Прокурор як публічна особа в судовому кримінальному провадженні не може байдуже ставитися до можливих порушень прав і свобод учасників процесу. В межах наданих йому повноважень він повинен відповідно реагувати на ці порушення, оскільки їх наявність може свідчити про незаконність ухваленого судового рішення. Таке реагування на порушення прав і свобод учасників процесу не є завданням прокурора в суді, однак, безперечно, є умовою здійснення його обвинувальної діяльності в судовому засіданні.
Вимоги КПК України змусили змінити погляд на обов'язковість досягнення об'єктивної істини у судовому розгляді кримінальних проваджень, оскільки в чинному
КПК України про це не йдеться. Однак і сьогодні багато науковців і практиків підтримують цей постулат, аргументуючи його тим, що в умовах змагальності "правий не той, хто дійсно правий, а той, хто краще докаже".
В умовах змагального процесу суд виносить рішення лише на основі того матеріалу, який представляють сторони, навіть, якщо, на думку суду, вони не повністю відображають всі обставини кримінального провадження.
За допомогою доказів встановлюється не істина, а обґрунтовуються певні висновки (в боротьбі тези і антитези).
Об'єктивна істина - прояв публічності, і тому опікуватися нею у кримінальному провадженні повинен прокурор. Зрозуміло, що сторона захисту не об'єднана із стороною обвинувачення метою досягнення однієї істини. Тому в умовах змагальності не може існувати лише одна об'єктивна істина, бо існує конкуренція істин.
На думку науковців, окрім об'єктивної (процесуальної) істини, існує конвенціональна (юридична) істина, яка встановлюється шляхом узгодження в суспільстві певних правил оцінки, що є винятком із загальних норм (наприклад презумпція невинуватості). Відмовою від об'єктивної істини є визнання недопустимими докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема під час проведення обшуку, навіть якщо під час його проведення знайдено знаряддя злочину.
За Кримінальним процесуальним кодексом України суттєво змінено порядок кримінального провадження, зокрема і в суді.
До суду направляється лише обвинувальний акт стосовно особи (у випадках застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, звільнення особи від кримінальної відповідальності - клопотання). Надсилати матеріали досудового розслідування, окрім зазначених у ст. 291 КПК України, до судового розгляду заборонено (за винятком випадку, коли до суду спрямовується обвинувальний акт з клопотанням прокурора про розгляд провадження щодо кримінального проступку у спрощеному порядку). Обвинувальний акт не містить доказів винуватості особи. Отже, цей Кодекс цілком побудований на принципі змагальності процесу - до судового розгляду кримінального провадження суд (судді) завчасно не упереджені жодною стороною щодо уявлення про винуватість особи.
За КПК України суттєво змінилося співвідношення доказів, зібраних на досудовому розслідуванні і досліджених у судовому засіданні.
Особливістю процесу доказування обвинувачення в суді є неможливість, як зазначено в ч. 2 ст. 23 КПК України, визнання судом доказами відомостей, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, наприклад, щодо допиту свідків, потерпілих слідчим суддею на досудовому розслідуванні за правилами судового розгляду).
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише за показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Новим процесуальним законом змінено повноваження сторін у судовому розгляді. За чинним КПК України головним повноваженням прокурора в суді є не лише участь у дослідженні доказів, а й насамперед подання суду доказів обвинувачення і їх активне дослідження в процесі судового розгляду. За ст. 349 КПК України докази обвинувачення досліджуються в першу чергу. Тобто прокурор надає суду докази обвинувачення і досліджує їх. Що стосується доказів сторони захисту, то він бере участь у їх дослідженні. Сторона захисту теж має право подавати суду докази невинуватості, але це не є її обов'язком. За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
З огляду на те, що Закон (останній абзац п. 4 ст. 291 КПК України) забороняє надання суду до початку судового розгляду інших документів (окрім обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову і розписок про одержання відповідних документів підозрюваним і в окремих випадках - цивільним відповідачем), механізм подання прокурором доказів суду може бути таким:
• сторони почергово представляють суду джерела доказів (документи, речі, відомості, іншу інформацію, свідків обвинувачення і захисту для допиту);
• безпосередньо досліджують надану ними інформацію;
• після дослідження цих доказів сторонами і судом, якщо, на їхню думку, письмова інформація, показання свідків, потерпілого чи підозрюваного, одержані стороною обвинувачення на досудовому розслідуванні, представлені в суді речі і документи можуть бути оцінені судом як докази, вони заявляють клопотання про приєднання їх до обвинувального акта. У Главі 27 "Підготовче провадження" ст. 317 КПК України зазначено порядок формування кримінального провадження (кримінальної справи). Воно здійснюється шляхом долучення до обвинувального акта клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру:
• документів, інших матеріалів, наданих суду під час судового провадження (клопотання про судовий виклик, витребування документів);
• судових рішень та інших документів і матеріалів, що мають значення для цього кримінального провадження.
Судове провадження за п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України складається із:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
