Розділ 2. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення звернень громадян

Загальні риси об'єктивуються у загальних вимогах, термінах, компетенції суб'єктів, наявності стадій тощо, особливі риси - у вимогах, термінах, компетенції суб'єктів, що спеціально визначена для конкретного виду провадження.

Особливості провадження за пропозиціями (зауваженнями) містить ст. 14 "Розгляд пропозицій (зауважень) громадян" Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р., яка встановлює вихідні положення й особливості провадження за цим видом звернень. У ній спеціально зазначено, що суб'єкти, які розглядають пропозиції (зауваження) і приймають рішення, зобов'язані: а) розглянути пропозиції (зауваження); б) повідомити громадянина про результати розгляду.

Компетенція інших груп суб'єктів (які звертаються з пропозиціями, що сприяють прийняттю обгрунтованих рішень, і патронатних) спеціально для цього виду провадження у нормативному порядку не визначена.

Особливості провадження за заявами (клопотаннями). Цей вид проваджень спеціально регламентований ст. 15 Закону України "Про звернення громадян". Стосовно суб'єктів, що розглядають заяви (клопотання) і приймають за ними рішення, цією статтею встановлено, що вони зобов'язані: а) розглядати такі звернення, по-перше, об'єктивно; по-друге, вчасно; б) перевіряти викладені в них факти; в) приймати за результатами перевірки рішення відповідно до чинного законодавства; г) забезпечувати виконання прийнятих рішень; д) повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Окремі вимоги у чинному законодавстві зафіксовані щодо відповідей за результатами розгляду заяв (клопотань). Так, відповідь дається обов'язково тим підрозділом міліції громадської безпеки, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань. Підписує відповідь керівник або особа, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Компетенція всіх інших суб'єктів, що діють у даному провадженні, також збігається з їхньою компетенцією у провадженні за скаргами.

Особливості провадження за скаргами.

Провадження за скаргами є провадженням, що найбільшою мірою врегульовано адміністративно-правовими нормами. На відміну від проваджень за пропозиціями та заявами законодавець указує на інстанції подання скарги. Першою інстанцією є оскарження дій (рішень) посадових осіб міліції громадської безпеки. Другою інстанцією є суд. До суду скарга подається у випадках: а) якщо громадянин не погоджується з прийнятим за скаргою рішенням; б) якщо вищий за ієрархією орган відсутній.

Ці норми містяться у статтях 16 і 17 Закону України "Про звернення громадян" і є рекомендаційними. Вони не позбавляють громадянина права звернутися безпосередньо до суду із адміністративним позовом відповідно до чинного законодавства.

Безпосередньо в судовому порядку вирішуються скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів.

Статтею 17 Закону України "Про звернення громадян" регламентуються терміни подання скарг. Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі міліції громадської безпеки (органу внутрішніх справ) вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

За загальним правилом, порушення зазначеного терміну виключає провадження за скаргою. З цього правила є винятки. Воно стосується порушень строку з поважної причини. Пропущений із поважної причини строк може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Виникає питання щодо визнання тієї чи іншої причини поважною чи неповажною. Закон України "Про звернення громадян" не містить указівок із цього приводу. Таким чином, рішення стосовно статусу причини пропуску строку приймає відповідна особа, керуючись своєю правосвідомістю.

Діловодство за зверненнями громадян відбувається на підставі Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від ¡4 квітня 1997 р. № 348'.

Робота зі зверненнями громадян яку міліції громадської безпеки, так і в інших суб'єктах публічного адміністрування повинна будуватися таким чином, щоб забезпечити створення необхідних умов для об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяв і скарг, реального здійснення прийнятих рішень.

Усі звернення громадян централізовано реєструються у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах, якщо річна кількість звернень громадян не перевищує 600.

Розгляд скарг є важливою ділянкою роботи міліції громадської безпеки, засобом забезпечення законності, подальшого зміцнення правопорядку, отримання необхідної для вдосконалення діяльності інформації, однією з форм розширення зв'язків і встановлення партнерських стосунків із населенням. Інститут адміністративного оскарження розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Питання підвищення ефективності розгляду скарг завжди займали провідне місце серед інших проблем МВС України. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцінний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, певною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлюють судження, оцінки, вимоги людей і є одним із вагомих джерел громадської думки.

Наслідком вирішення скарг є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, удосконалення демократичних засад діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративна скарга являє собою один із видів правоохоронної активності громадян, яка проявляється через актуальні для неї потреби, інтереси, звички, схильності, внутрішні спонукання і мотиви. Найпоширенішими мотивами звернення громадян до органів внутрішніх справ є: а) прагнення відновити справедливість і порушені права; б) указати на факти порушення законності; в) бажання повідомити про те, що готується або вчинено правопорушення, а адекватної реакції з боку правоохоронців немає; г) прагнення задовольнити визначні, актуальні для громадян інтереси і потреби.

Між тим законодавець установлює, що скаргою є лише звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Таким чином, скарга з'являється у тій сфері правових відносин, які виникають з порушення законних прав і законних інтересів. Право і законний інтерес не є одним і тим самим. Сутність суб'єктивного права полягає у наявності гарантованої можливості здійснювати відповідні дії. Між тим можна володіти правом, яке ніякого інтересу для його носія не становить. Таким, наприклад, є право на придбання зброї, право на участь у громадських формуваннях з охорони громадського порядку. Водночас можна мати інтерес до благ, які не передбачені правовими нормами (наприклад, індивід може бути заінтересований в обладнанні пішохідного переходу у зручному для нього місці), і до благ, які передбачені правовими нормами (наприклад, додержання іноземцями правил транзитного проїзду через територію України). Інтерес до благ, які передбачені правовими нормами, є законним інтересом. Порушення такого інтересу може бути оскаржено.