Розділ 6. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

6.1. Стан порушення безпеки дорожнього руху в Україні

В умовах прискорених темпів автомобілізації, високої інтенсивності дорожнього руху особливої гостроти набуває проблема забезпечення безпеки дорожнього руху, вирішення якої спрямоване на збереження життя і здоров'я громадян.

Щорічно на дорогах України внаслідок дорожньо-транспортних пригод гине більше 5 тис. і отримують травми різного ступеня тяжкості 37 тис. осіб.

Кожні 16 хвилин у державі трапляється дорожня пригода. Майже кожні 2 години гине людина. В середньому за добу в дорожньо-транспортних пригодах гине 12 і отримують травми різного ступеня тяжкості понад 100 осіб.

Більше 90 відсотків від загальної кількості смертельно травмованих - це особи працездатного віку. Число постраждалих у ДТП у декілька разів перевищує число постраждалих на інших видах транспорту.

Кількість загиблих на 100 травмованих у ДТП становить більше 8 осіб. У 2012 р. з вини водіїв транспортних засобів трапилося більше 65 тис. ДТП, у яких загинуло більше 3,8 тис, травмовано 31,6 тис. осіб, а з вини водіїв транспорту юридичних осіб - більше 19 тис, у яких загинуло 1640 і травмовано 2200 осіб. Поява в останні роки на ринку транспортних послуг майже 15 тис. перевізників, які не мають профільної освіти та досвіду організації перевезень, погіршує стан безпеки на дорогах. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості ДТП із тяжкими наслідками.

Після посилення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України ситуація щодо порушення водіями правил дорожнього руху, що виявлені працівниками Державтоінспекції покращилася, про що свідчать статистичні дані - у 2012 р. кількість загиблих внаслідок ДТП, порівняно з 2007 р., знизилась майже вдвічі.

Велика кількість ДТП в нашій країні пояснюються тим, що у більшості міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України належним чином не організовано виконання вимог Закону України "Про дорожній рух" і рішень Кабінету Міністрів України щодо забезпечення безаварійної експлуатації підвідомчого автомобільного транспорту. В багатьох автогосподарствах не плануються заходи з профілактики ДТП, не ведеться облік порушень Правил дорожнього руху України, допущених водіями, не вживаються заходи реагування до порушників. Не виконуються вимоги ст. 11 Закону України "Про дорожній рух" щодо створення служб безпеки руху в автогосподарствах чи введення посад фахівців з безпеки дорожнього руху. Служби безпеки дорожнього руху діють лише у великих автогосподарствах. Загальна їх кількість порівняно з попереднім роком зменшилась на 9,6 відсотків. У зв'язку з реформуванням міністерств та відомств значна частина підприємств і організацій змінили форму власності та вийшли з-під їхнього підпорядкування, що негативно позначилося на організації роботи з безпеки дорожнього руху.

Не на належному рівні здійснюються передбачені законами заходи щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв, організації проведення в автогосподарствах їх передрейсових і після-рейсових медичних оглядів. Перевірки показали, що такі огляди проводяться лише третиною автогосподарств.

Міністерством освіти і науки України не в повному обсязі виконуються вимоги Закону України "Про дорожній рух" щодо організації профілактичної роботи серед дітей. У першу чергу в навчально-виховних закладах не проводяться практичні заняття, необхідні для закріплення відповідних навичок поведінки на вулично-дорожній мережі.

Враховуючи стан аварійності, негативні тенденції її розвитку, а також щорічне збільшення кількості транспортних засобів і зниження темпів розбудови доріг необхідно вдосконалювати систему державного управління безпекою дорожнього руху, яка базується на пріоритетних заходах щодо забезпечення охорони життя і здоров'я громадян, збереження майна та підвищення безпеки дорожнього руху.

6.2. Загальна характеристика правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху

Основним нормативним актом, що передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері дорожнього руху, є Кодекс України про адміністративні правопорушення, у якому закріплено перелік проступків у цій галузі, адміністративних стягнень, що застосовуються за їх вчинення, посадових осіб, уповноважених накладати ці стягнення, а також детально урегульовано цей вид провадження. Слід зазначити, що відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України адміністративна відповідальність в наш час може регулюватися виключно законами.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є адміністративне правопорушення (проступок), офіційне визначення якого подане в ч. І ст. 9 КУпАП.

Адміністративний правопорушення (проступок) - це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, це акт зовнішнього виявлення ставлення особи до реальної дійсності, інших людей, держави, суспільства. У сфері дорожнього руху діяння може бути вчинено як шляхом дії - керування транспортним засобом, перевищення швидкості, перевезення, випуск на лінію транспортних засобів тощо, так і шляхом бездіяльності - безквитковий проїзд пасажирів, неоплачене перевезення багажу, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння та інші.

Суспільна шкідливість адміністративних правопорушень, які вчиняються учасниками дорожнього руху, простежується особливо виразно. Саме з порушень Правил дорожнього руху України починаються дорожньо-транспортні пригоди, які ставлять під загрозу життя і здоров'я людей, приносять збитки матеріальним ресурсам суспільства. В результаті їх вчинення пошкоджуються транспортні засоби, дороги, відбуваються затримки руху транспортних засобів. На ступінь суспільної шкідливості проступків впливають їх повторність чи неодноразовість, форма вини правопорушника та інші обставини.

Поряд із суспільною шкідливістю, обов'язковою ознакою будь-якого правопорушення, в тому числі у сфері дорожнього руху, є його протиправність.

Адміністративним правопорушенням у сфері дорожнього руху визнається таке протиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено особливий вид державного примусу - адміністративна відповідальність. В адміністративному праві відсутнє поняття "покарання" і як наслідок цього - караність не розглядається як обов'язкова ознака адміністративного проступку і не закріплюється чинним законодавством.

Адміністративне законодавство пов'язує визначення конкретного заходу покарання за правопорушення з адміністративними стягненнями, переліченими у ст. 24 КУпАП України. Реалізація адміністративних стягнень не завжди супроводжує адміністративне правопорушення, проте можливість їх застосування складає його невід'ємну рису.