Розділ «ТЕМА 5. Цивільно-процесуальне право»

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Підсудність (ст. 97 ЦПК). Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються; 4) вартість майна у разі його витребування; 5) перелік документів, що додаються до заяви. Якщо заяву подає представник заявника, до неї має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

У разі прийняття заяви стягувана про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог (ст. 102 ЦПК). Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.

У разі ненадходження заяви від боржника упродовж 3 днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Скасування судового наказу допускається за заявою боржника, що подана в установлений строк. Про результати розгляду постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку на оскарження, залишається без розгляду.

Зі змісту ч. 1 ст. 95 ЦПК вбачається, що предметом вимог заявника можуть бути лише ті вимоги, що передбачені ст. 96 цього Кодексу. З переліку підстав для видачі судового наказу, передбаченого ст. 96 ЦПК випливає, що судовий наказ видається лише про стягнення грошових коштів. Відповідно до ст. 192 ЦК до грошових коштів належать грошова одиниця України - гривня, а також іноземна валюта. Проте на практиці зустрічаються випадки, коли подаються заяви про видачу судового наказу, в яких вимоги щодо стягнення з боржника грошових коштів пред'являються разом з іншими вимогами.

Так, у квітні 2007 р. до Ямпільського районного суду Сумської області було подано заяву про видачу судового наказу ВАТ "Державний ощадний банк України" про розірвання кредитного договору, укладеного з Г., та стягнення з нього, а також із П. та Ф. (з двома останніми особами було укладено договір поруки) солідарно суму несплаченого кредиту, процентів та пені. Суд видав три окремі судові накази щодо кожної з осіб.

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було подано заяву ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу про розірвання договору, укладеного з Б., та стягнення з боржника суми заборгованості за договором та судових витрат. Ухвалою від 11 червня 2007 р. суд відмовив у прийнятті цієї заяви.

У такій ситуації суд має постановити два процесуальні документи: ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині тих вимог, що не передбачені статтями 95-96 ЦПК, та видати наказ щодо тих вимог, які передбачені названими статтями. Якщо ж вимоги між собою тісно пов'язані або видаються спірними, суд повинен відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу на підставі ст. 100 ЦПК.

5.16. Заочний розгляд справи. Заочне рішення. Скасування та оскарження заочного рішення.

Для розгляду справи за правилами заочного провадження необхідна наявність таких умов: а) неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними; б) позивач не заперечує проти такого вирішення справи; в) у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (ст. 225 ЦПК). За формою і змістом заочне рішення має відповідати вимогам, встановленим ст. 213 і 215 ЦПК, у ньому зазначається строк і порядок подання заяви про його перегляд. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається упродовж 10 днів з дня отримання його копії.

Відповідно до сх 229 ЦПК, заява про перегляд заочного рішення має бути подана в письмовій формі. У ній зазначається: 1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення; 2) ім'я відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження; 3) номер засобів зв'язку; 4) обставини, що свідчать про поважні причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; 5) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; 6) клопотання про перегляд заочного рішення; 7) перелік доданих до заяви матеріалів.

Після прийняття заяви про перегляд заочного рішення суд надсилає ЇЇ копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, і повідомляє їх про час і місце розгляду заяви. Заява повинна бути розглянута упродовж 15 днів з дня її надходження. За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу, за якою може: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Заочне рішення набуває чинності за загальними правилами, визначеними ст. 223 ЦПК.

5.17. Право апеляційного оскарження судових рішень і ухвал. Строки оскарження. Форма і зміст апеляційної скарги. Пояснення на апеляційну скаргу. Методика складення апеляційної скарги. Порядок її подання. Постанова Пленуму Верховного Суду України з питань апеляційного оскарження судових рішень.

5.18. Право касаційного оскарження рішень. Строки оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Методика складання касаційної скарги. Порядок її подання

Суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не брали участі у справі, щодо яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального і процесуального права, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту порушених, невизнаних або оскаржуваних прав, свобод чи інтересів суб'єктів звернення.

Цивільним процесуальним кодексом України визначені суб'єкти права касаційного оскарження (ст. 324 ЦПК), об'єкти касаційного оскарження, встановлені строки на касаційне оскарження (ст. 325 ЦПК).