Розділ «ТЕМА 8. Господарське право»

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці;

- самостійно або спільно з іншими особами.

Особливості статусу індивідуального підприємця регламентовано такими нормативними актами: Податковим кодексом України, ст. 58 ГКУ, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 р., ст. 50 ЦКУ, ст. 128 ГКУ, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. та ін.

У здійсненні індивідуальним підприємцем тих чи інших видів діяльності є обмеження: 1) державна монополія на виконання окремих видів підприємницької діяльності; 2) наявність видів господарської діяльності для виконання яких необхідно отримати спеціальний дозвіл компетентного органу (ліцензію)

Категорії осіб, яким забороняється здійснювати підприємницьку діяльність визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 131 ГКУ юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).

Благодійна організація - недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності (ч. 2 ст. 131 ГКУ).

Правове становище благодійних організацій та основні напрямки благодійної діяльності, крім статті 131 ГКУ, регулюється Законом України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 р. Порядок реєстрації благодійних організацій визначено постановою КМУ "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій" від 30 березня 1998 р.

Частина 7 ст. 131 ГКУ містить посилання на закони України, що регулюють порядок діяльності й визначають особливості господарсько-правового статусу різноманітних неприбуткових організацій, правове становище яких не підлягає спеціальному регулюванню Господарським кодексом України: житлово-будівельних кооперативів, адвокатських об'єднань, об'єднань громадян, творчих спілок, релігійних організації, державних цільових фондів, бюджетних установ, асоціацій, спілок та інших утворень.

8.10. Правовий режим майна суб'єктів господарювання. Джерела його формування. Підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання. Гарантії та захист їх майнових прав

8.11. Використання природних ресурсів у сфері господарювання. Особливості правового режиму використання природних ресурсів

Відповідно до ч. 5 ст. 148 ГКУ природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом. Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року визначено два правові титули використання природних ресурсів - право власності та право постійного і тимчасового природокористування.

Право власності на природні ресурси - це система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють правовідносини щодо землі, надр, вод, лісів, рослинного і тваринного світу, об'єктів природно-заповідного фонду та забезпечують реалізацію повноважень власників щодо володіння, користування і розпорядження цими ресурсами.

Порядок надання землі у власність регульовано законом (ст. 150 ПСУ). Особливості права власності на землю визначено Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Земля та інші природні ресурси може надаватися суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності (за плату або на інших умовах) у користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів (ст. 151 ГКУ).

Право природокористування - це система юридичних норм і засобів, спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання, відновлення і охорони природних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб'єктів природокористування. На праві природокористування в Україні використовуються надра, води, ліси, об'єкти тваринного, рослинного світів, природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, землі.

Процедури надання природних ресурсів у користування врегульовано щодо кожного окремого ресурсу в актах ресурсного законодавства (законах і кодексах). Надання природного ресурсу в користування передбачає вчинення низки послідовних дій: подання клопотання, його погодження, підготовка проекту виділення (надання) ресурсу, погодження та експертиза, прийняття рішення про передачу ресурсу, визначення меж ресурсу, що надається в натурі (на місцевості), видача правовстановлюючого документа (укладання договору), реєстрація державних актів.

Права та обов'язки суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів визначено законодавством.