкретні завдання щодо реформування кримінального судочинства, а саме: удосконалення кримінальних процесуальних норм і суміжного законодавства, в тому числі з урахуванням світового досвіду; реформування процедури досудового розслідування; реорганізацію системи органів досудового розслідування, функціональне відмежування їхньої діяльності від діяльності розвідувальних і контррозвідувальних органів; забезпечення ефективності кримінального судочинства; посилення захисту прав та інтересів потерпілих; гарантоване відшкодування завданої злочином шкоди.

На підставі вимог і основних положень Концепції було прискорено роботу над проектом нового кримінального процесуального законодавства України. Відтак, 13 квітня 2012 року Верховною Радою України прийнято Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України), який вступив у дію 20 листопада 2012 року. Цей Кодекс, виходячи із головного завдання кримінального судочинства - захисту прав, свобод та законних інтересів людини, встановив на відміну від Кримінально-процесуального кодексу 1960 року нову систему засад, функцій, процедури, стадій, етапів, процесуальних інститутів у кримінальному провадженні, сутність яких буде розглянуто в цьому навчальному посібнику.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реформування та сучасний стан кримінального процесуального законодавства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Реформування та сучасний стан кримінального процесуального законодавства
  • Глава 2. Актуальні питання реалізації загальних засад кримінального провадження

  • Реалізація засад кримінального провадження

  • Глава 3. Реалізація функцій суду, сторони обвинувачення, захисту та інших учасників кримінального провадження

  • Суд і його місце в системі кримінальної процесуальної діяльності

  • Сторона обвинувачення та реалізація нею своїх функцій

  • Сторона захисту та її правовий статус у кримінальному провадженні

  • Потерпілий та його представник

  • Особливості реалізації функцій іншими учасниками кримінального провадження

  • Глава 4. Проблемні питання доказів і доказування у кримінальному провадженні

  • Мета, предмет та межі доказування у кримінальному провадженні (предмет захисту і виправдання)

  • Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні

  • Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні джерела їх отримання

  • Процесуальний порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження

  • Поняття оцінки доказів та її значення для процесу доказування

  • Глава 5. Процесуальні аспекти застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування запобіжних заходів

  • ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

  • Особливості початку досудового розслідування

  • Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як напрям діяльності прокурора у кримінальному провадженні

  • Слідчий суддя як суб'єкт контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні

  • Глава 7. Особливості правової регламентації проведення гласних та негласних слідчих (розшукових) дій

  • Підстави та порядок проведення окремих слідчих (розшукових) дій

  • Поняття, підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій

  • Глава 8. Зупинення та закінчення досудового розслідування

  • Правове регулювання підстав зупинення досудового розслідування

  • Процесуальні особливості відновлення досудового розслідування

  • Закінчення досудового розслідування

  • СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

  • Диференціація порядку судового розгляду кримінальних проваджень

  • Глава 10. Особливості кримінального провадження у суді апеляційної та касаційної інстанцій

  • Особи, які мають право подати апеляцію. Прокурор як суб'єкт апеляційного оскарження

  • Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

  • Порядок і строки апеляційного оскарження

  • Подання прокурором заперечень на апеляційну скаргу

  • Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

  • Процесуальний порядок апеляційного розгляду та письмового апеляційного провадження

  • Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

  • Особливості кримінального провадження у суді касаційної інстанції

  • Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Підстави для їх скасування або зміни

  • Порядок і строки касаційного оскарження. Зміст та структура касаційної скарги

  • Суб'єкти касаційного оскарження, їх завдання та повноваження

  • Розгляд кримінального провадження судом касаційної інстанції

  • Глава 11. Провадження у верховному суді України та за нововиявленими обставинами

  • Судове провадження за нововиявленими обставинами

  • МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

  • Надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій

  • Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

  • Кримінальне провадження у порядку перейняття

  • Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб

  • Список рекомендованих джерел