Розділ «ТЕМА 8. Господарське право»

Господарські товариства можуть мати юридичний статус підприємства (див. ст. 55, 62-72 ГКУ та Закон України "Про господарські товариства") або дочірнього підприємства (ст. 2 ГКУ).

Господарським законодавством виділено п'ять видів господарських товариств: акціонерне товариство (діяльність регулюється Законом України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року), товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство (ст. 80 ГКУ). Поняття та види цих товариств визначено ст. 80 ГКУ.

Порядок створення господарського товариства залежить від його виду. Проте в усіх випадках повинно бути рішення засновників про створення товариства, підписаний установчий договір, розроблений і затверджений (за потреби) статут. Будь-яке господарське товариство підлягає реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності в органах державної реєстрації (ст. 58 ГКУ та Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГКУ та ч. 2 ст. 87 ЦКУ установчими документами господарського товариства є установчим договір та статут. Установчий договір - установчий документ для всіх видів господарського товариства (ст. 4 Закону "Про господарські товариства"). Статут розробляється й затверджується під час створення AT, TOB, ТДВ (ст. 142,153 ЦКУ).

Чинним законодавством передбачено обов'язкові вимоги до змісту установчих документів господарських товариств (ст. 57, 82 ГКУ та ст 4 Закону "Про господарські товариства").

Припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом ліквідації або реорганізації, що можуть проходити за рішенням самого товариства або компетентного органу (антимонопольних органів, господарського суду).

8.6. Поняття підприємства колективної власності. Господарська діяльність кооперативів. Загальні умови створення виробничого кооперативу та припинення його діяльності. Членство у виробничому кооперативі

8.7. Приватні підприємства. Селянське (фермерське) господарство. Поняття орендного, іноземного та підприємства з іноземними інвестиціями

Приватне підприємство - це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їхніх) праці чи з використанням найманої праці, або на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (ст. 113 ГКУ). Характерні риси такого підприємства - обов'язковість формування статутного фонду та відсутність будь-яких обмежень щодо його розмірів у випадку, якщо засновники визнали за необхідне створити такий фонд.

З наведеного визначення слідує, що особливістю приватного підприємства, заснованого фізичною особою (фізичними особами), є можливість використання його власником (засновником) на свій розсуд як своєї, так і найманої праці, а тому іноді деякі автори ототожнюють приватне підприємство з фізичною особою - підприємцем, його засновником, який одночасно здійснює повноваження власності й управління підприємством. Поряд з цим власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб'єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства відповідно до ст. 167 ГК України володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства.

Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тобто всі питання організації та діяльності приватних підприємств слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших законів.

Державна реєстрація приватного підприємства здійснюється в загальному порядку (ст. 58 ГКУ та Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). На приватне підприємство поширюються загальні норми щодо припинення діяльності суб'єкта господарювання (ліквідація та реорганізація).

Фермерське господарство - форма підприємницької діяльності із створенням юридичної особи громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, надати їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону (Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р.). Селянське господарство - особисте господарство громадян.

Законом України "Про фермерське господарство" визначено шляхи створення фермерського господарства та припинення його діяльності, передавання у власність чи надання в користування на правах оренди землі та інші положення (див. також ст. 22 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 115 ГКУ орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди майнового комплексу наявного державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності (див. також Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 23 грудня 1997 р.). На теперішній час поняття орендного підприємства у чинному законодавстві України не існує.

Ст. З Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. передбачено можливість створення за законодавством України унітарного або корпоративного підприємства, яке діє тільки на власності іноземців - фізичних або юридичних осіб. Таке підприємство є іноземним підприємством (ст. 117 ГКУ). Ним є також підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Ознаки, порядок створення та припинення діяльності, порядок реєстрації таких господарств визначено ст. 117 ГКУ, п. 7 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15 травня 2003 р.

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10%. (Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. та ст. 116 ГКУ). У практиці господарювання значно частіше зустрічається термін "спільне підприємство". Хоча Законом України "Про режим іноземного інвестування" не передбачено такого суб'єкта, аналіз чинного українського законодавства засвідчує, що спільні підприємства - це лише один із видів підприємства з іноземними інвестиціями. Проте є різниця між цими підприємствами: засновниками спільного підприємства обов'язково повинні бути як іноземні, так і українські суб'єкти господарської діяльності, а підприємств з іноземними інвестиціями лише іноземні.

Законодавством України передбачено обмеження об'єктів інвестування, особливий порядок внесення інвестицій, вилучення іноземних інвестицій. Його основні принципи закріплено в Законі України "Про режим іноземного інвестування" (розділ 3) та низці підзаконних нормативно-правових актів.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після їх фактичного внесення.

8.8. Поняття об'єднання підприємств. Види та організаційно-правові форми об'єднань підприємств. Промислово-фінансові групи. Холдингові компанії