Розділ «Тема №3. Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність»

Законодавчу основу для прийняття актів, що регулюють питання встановлення адміністративної відповідальності складає Конституція України. У статтях, які зобов'язують громадян виконувати конституційні норми, приписи законодавчих і підзаконних актів щодо захисту Батьківщини, охорони громадського порядку, природи, власності и т.п., містяться вимоги та обов'язки, які реалізуються шляхом встановлення та застосування юридичної, зокрема адміністративної відповідальності.

Основним джерелом правоохоронних норм є Кодекс України про адміністративні правопорушення (прийнятий 07.12.1984 р). Паралельно з цим Кодексом діють норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, але містяться у законодавчих міжгалузевих актах (Митний кодекс, Повітряний кодекс, закони України "Про охорону державного кордону", "Про надзвичайний стан" та ін.), які з різних причин не внести до зазначеного Кодексу.

Вчинення адміністративного проступку і момент притягнення до відповідальності розходяться в часі. Водночас, законодавство про адміністративну відповідальність може зазнати змін. Ось чому законодавець передбачив, що правопорушник притягається до відповідальності на підставі законодавства, яке діє на час і за місцем скоєння проступку. При цьому акти, що пом'якшують чи відміняють відповідальність, мають зворотню силу, а ті акти, що встановлюють чи посилюють відповідальність, - зворотної сили не мають.

Щодо процедури розгляду адміністративних справ, то вона здійснюється на підставі процесуальних норм, які діють на час і за місцем розгляду справи.

Адміністративна відповідальність є ефективним засобом боротьби з правопорушеннями. Водночас, законодавство України передбачає можливість звільнення осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, від того чи іншого виду відповідальності.

Тут слід розрізняти обставини, що виключають адміністративну відповідальність, а такими згідно зі ст. 17 КпАП, є крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності і підстави звільнення від адміністративної відповідальності осіб, що вчинили правопорушення. Такими обставинами є малозначність правопорушення (ст. 22 КУпАП) і передавання матеріалів про правопорушення на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу за місцем праці, навчання порушника.

Крайня необхідність має місце, коли дія, передбачена нормою КУпАП, або іншим нормативним актом, містить ознаки правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку,

власності, правам та свободам громадян, встановленому порядку управління, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Така дія не є адміністративним правопорушенням.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка має ознаки правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час чинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки.

Підставами звільнення від адміністративної відповідальності осіб, що вчинили адміністративне правопорушення, є:

1. Згідно зі ст. 21.КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передаванням матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

2. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому очевидно, що усні зауваження, зроблені правопорушнику, не тягнуть ніяких юридичних наслідків (ст. 22 КУпАП).

Згідно зі ст. 15 КУпАП, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства, митних правил і контрабанду, вчинення корупційних діянь і ряду інших ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тривалий час в адміністративному праві не було загальних норм, які б вміщали характеристику обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Нині перелік таких обставин вміщено в ст. ст. 34-35 КУпАП.

Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення:

- щире розкаяння винного;

- відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

- вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

- вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.