Ознака діяння, на думку Д. Н. Бахраха, - це основна ознака об'єктивної сторони, навколо якої групуються інші ознаки.
Проявляються такі діяння в недотриманні або неналежному виконанні правил і норм. Під діянням розуміють дію або бездіяльність.
Дія - це сукупність усвідомлених, вольових рухів тіла з метою спричинення шкоди суспільним відносинам, що охороняються нормами права та передбачають адміністративну відповідальність (хуліганство, крадіжка та ін.).
Бездіяльність - пасивна поведінка особи, свідоме утримання від дій, які особа зобов'язана була або могла вчинити, внаслідок чого сталось спричинення (або загроза заподіяння) шкоди суспільним відносинам, що охороняються нормами адміністративної відповідальності (нетримання будь-яких загальнообов'язкових правил).
Діяння може бути простим та складним. Просте діяння - це єдина дія або короткочасна бездіяльність. Складне діяння - кілька самостійних дій, вчинених однією особою, або дія, вчинена групою осіб. Складні діяння можуть проявлятися в альтернативних діяннях (приховане від огляду передавання або спроба передавання речей, придбання або продаж вогнепальної зброї без відповідного дозволу) або як триваючі, продовжувані правопорушення.
Продовжувані проступки - це ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими самим суб'єктами, способами дії і які складають єдине правопорушення (наприклад, дрібна крадіжка).
Триваючі проступки пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (порушення правил пожежної безпеки, охорони природи, самовільна забудова та ін.), й припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної особи до відповідальності.
Кваліфікуюче та оцінююче значення інших елементів об'єктивної сторони правопорушення: місця вчинення проступку ("громадське", "невстановлене", "заборонене"), способів його вчинення ("торгівля з рук", "приховане передавання") - зазначені у диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За доктриною сучасного адміністративного права, суб'єктом протиправного діяння, а отже, адміністративної відповідальності, є фізична осудна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла встановленого законом віку (16 років).
Щодо юридичних осіб, то законодавство до останнього часу дотримувалось традиційної концепції, згідно з якою такі визнаються безвідповідальними в адміністративному (кримінальному) аспекті, але на них поширюється цивільна відповідальність за спричинену шкоду і збитки, а також заходи адміністративного припинення.
Нині суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути об'єднання громадян.
Суб'єкти адміністративної відповідальності - фізичні особи мають певні індивідуальні характеристики, які можна поділити на: загальні, тобто властиві всім суб'єктам (вік, осудність); спеціальні, що визначають індивідуальну характеристику суб'єкта, особливості його спеціального, фізичного, професійного, службового, статевого статусу, родинні зв'язки, відношення до власності, до військової служби, колишню протиправну поведінку і т.п. Ці та інші ознаки на кваліфікацію правопорушення не впливають, але можуть бути обставинами, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності з передаванням матеріалів на розгляд товариського суду чи трудового колективу (ст. 21 КУпАП).
За спеціальними ознаками суб'єктів адміністративної відповідальності можна поділити на кілька видів:
o громадяни України;
o іноземці та особи без громадянства;
o посадові особи;
o народні депутати;
o військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Відповідальність громадян України, іноземців та інших суб'єктів - фізичних осіб може наставати лише з досягненням 16-ти річного віку на момент вчинення правопорушення. Причому у віці від 16 до 18 років особа є неповнолітньою і справи розглядає тільки суд із застосуванням специфічних заходів впливу, передбачених ст. 24/1 КУпАП. Крім того, особа може притягатись до відповідальності, тільки якщо при вчиненні правопорушення і на час притягнення її до адміністративної відповідальності вона перебувала у стані осудності, тобто могла усвідомлювати і керувати своїми діями.
До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені іноземці, які не мають дипломатичного імунітету. Це іноземці, які перебувають в Україні за приватними візами, у комерційних справах, співвласники спільних підприємств, студенти, туристи та ін.
Питання про відповідальність іноземців, що мають дипломатичний імунітет, за порушення адміністративного характеру вирішується дипломатичним шляхом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративне право» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема №3. Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність“ на сторінці 4. Приємного читання.