Розділ «ТЕМА 5. Цивільно-процесуальне право»

З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу. Сторона, третя особа, особа, яка захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника (ст. 38, ст. 39 ЦПК).

Цивільне процесуальне представництво - це такі, юридичні відносини, за якими одна сторона - представник - виконує на підставі наданого йому повноваження процесуальні дії в інтересах особи, яку представляє, внаслідок чого в останньої виникають права та обов'язки. Представництво в суді допускається на будь-якій стадії та у будь-яких справах, крім справ про усиновлення, і регламентовано ст. 40, ст. 41 ЦПК. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені певними документами (ст. 42 ЦПК). Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається ст. 248-250 ЦК.

5.10. Пред'явлення позову. Зустрічний позов.

5.11. Зміст і форма позовної заяви. Наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам закону. Підготовка адвоката до складання позовної заяви

Позовна заява подається в письмовій формі і має містити такі реквізити: а) найменування суду, до якого подається заява; б) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; в) зміст позовних вимог; г) ціну позову щодо вимог майнового характеру; г) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; д) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; е) перелік документів, що додаються до заяви; є) дата подання; ж) підпис позивача або його представника (ст. 119 ЦПК). До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, у заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Суддя, встановивши, що позовну заяву складено без дотримання встановленої законом форми або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. За умови усунення зазначених недоліків позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до супу, інакше вона вважається неподаною і повертається позивачеві Заява повертається, якщо: а) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; б) заяву подано недієздатною особою; в) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; г) справа не є підсудна цьому Оду; ґ) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено до апеляційного суду за правилами, встановленими ст. 293 ЦПК.

Після встановлення відповідності позовної заяви передбаченим законом вимогам судця вирішує питання про відкриття провадження у цивільній справі.

5.12. Фіксування судового процесу. Журнал судового засідання. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд.

5.13. Рішення суду. Законність і обґрунтованість судових рішень у цивільних справах. Аналіз адвокатом рішення у цивільній справі. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення".

Рішення суду - акт правосуддя у цивільній справі, який ґрунтується на встановлених у судовому засіданні фактах та застосуванні норм матеріального та процесуального права. Встановлено такі форми судового рішення: ухвали; рішення; постанови (ст. 208 ЦПК). Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановления ухвал. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Судовий наказ є також особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги (ст. 95 ЦПК). Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, передбачені ст. 214 ЦПК. Порядок ухвалення рішень та постановления ухвал регламентується ст. 209 ЦПК. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а у разі колегіального розгляду - суддями. Зміст ухвали суду визначається ст. 210 ЦПК і залежить від того, чи постановляється вона як окремий процесуальний документ, чи просто заноситься до протоколу судового засідання.

Ухвала як окремий документ, складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин (ст. 215 ЦПК). Ухвала ж, яку постановляє суд, не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити мотивувальну і резолютивну частини. Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформляється з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду прилюдно, крім випадків, встановлених ЦПК. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано (ст. 223 ЦПК). Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Після набрання рішенням законної сили воно є обов'язковим для виконання на всій території України.

Аналізуючи рішення суду, адвокат повинен звертати увагу на його законність та обґрунтованість. Законним є рішення, яким суп, виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом (ст. 213 ЦПК). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повністю всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року, втратила чинність. Дана постанова рекомендувала судам звернути увагу на те, що рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суди повинні неухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішення в цивільній справі Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. В описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; внесені зміни підстав, предмета, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; якщо визнає - повністю або частково; в разі заперечень -у чому суть заперечень проти позову; зміст пояснень прокурора, заявників, заінтересованих і третіх осіб; пояснення (висновки) органів, організацій або громадян, які захищають в силу закону права інших осіб. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати, резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в статтях 203-208 ЦПК України. В ній, зокрема, має бути зазначено: повністю чи частково задоволене позовні вимоги або в позові відмовлено; які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити або яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право; в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або вправі його допустити. На теперішній час дана постанова втратила чинність. Судам слід керуватись Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року N 14.

5.14. Справи окремого провадження. Порядок їх розгляду. Встановлення фактів, що мають юридичне значення. Підготовка і ведення адвокатом таких справ. Пленум Верховного Суду України щодо практики про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоскаржуваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, визначені ст. 234 ЦПК.

Порівняно з позовним провадженням, розглядаючи справи окремого провадження, суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Отже ЦПК закріпив активну позицію суду при з'ясуванні обставин справи.

З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи. У тому випадку, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, але при поданні заяви в суд не представить офіційні документи про це з лікувальної установи, суд може за власною ініціативою витребувати їх.