Розділ «ТЕМА 5. Цивільно-процесуальне право»

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, - це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).

За змістом пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатися нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в такому акті зазначено про надання йому зворотної сили.

Завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого судового рішення, як підстави для його перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами (пункт 2 частини другої статті 361 ЦПК) мають існувати на момент ухвалення судового рішення, але про їх недостовірність заявнику не було відомо. Такі нововиявлені обставини мають бути підтверджені вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

У випадках коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчено постановленням вироку (у зв'язку із закінченням строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову органів дізнання та досудового слідства, а також постанову суду про закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у статті 71 Кримінально-процесуального кодексу України, прийнятих за результатами проведеного в порядку кримінального судочинства розслідування, за умови визнання їх істотною для справи обставиною відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК.

У контексті пункту 2-1 частини другої статті 361 ЦПК (встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення) варто пам'ятати про роз'яснення, дані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 13.02.2012 р. Відповідно до цих роз'яснень шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності суду, відшкодовується у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

До нововиявлених обставин слід відносити прийняття КС України рішення про визнання законів та інших нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", такими, що не відповідають Конституції України.

Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок КС України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, в тому числі і у випадку, коли це тлумачення суперечить роз'ясненням ВС України з питань застосування законодавства або рекомендаційному роз'ясненню Вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.

Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.

Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.

Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з ново-виявленими обставинами, або відмовляє у ЇЇ задоволенні. Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому ЦПК.

5.21. Виконання судових рішень. Надання адвокатом юридичної допомоги сторонам на цій стадії

Конституцією України (ч. 5 ст. 124) визначено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Це правило більш чітко регламентовано у ЦПК (ст. 14, розд. VI ст. 367-382; розд. VII ст. 383-389). Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 14).

Питання, пов'язані з виконанням судових рішень, регулюються також Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яким визначено механізм перекладу, опублікування рішень у справах Європейського суду з прав людини проти України в офіційних друкованих виданнях (газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України"), процедури виплати відшкодування заявникові за рішенням Європейського суду, вжиття відповідних заходів щодо забезпечення відновлення порушених прав осіб, на користь яких винесено рішення Європейським судом. Процесуальний порядок примусового виконавчого провадження визначається: системою процесуальних дій, які вчиняються державними виконавцями державної виконавчої служби; особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, та особами, яких залучають до проведення виконавчих дій; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій, системою процесуальних прав і обов'язків.

Примусове виконання рішень здійснюється органами державної виконавчої служби і посадовими особами на вимогу чи за дорученням державного виконавця, податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами (ч. 4 ст. 2, ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження"). Цивільним процесуальним кодексом визначено також коло установ, що мають виконувати рішення у справах окремого провадження (ч. 1 ст. 241, статті 245,249,255, 259, 267,290 ЦПК).

Цивільним процесуальним кодексом передбачено регулювання низки питань процесуального характеру, які виникають під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (статті 367,368, 370-380).

Суд допускає негайне виконання рішень у виключних випадках, чітко визначених законом, у справах, передбачених ст. 367 ЦПК.

Питання, пов'язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Заява про відкриття виконавчого провадження подається до відповідного органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи відповідача, або за місцем знаходження його майна (ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження").